номер провадження справи 9/24/13-4/76/16
18.12.2017 Справа № 908/1236/13
м.Запоріжжя
За заявою Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя, про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року по справі №908/1236/13
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)
про стягнення суми 111008413,30 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача (заявника) - ОСОБА_1, довіреність №150/20-19 від 31.10.2017;
від третьої особи - не з'явився.
23.11.2017 на адресу господарського суду Запорізької області від Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя (відповідача у справі) надійшла заява в порядку ст. 121 ГПК України про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області 15.11.2016 по справі №908/1236/13, в частині стягнення основного боргу в сумі 66937342, 41 грн., на шістдесят місяців, починаючи з 01.11.2017 по 01.11.2022 згідно запропонованого суду графіку та відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області 15.11.2016 по справі №908/1236/13 в частині стягнення 720450, 40 грн. пені, 11 957, 86 грн. - інфляційних втрат та 2540848, 07 грн. - 3 % річних, до 01.11.2022.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2017 заяву про розстрочку виконання призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2017, на підставі ст. 121 ГПК України, прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви призначено на 30.11.2017 у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від 30.11.2017, продовжено процесуальний строк розгляду заяви у справі № 908/1236/17 на п'ятнадцять днів, до 19.12.2017, судове засідання призначено на 18.12.2017.
В судовому засіданні 18.12.2017 заява розглянута та вирішена судом по суті.
Судове засідання 18.12.2017 здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні підтримав заяву, просив розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області 15.11.2016 по справі №908/1236/13, в частині стягнення основного боргу в сумі 66937342, 41 грн., на шістдесят місяців, починаючи з 01.11.2017 по 01.11.2022 згідно запропонованого суду графіку та відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області 15.11.2016 по справі №908/1236/13 в частині стягнення 720450, 40 грн. пені, 11 957, 86 грн. - інфляційних втрат та 2540848, 07 грн. - 3 % річних, до 01.11.2022. Мотивуючи заяву про розстрочку та відстрочку, заявник зазначає, що на теперішній час зберігають свою дію обставини, які були підставою для надання розстрочення виконання рішення, а саме, рішенням від 15.11.2016 розстрочене виконання рішення суду в частині стягнення з концерну «Міські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 89704563,17 грн. - основного боргу, 720 450,40 грн. - пені, 11 957,86 грн. - інфляційних втрат, 2 540 848, 07 грн. - 3% річних та 61 661,69 грн. судового збору, на п'ятдесят місяців з листопада 2016 р. до 01.01.2021, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 1860789,62 грн., а в останньому місяці (грудні 2020 р.) 1860789,81 грн. Зазначає, що на даний час, Концерн “МТМ” перебуває в стані постійного дефіциту обігових коштів, а фінансове становище підприємства ускладнюється існуванням кредиторської заборгованості перед ДК “Газ України” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, ПАТ “Запоріжжяобленерго”, КП “Водоканал” та існуванням невідшкодованої різниці в тарифі через невідповідність собівартості теплової енергії діючому тарифу. У зв'язку з постійним зростанням ціни на природний газ, у відповідача постійно існує заборгованість з різниці в тарифах у значних розмірах, яку він отримує з державного бюджету несвоєчасно. Суттєвою обставиною, що безпосередньо впливає на фінансовий стан Концерну “МТМ”, є дія постанови Кабінету Міністрів України № 217, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, який визначає розподіл коштів виключно до структури тарифу. Коштів, що залишаються після оплати поточного споживання газу, підприємству ледве вистачає на оплату заробітної плати, обов'язкові платежі до бюджету усіх рівнів, спожиту електроенергію, проведення негайних ремонтних робіт. Основними причинами виникнення заборгованості є неповна оплата спожитих енергоносіїв споживачами теплової енергії. Вказує, що підставою для звернення до суду на даний час є виключні обставини, що полягають у наступному. Законом України від 03.11.2016 “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016. Реструктуризація заборгованості за спожитий газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з 1 числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. Кожна з сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості в строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. Відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 03.08.2017. № 190 Концерн “МТМ” було внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Концерн “МТМ” звернувся до ПАТ “НАК “Нафтогаз України” з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості, який останнє повинно було укласти до 23.10.2017. Але ПАТ “НАК “Нафтогаз України” відмовилося від укладання вказаного договору в зв'язку з відсутністю належної банківської гарантії. Однак Законом не передбачено банківських гарантій для укладання договору. Також ПАТ “НАК “Нафтогаз України” повідомило, що надіслав Концерну електронною поштою примірники договорів про реструктуризацію та перелік документів, вимоги до банківських гарантій та перелік надійних банківських установ. Ніяких документів на адресу Концерну не надходило. Зазначене свідчить про небажання ПАТ “НАК “Нафтогаз України” укладати з Концерном договір реструктуризації. Зазначає, що у зв'язку з розстроченням, раніше наданим рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 р. по справі № 908/1236/13 Відповідач буде позбавлений можливості зупинити виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 та належним чином виконати рішення суду з використанням механізму, визначеного Законом №1730.
