ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.12.2017Справа №910/20536/17
За позовом Інгульського об'єднання управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення 752,85 грн
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
Інгульське об'єднання управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 752,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором № 9 від 05.01.2010 року в частині повернення коштів, перерахованих на виплату пенсії за жовтень 2017 року гр. ОСОБА_1, який помер 23.09.2017 року, у зв'язку з чим позивач зазначає, що залишок неповернутих коштів у розмірі 752,85 грн. має бути повернутий відповідачем органу Пенсійного фонду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20536/17 та призначено її розгляд на 12.11.2017 року.
В судові засідання 12.12.2017 року уповноважені представники позивача та відповідача не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 12.12.2017 року сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103042396838 та витягом з сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103042396846.
Про поважні причини неявки представника позивача в судове засідання суд не повідомлено.
11.12.2017 року через канцелярію суду від позивача надійшов супровідний лист № 18439/11 від 07.12.2017 року, який разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.
Також 12.12.2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання, призначене на 12.12.2017 року. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 12.12.2017 року позивачем суду не надано.
У відповідності до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Провадження у справі порушено ухвалою від 28.11.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
За таких обставин, оскільки явка сторін в судові засідання під час розгляду даної справи господарським судом обов'язковою не визнавалась та відповідачем надано жодних доказів на підтвердження обставин неможливості забезпечити явку представника банку в судове засідання, суд доходить висновку, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, в зв'язку з чим вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 12.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою КМУ від 30.08.1999р. №1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734", виплата пенсій та грошової допомоги здійснюється за місцем проживання в населених пунктах, де функціонують установи уповноважених банків. Установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті ради або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.
Як встановлено судом за матеріалами справи, із врахування вказаної вище норми 05 січня 2010 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області (далі - Фонд, позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк, відповідач) укладено договір № 9 (далі - Договір), відповідно до п. 1 ст. 1 розділу 1 якого банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (з наступними змінами) (далі - Порядок).
Банк виконує зазначені вище функції в Жовтневому районі Миколаївської області (п. 2 ст. 1 розділу 1 Договору).
Зокрема, відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 року Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області реорганізовано, шляхом утворення Інгульського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області. Відповідно до п. 3 ст. 1 розділу 1 Договору взаємовідносини між Фондом та банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках регулюються Порядком, цим договором та договорами про зміну цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Параграфом 2 ст. 3 розділу 2 Договору передбачено обов'язки банку, серед яких, зокрема: відкриття для зарахування коштів від органів Фонду окремих аналітичних рахунків за балансовим рахунком № 2560 "Державні позабюджетні фонди" без нарахування відсотків за залишками коштів, що створить умови для цільового використання коштів органів Фонду; укладання з пенсіонерами і одержувачами допомоги договорів про відкриття поточних рахунків для зарахування сум пенсій та допомоги; видача за бажанням одержувача належних йому сум пенсій та грошової допомоги як безпосередньо у Банку, так і з доставкою додому; зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від органів Фонду; видача одержувачам належних їм сум пенсій та грошової допомоги за їх першою вимогою; повернення органам Фонду не пізніше ніж через два робочих дні після останньої дати виплати у кожному виплатному періоді завірених списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки та описів до них у кількості і за формою згідно з Порядком; надання за письмовим запитом органів Фонду інформації щодо зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки про їх закриття тощо.
Згідно п. 1 ст. 10 розділу 5 Договору даний Договір набирає чинності з 01.01.2010 і діє до 01.01.2011.
Так, як встановлено судом за матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області та отримував пенсію по втраті годувальника через установу банку - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та на його поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий у вказаному банку.
Відповідно до п.п. 12, 14 Порядку на підставі складених документів (списків) органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів.
Інгульським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва відповідно до Порядку було нараховано гр. ОСОБА_1 пенсію за жовтень 2017 року у розмірі 1452,85 грн., що підтверджується довідкою позивача № 16152/06 від 08.11.2017 року, та у вказаному розмірі перераховано на поточний рахунок одержувача в ПАТ «КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2, на підтвердження чого позивачем надано копію списку № 1 Інгульського об'єднаного УПФУ м. Миколаєва від 05.10.2017 року на зарахування пенсій, соціальних допомог на поточні рахунки в ПАТ «КБ «Приватбанк» за період з 04.10.2017 року по 25.10.2017 року.
