ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2017Справа № 910/22399/16
За заявою Публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.»
м. Луганськ»
до Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК»
про скасування рішення. Постійно діючого третейського суду при
Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України»
від 11.11.2016 р у справі № 59/16 (Третейський суддя Трубчанінов С.С.)
За позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК»
до Публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.»
м. Луганськ»
третя особа: Приватне акціонерне товариство «АВК»
про звернення стягнення на предмет застави
Суддя Літвінова М.Є.
За участю представників сторін:
від заявника (відповідач): Невмержицький В.П. за довіреністю № 1-28 від 28.07.2015;
від позивача: Киричук Р.П. за довіреністю №б/н від 07.08.2017;
від третьої особи: не з'явився.
11.11.2016 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» у складі третейського судді Трубчанінова С.С. прийнято рішення по справі № 59/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до Публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Луганськ», третя особа Приватне акціонерне товариство «АВК», про звернення стягнення на предмет застави.
Публічне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Луганськ» звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про скасування вищевказаного рішення третейського суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017, відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Луганськ» про скасування рішення третейського суду від 11.11.2016 у справі № 59/16.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/22399/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скасовуючи вищевказані судові рішення та направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив про те, що господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини на які посилався заявник. Зокрема, заявник вказував про те, що в даному випадку у третейському суді розглядалась справа у спорі, який виник при виконанні кредитного договору, за результатами вирішення цього спору суд вирішив для задоволення грошових вимог банку за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави. Також, заявник звертав увагу на те, що під час розгляду третейським судом позовної заяви банку надавалась оцінка наявності/дійсності кредитних відносин між ПАТ «Сбербанк» та ПрАТ «АВК»; встановлювався розмір заборгованості ПАТ «АВК» перед банком; встановлювались підстави для дострокового стягнення кредитних коштів (порушення умов кредитного договору) тощо.
Також, Вищий господарський суд України вказав, що господарські суди під час вирішення розгляду заяви ПАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Луганськ» про скасування рішення третейського суду не дослідили підстави виникнення спору у третейському суді і докази, якими банк доводив обґрунтованість своїх вимог, не з'ясували чи існує між сторонами спір щодо суми заборгованості за кредитним договором, яким чином було визначено суму кредитної заборгованості у третейській справі і чи передбачено умовами третейського застереження укладеного між сторонами вирішення будь-яких спорів, які виникають з кредитного договору. Господарські суди зазначаючи про те, що відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, врегульовано нормами ГК України та іншими актами законодавства, а тому справа № 59/16, у якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, підвідомча третейському суду, всупереч вимог ст. 43 ГПК України, залишили без будь-якої оцінки висновок Донецької торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 06.11.2015 у контексті з'ясування наявності або відсутності обставин, що впливають на підвідомчість/непідвідомчість даного спору третейському суду. Також господарськими судами попередніх інстанцій не наведено мотивів, з яких було не взято до уваги посилання заявника на наведену вище правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 № 6-831цс15. Крім того, заявником було зазначено про те, що ним 31.10.2016 на адресу третейського суду було направлено мотивовану заяву про відвід судді Трубчанінова С.С., про що свідчать фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист, які додані до позовної заяви, однак господарські суди вказаних обставин не перевірили, а лише зазначили про те, що у матеріалах третейської справи № 59/16 міститься ухвала від 11.11.2016 про відмову у відводі судді Трубчанінова С.С. Господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки цим поясненням заявника і не з'ясували чи надходила зазначена заява від 31.10.2016 про відвід судді Трубчанінова С.С. до третейського суду і чи розглядалися ухвалою третейського суду від 11.11.2016 підстави для відводу судді, які наведені у вказаній заяві.
Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 27.10.2017 № 05-23/2933 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/22399/16.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/22399/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2017 року розгляд справи № 910/22399/16 призначено на 20.11.2017.
17.11.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника заявника надійшли письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 20.11.2017 року представник відповідача (заявника) підтримав заявлені вимоги, викладені у заяві.
Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2017 року заперечував проти заявлених вимог викладених у заяві.
Представник третьої особи у судове засідання 20.11.2017 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви було відкладено на 06.12.2017 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви відкладено на 14.12.2017 року.
В судовому засіданні 14.12.2017 року представник заявника підтримав викладені в заяві вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2017 року заперечив проти задоволення вищевказаної заяви.
Представник третьої особи в судове засідання 14.12.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі №59/16, суд вирішив відмовити в її задоволенні, враховуючи наступне.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" у складі Третейського судді Трубчанінова С.С. від 11.11.2016 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ", третя особа: Приватне акціонерне товариство "АВК", та звернено стягнення на предмет застави за Договором від 27.09.2011.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" оскаржило його до господарського суду міста Києва.
