ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.12.2017Справа №910/17329/17
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приорітетінвест"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про визнання договору №5590 від 20.08.2010 року чинним та право визнання право користування
Представники сторін:
від позивача: Глівінський А.І. - представник за довіреністю № 21/09 від 21.09.2017 р.;
від відповідача: Ємець Ю.В. - представник за довіреністю № 49 від 07.08.2017 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання договору № 5590 від 20.08.2010 року чинним та визнати право користування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.08.2010 року між ним та відповідачем укладено договір оренди №5590 нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частини площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 02404-1 площею 380,10 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що перебуває на балансі вокзалу станції Київ - Пасажирський Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».
Оскільки, відповідач не визнав продовження терміну дії договору на новий строк, а саме до 20.06.2020 року відповідно до положень п.10.4 договору, тому позивач звернувся в суд з вимогами: визнати за ТОВ "Пріоритетінвест" право користування нерухомим майном згідно договору №5590 від 20.08.2010 року та визнати чинним договір №5590 від 20.08.2010 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.2017 р.
30.10.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.
Представники позивача виконали вимоги ухвали суду від 09.10.2017 р.
В судовому засіданні 31.10.2017 р. оголошено перерву до 27.11.2017 р.
В судове засідання 27.11.2017 р. представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 31.10.2017 р., але 27.11.2017 р. до канцелярії суду позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.11.2017 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 11.12.2017 року.
В судовому засіданні 11.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
20.08.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) укладено договір оренди № 5590 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 (далі - майно) площею 380,10 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що перебуває на балансі вокзалу станції Київ - Пасажирський Державного територіально - галузевого об'єднання „Південно - Західна залізниця", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26087910 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 28» лютого 2010 р. і становить 4973808,00 грн.
Договором №5590/1 про внесення змін від 16.09.2011 року до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20.08.2010 року пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: майно площею 266,10 кв.м передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; майно площею 108,00 кв.м. передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів, майно площею 6,00 кв.м передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу алкогольних та тютюнових виробів.
Договором №5590/04 про внесення змін від 21.10.2014 року до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20.08.2010 року пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 (далі - майно) площею 380,10 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що перебуває на балансі вокзалу станції Київ - Пасажирський Державного територіально - галузевого об'єднання „Південно - Західна залізниця", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26087910 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2014р. і становить 5 741 000,00 грн. без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).
Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
20.08.2010 року між сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1.
Як зазначено позивачем, відповідно до п. 1.2 договору після приймання орендованого майна - частини площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 площею 380,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, ТОВ «Пріоритетінвест», згідно замовленого та розробленого Проектно-кошторисним відділом Київського будівельно- монтажного експлуатаційного управління Галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західної залізниці» проектної документації №08.2010 (ліцензія серія AB № 490414),в період з вересня 2010 року по лютий 2011 року за власні кошти змонтувало, встановило та ввело в експлуатацію торгівельні кіоски на частині площі в Західному тунелі вздовж ліфтів вокзалу станції Київ-Пасажирський з метою їх подальшого використання згідно умовам договору.
Вищезазначені торгівельні кіоски належать ТОВ «Пріоритетінвест» на праві приватної власності та зараховані на баланс ТОВ «Пріоритетінвест».
Відповідно до ч.2 статті 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Пунктом 3 та 4 договору №5590/01 від 16 вересня 2011 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20 серпня 2010 року орендарю надано право здавати орендоване майно у суборенду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Згідно з п.10.1 договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 20 серпня 2010 року до 20 серпня 2011 року включно.
Відповідно до п. 6 договору № 5590/04 від 21.10.2014 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20.08.2010 року пункт 10.1 розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» договору оренди нерухомого майна №5590 від 20 серпня 2010 викладено в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20 серпня 2014 року до 20 липня 2017 року включно».
Пунктом 10.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Як зазначено позивачем, сторони договору дійшли згоди щодо істотної умови договору - його пролонгації на наступний термін (2 роки 11 місяців, тобто до 20.06.2020 року) в разі якщо протягом одного місяці після закінчення його строку (тобто до 20.08.2017 року) жодна із сторін не заявить про його припинення або зміну.