Зі змісту листа Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 7403/02.02 від 25.10.2017 року, отриманого позивачем 25.10.2017 року, останньому стало відомо про факт смерті гр. ОСОБА_1 23.09.2017 року, у зв'язку з чим 31.10.2017 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з розпорядженням № 15355/06 від 31.10.2017 року про повернення коштів, відповідно до якого, Фонд зобов'язує відповідача повернути кошти, перераховані на виплату пенсії за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року в сумі 1452,85 грн. з поточного рахунку одержувача коштів № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1, у зв'язку із його смертю - 23.09.2017 року. Зазначені кошти позивач просив повернути на рахунок управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області № НОМЕР_3, відкритий в філії Миколаївського обласного відділення ПАТ «Ощадбанк». Копія вказаного розпорядження про повернення коштів наявна в матеріалах справи.
На виконання зазначеного розпорядження ПАТ КБ «Приватбанк» платіжним дорученням № H1101VU28E від 01.11.2017 року було повернуто Інгульському ОУПФУ м.Миколаєва грошові кошти в сумі 700,00 грн.
Факт повернення коштів та їх розмір відповідачем не заперечувався.
Спір між сторонами виник внаслідок того, що, за твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором в частині повернення у повному обсязі коштів, перерахованих на виплату пенсії, у зв'язку з чим підлягають поверненню кошти у розмірі 752,85 грн., що становлять різницю між перерахованою позивачем та фактично повернутою банком сумою коштів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 року "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734" затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках (далі - Порядок), відповідно до п. 1 якого встановлено, що цей Порядок регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків (далі - поточні рахунки). Уповноваженими банками є банки, визнані переможцями конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з якими за результатами цього конкурсу Мінсоцполітики та Пенсійним фондом укладено відповідні договори.
Згідно з пунктом 2 Порядку виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінсоцполітики за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до пункту 4 Порядку, установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.
Згідно пункту 18 Порядку у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.
Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
Таким чином, Порядком передбачений обов'язок уповноваженого банку щодо повернення зарахованих на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками грошових коштів лише у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги.
При цьому аналогічні умови визначено сторонами в п. 4 ст. 8 розділу 4 Договору, згідно якого суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, банк повертає відповідно Фонду, за його письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строк оплати повернення суми пенсій, ніж у зазначених умовах Договору, в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено виходячи із дати повідомлення відповідача про факт смерті гр. ОСОБА_1 позивачем 31.10.2017 року, що відповідач діяв в межах діючого законодавства та укладеного між сторонами Договору, а саме в наступний операційний день - 01.11.2017 року здійснив повернення коштів на рахунок органу Пенсійного фонду України.
При цьому доказів наявності на день повернення на поточному рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі, що перевищує суму здійсненого ПАТ КБ «Приватбанк» повернення в розмірі 700,00 грн., відповідачем під час розгляду справи суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано прийняті на себе зобов'язання з повернення грошових коштів згідно розпорядження Фонду в зв'язку зі смертю одержувача, а позивачем, у свою чергу, прийнято виконання цих зобов'язань.
Окрім того суд зазначає, що власником коштів, виплачених особі, яка отримує пенсію, є безпосередньо одержувач виплат, а не банківська установа, у якій відкрито банківський рахунок одержувача цих виплат.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27.02.2014 року у справі № 904/6364/13, від 23.12.2014 року у справі № 904/3025/14.
Спірні правовідносини виникли між трьома особами, а саме: між Інгульським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва, особою, яка є одержувачем страхових виплат - пенсії (гр. ОСОБА_1.) та банківською установою, яка знаходиться у договірних відносинах, із обома цими особами, тому мають регулюватися як законодавством у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, так і цивільним законодавством та законодавством про банківську діяльність, яке було чинним на момент перерахування спірної суми коштів.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Положеннями п. п. 1.4, 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року передбачено, що власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Згідно з положеннями глав 5, 12 Інструкції стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).
Відповідно до п. п. 1.3, 1.39, 1.40 ст. 1, п. 7.1.2 ст. 7 та ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" грошові кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; стягувачем вважається особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів на поточному рахунку, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Положеннями п. 22.9 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту, у разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.
Отже, суд вважає, що відповідачем був виконаний п. 18 Порядку, п. 22.9 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та перераховано позивачу залишок коштів на рахунку отримувача пенсії у межах одного операційного дня після отримання відомостей про його смерть.
Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 9 від 05.01.2010 року та/або його окремих положень суду не надано.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача, однак, за приписами п. 18 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються Пенсійний фонд України та його органи, тобто судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 20.12.2017 року.