Як на підставу для скасування вказаного рішення, заявник посилається, зокрема, на те, що дана справа не підвідомча третейському суду; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою та вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди; третейською угодою було передбачено інший порядок розгляду справи; склад третейського суду не відповідав вимогам закону.
Частиною 1 статті 122-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частин 3, 4 статті 122-4 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до частини 3 статті 51 Закону України «Про третейські суді» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Як на тому наголошено у пункті 6.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу, зміст якої, з огляду на припис частини першої статті 122-6 ГПК, має відповідати статті 84 (а не статті 86) названого Кодексу, з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті 122-5 ГПК (п. 6.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Розглядаючи питання, чи підвідомча справа, у якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, Постійно діючому третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» відповідно до закону, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Також, ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15.10.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого являється ПАТ «СБЕРБАНК») та Приватним акціонерним товариством «АВК» укладено Договір про відкриття кредитної ліній № 04-В/09/22/ЮО, за яким Банк відкрив ПАТ «АВК» кредитну лінію із загальним лімітом 60 000 000,00 доларів США.
27.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого являється ПАТ «СБЕРБАНК») та Публічним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика "А.В.К.» м. Луганськ" укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., з подальшими змінами та доповненнями.
Вказаним Договором застави забезпечено вимоги Банку до ПАТ «АВК» за Договором від 15.10.2009 про відкриття кредитної ліній № 04-В/09/22/ЮО.
Пунктом 9.5. Договору застави (в редакції Договору від 24.10.2013 про внесення змін до Договору застави) сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, Сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною вищевказаної третейської угоди, яка відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» укладена у формі письмового застереження, що міститься у п. 9.5 Договору застави.
При цьому, суд зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі № 910/21187/16 було відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м. Луганськ" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсним п. 9.5. Договору застави від 27.09.2011.
Таким чином, судом встановлено, що кредитором та заставодавцем у добровільному порядку, без заперечень та зауважень, було визначено, що будь-які спори між сторонами, що виникають як при виконанні договору застави вирішуються постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", тобто сторонами визначений предмет спору, що включає в себе всі можливі спори, які можуть виникнути між сторонами в рамках вказаних договорів, не обмежуючись якимись конкретними спорами.
Заявник як на одну з підстав скасування рішення третейського суду також посилається на непідвідомчість спору третейським судам з посиланням на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс-15, в якій було роз'яснено, що норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.
Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.
Водночас, чинне законодавство України, як і ст. ст. 1, 5, 6 Закону України ,,Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.
Так, ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України зазначено, що Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Кредитування суб'єктів господарювання врегульовано ст. 346 Господарського кодексу України, згідно з якою для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи.
Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.
Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Включення до складу майна суб'єктів господарювання грошей, в іноземній валюті, для здійснення фінансових відносин, передбачено ч. 5 ст. 139 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Отже, відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, врегульовано нормами Господарського кодексу України та іншими актами законодавства.
Також, слід врахувати, що згідно з приписами п. 14 ст. 6 Закону України ,,Про третейські суди", третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тобто, норми Закону виводять із компетенції третейських судів спори, коли за своєю природою одна з сторін спору - споживач перебуває не в рівних умовах з сильною фінансовою структурою - банком, а тому потребує посиленого судового захисту споживача в державному суді.
В даній справі стороною спору (боржниками) є суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування.
Крім того, на підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми закону про захист прав споживачів, а тому не йдеться про наявність підстав для посилення судового захисту такого суб'єкта господарювання в державному суді, в тому числі у спорах про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.
Таким чином, оскільки господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості регулювання, то відсутні підстави вважати правовідносини у даній справі подібними з правовідносинами у цивільній справі, у зв'язку з чим посилання заявника на наведену вище правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 № 6-831цс15 судом до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що третейським судом розглянуто спір в межах компетенції, встановленої законом.
Досліджуючи питання стосовно того, чи відповідає склад третейського суду вимогам закону, суд відзначає наступне.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про третейські суди» склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).
Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.
У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.
За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном «суд, встановлений законом» у ст. 6 Конвенції мається на увазі, що «судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент». Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі.
Положеннями ч.ч. 3-8 ст. 20 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статті 19 цього Закону, сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання; сторони можуть погоджувати процедуру відводу третейського судді у третейському суді для вирішення конкретного спору; процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону; якщо в третейській угоді або у регламенті третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до цього Закону; у разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується головою третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду; заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду; за відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід; якщо інша сторона не погоджується з відводом третейського судді, вона має право протягом трьох днів подати голові третейського суду свої мотивовані заперечення; в цьому випадку питання про відвід вирішується головою третейського суду спільно з іншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справі, протягом п'яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення яких є обов'язковим для сторін.
Частиною 3 ст. 16 Регламенту третейського суду передбачено, що письмова мотивована заява про відвід третейського судді повинна бути подана одночасно з належними та допустимими доказами наявності підстав для відводу стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до цього Регламенту, але завжди до моменту початку розгляду справи по суті. У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується Головою третейського суду залежно від причин пропуску строку.