Позивач та третя особа в судове засідання 18.12.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду заяви були належним чином повідомлені.
Суд визнав за можливе розглянути заяву про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року по справі №908/1236/13 за відсутністю представника позивача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті
Розглянувши заяву Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року по справі №908/1236/13, суд встановив.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 по справі №908/1236/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ задоволено частково та стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» суму 89704563,17 грн.- основного боргу, 720450,40 грн.- пені, 11957,86 грн. - інфляційних втрат, 2540848, 07 грн. - 3% річних та 61661,69 грн. судового збору.
Також, по даній справі було розстрочене виконання рішення суду в частині стягнення з концерну «Міські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 89704563,17 грн. - основного боргу, 720 450,40 грн. - пені, 11 957,86 грн. - інфляційних втрат, 2 540 848, 07 грн. - 3% річних та 61 661,69 грн. судового збору, на п'ятдесят місяців з листопада 2016 р. до 01.01.2021, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 1860789,62 грн., а в останньому місяці (грудні 2020 р.) 1860789,81 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ по справі № 908/1236/13 - залишено без задоволення та рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 р. по справі № 908/1236/13 залишено без змін.
Відповідно до положень пункту 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 п.9 Перехідних положень господарсько процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Тому, колегія суддів проводить розгляд заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року по справі №908/1236/13, за правилами ГПК України, прийнятого 03.10.2017.
Відповідно до ч.1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як зазначено в пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 р. вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В пункті 7.1.1 вказаної Постанови наведено визначення терміну “відстрочка”. Так, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом.
Таким чином, для застосування передбачених ст. 331 ГПК України заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення та відстрочення судового рішення, заявник зазначає про прийняття Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, відповідно до якого підлягає реструктуризації кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена на 31.12.2016 р.
Разом з тим, як вбачається з письмових доказів та пояснень представників заявника та стягувача, між ними існує спір стосовно укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, укладення якого передбачено зазначеним вище Законом. Відповідно, неукладення договору про реструктуризацію не може бути прийнято судом у якості обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Як було зазначено, відповідач (боржник), звертаючись до господарського суду з даною заявою, посилався на те, що Концерн “Міські теплові мережі” перебуває в скрутному фінансовому становищі.
Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансове (матеріальне) становище підприємства повинно підтверджуватися фінансовою, бухгалтерською звітністю підприємства. Згідно зі ст. 3 даного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Жодних належних доказів (фінансової, бухгалтерської звітності Концерну) на підтвердження тяжкого фінансового становища боржника станом на час розгляду даної заяви (збитковість підприємства, відсутність грошових коштів на банківських рахунках, відсутність нерухомого та рухомого майна, наявність боргу по обов'язковим платежам та зборам (перед бюджетом), тощо), заявником суду не надано.
Несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан.
Згідно статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Питання щодо надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконати, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Суд також враховує, що на час розгляду даної заяви, рішення від 15.11.2016, яким розстрочене виконання рішення суду в частині стягнення з концерну «Міські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 89704563,17 грн. - основного боргу, 720 450,40 грн. - пені, 11 957,86 грн. - інфляційних втрат, 2 540 848, 07 грн. - 3% річних та 61 661,69 грн. судового збору, на п'ятдесят місяців з листопада 2016 р. до 01.01.2021, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 1860789,62 грн., а в останньому місяці (грудні 2020 р.) 1860789,81 грн., набрало законної сили, є чинним, у встановленому законодавством порядку не скасовано.
У п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. роз'яснено, що господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду господарським судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
За таких обставин суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності виняткових обставин, які свідчать про ускладнення та неможливість виконання рішення суду, з урахуванням уже наданої розстрочки. Враховуючи матеріальний інтерес позивача, наявні інфляційні процеси в економіці держави, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі № 908/651/16.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви Концерну “Міські теплові мережі” про розстрочення та відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року по справі №908/1236/13судом відмовляється повністю.
Концерн “Міські теплові мережі”, за наявності достатніх підстав, не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 233, 234, 235, 331 ГПК України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 р., суд -
У задоволенні заяви (Концерну “Міські теплові мережі” про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 по справі №908/1236/13 відмовити повністю.
Ухвалу оголошено в судовому засіданні 18.12.2017.
Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали складено 22.12.2017.
Суддя Н.Г.Зінченко