Статтею 14 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону, склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів. Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.
Щодо тверджень про незаконність складу третейського суду у зв'язку з тим, що заява ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" про відвід третейського судді Трубчанінова С.С., не була розглянута, суд зазначає про недостовірність таких доводів та їх невідповідність дійсності, оскільки у матеріалах третейської справи №59/16 міститься ухвала від 11.11.2016 р. про відмову у відводі судді Трубчанінова С.С.
Крім того, відомості про розгляд заяви про відвід третейського судді Трубчанінова С.С. та про відмову у задоволення такої заяви містяться і в рішенні третейського суду від 11.11.2016 р. (сторінки 7, 8 рішення).
При цьому, суд зазначає, що заяви про відвід третейського судді Трубчанінова С.С. від 31.10.2016, матеріали третейської справи не містять.
Належних доказів на підтвердження того, що означена заява надійшла до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», проте не була розглянута у встановленому Регламентом порядку заявник суду не надав.
До того ж, суд зазначає, що законодавець, розмежовуючи поняття постійно діючих третейських судів та третейських судів для вирішення конкретного спору (суди ad hoc), встановлює особливості застосування норм Закону, зокрема щодо відводу судді залежно від виду третейського суду: у постійно діючому третейському суді процедура відводу визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону, а у третейському суді для вирішення конкретного спору лише факт заявлення відводу судді є безумовною підставою для неучасті цього судді у розгляді справи.
Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" не є третейським судом для вирішення конкретного спору (судом ad hoc), а положення ч. 9 ст. 20 Закону України "Про третейські суди" підлягають застосуванню виключно щодо третейського судді третейського суду для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Щодо тверджень про те, що Договором застави не передбачено розгляд спорів про звернення стягнення на предмет застави у третейському суді, суд звертає увагу заявника на те, що п. 9.5. Договору застави обидві сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
Таким чином, зазначені доводи заявника не відповідають умовам третейського застереження та не можуть прийматись судом до уваги.
Стосовно доводів про те, що третейською угодою було передбачено інший порядок розгляду справи і склад третейського суду не відповідав вимогам закону, суд зазначає наступне.
Заявник стверджує, що розгляд третейської справи мав здійснюватись у відповідності до регламенту третейського суду станом на 24.10.2013, проте здійснювався відповідно до регламенту, який діяв станом на час розгляду третейської справи.
Проте, п. 9.5. Договору застави обидві сторони погодили, що спір розглядається згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/.
Пунктом 9.5. Договору застави обидві сторони погодили, що спір розглядається згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/.Таким чином, при розгляді справи підлягають застосуванню положення Регламенту, які знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/, тобто, які діють станом на час розгляду третейської справи.
Більш того, суд зазначає, що заявником жодним чином не обґрунтовано можливість прийняття іншого рішення або в іншому порядку, ніж при розгляді третейської справи № 59/16, у випадку застосування регламенту в редакції станом на 24.10.2013 р.
Доводи заявника, наведені ним в обґрунтування заяви про скасування рішення третейського суду, щодо того, що рішення третейського суду прийнято у спорі, який не передбачено третейською угодою, оскільки розглянуто спір, який виник з кредитного договору, а не з договору застави, тоді як кредитний договір не містить третейського застереження, є необґрунтованими, виходячи з такого.
Всі інші доводи заявника щодо непідвідомчості даного спору третейському суду, в тому числі і посилання на висновок Донецької торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 06.11.2015, спростовуються зазначеними вище висновками суду, у зв'язку з чим до уваги не приймаються.
Як вбачається з матеріалів третейської справи № 59/16, рішенням третейського суду вирішено спір між банком та заставодавцем, а не між банком та позичальником, і спір ґрунтується на правовідносинах договору застави, а не кредитного договору.
Таким чином, дослідивши третейські застереження, які містяться у Договорі застави від 27.09.2011, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого являється ПАТ "СБЕРБАНК") та Публічним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Луганськ», з подальшими змінами та доповненнями, суд встановив, що третейська справа № 59/16, підвідомча Постійно діючому Третейському суду при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" відповідно до закону та укладених правочинів; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, в межах третейської угоди, відтак, доводи і твердження заявника не відповідають фактичним обставинам справи і не приймаються судом до уваги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги Публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Луганськ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі № 59/16 недоведеними, необґрунтованими та спростованими наявними у матеріалах справи доказами, відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд даної заяви покладається на заявника.
Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 84, 122-5, 122-6 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Луганськ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 11.11.2016 у справі у справі № 59/16.
2. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 11.11.2016 у справі № 59/16 (третейський суддя Трубчанінов С.С.) залишити без змін.
3. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для оскарження рішення суду першої інстанції.
Суддя М.Є. Літвінова