Однак, ТОВ «Пріоритетінвест» стало відомо, що 23 серпня 2017 року Київський лінійний відділ Філії «Енергозбут» ПАТ «Укрзалізниця», з яким ТОВ «Пріоритетінвест» укладений договір на постачання електричної енергії на вказаний вище об'єкт за №1614 від 05.04.2011р., на підставі листа ВП Вокзал ст. Київ-Пасажирський за вих. № ЛВОК Київ- Пасажирський-1/2018 від 17.08.2017 про закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна №5590 від 20 серпня 2010 року, здійснило відключення споживача ТОВ «Пріоритетінвест» від постачання електричної енергії, про що видало ТОВ «Пріоритетінвест» Наряд на відключення об'єкту за № ЕЕКл 1/326 від 22.09.2017р.
Вказаний Лист ВП Вокзал ст. Київ-Пасажирський за вих. № ЛВОК Київ- Пасажирський-1/2018 від 17.08.2017 про закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна №5590 від 20 серпня 2010 року та Наряд на відключення за № ЕЕКл 1/326 від 22.09.2017р. ТОВ «Пріоритетінвест» вважає неправомірними, оскільки суперечать умовам договору оренди нерухомого майна №5590 від 20 серпня 2010 року та договору на постачання електричної енергії за №1614 від 05.04.2011р.
Ці дії на думку позивача, підтверджують факт того, що відповідач не визнав продовження терміну дії договору на новий строк, а саме до 20.06.2020 року відповідно до положень п.10.4 договору.
Та, позивач вважає, що дії відповідача є необґрунтованими, вчиненими з порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, та такими, що порушують права та інтереси позивача виходячи з наступного: станом на 20.08.2017 року позивач не надавав відповідачу заяв щодо припинення дії договору, в свою чергу позивач не одержував від відповідача таких заяв, і, керуючись умовами договору позивач вважає його продовженим на новий термін - до 20.06.2020 року.
А також, позивач, діючи відповідно до умов договору оренди нерухомого майна № 5590 від 20 серпня 2010 року, 22.08.2017 року здійснив перерахування орендної плати за користування нерухомим майном за наступні періоди оренди, а саме за липень 2017 року в сумі 63 907,94 гривень згідно платіжного доручення № 1411 від 10.08.2017р.), та за серпень 2017р. в сумі в сумі 63 907,94 гривень згідно платіжного доручення № 1416 від 22.08.2017р. Відповідачем відповідні платежі були прийняті та не були повернуті.
Відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» регламентовано, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Заперечуючи проти позову відповідачем на підтвердження факту повідомлення позивача про відмову в продовженні дії договору надано заяву про припинення договору оренди №5590 від 20.08.2010 року у зв'язку із закінченням строку його дії вих. №30-06/8455 від 07.08.2017 року, в якій зазначено, що внаслідок закінчення 20.07.2017 дії договору оренди державного нерухомого майна за №5590 від 20.08.2010 року, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, як орендодавець по договору, відмовляє в продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим.
З наданих доказів направлення вищезазначеного листа надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01032 60268140 вбачається, що він направлений 11.08.2017 року на адресу ТОВ "Пріоритетінвест" 03069, м. Київ, вул.. Кіровоградська, буд. 38/58, та повернуто 14.09.2017 року за закінченням встановлено строку зберігання.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.12.2017 року станом на 11.08.2017 року місцезнаходженням ТОВ «Пріоритетінвест» є 03131, м. Київ, Столичне шосе, будинок 70.
Таким чином, відсутнє належне повідомлення позивача щодо припинення договору оренди №5590 від 20.08.2010 року у зв'язку із закінченням строку його дії.
Відповідно до ст. 15 ЦКУ кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦКУ встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, крім іншого: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 20 ГКУ держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також - належності обраного способу судового захисту.
Таким чином, суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання чинним договору №5590 від 20.08.2010 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву до 20.06.2020 року.
А також, у зв'язку із задоволенням вищезазначеної вимоги, вимога щодо визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" права користування нерухомим майном згідно договору №5590 від 20.08.2010 року до 20.06.2020 року також підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст..ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" (03131, м. Київ, Столичне шосе, будинок 70, код ЄДРПОУ 36285281) право користування нерухомим майном згідно договору №5590 від 20.08.2010 року до 20 червня 2020 року.
3. Визнати чинним договір оренди №5590 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.08.2010 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" (03131, м. Київ, Столичне шосе, будинок 70, код ЄДРПОУ 36285281) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) до 20 червня 2020 року.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) на користь "Пріоритетінвест" (03131, м. Київ, Столичне шосе, будинок 70, код ЄДРПОУ 36285281) судовий збір в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 22.12.2017 року.
Суддя С.М. Мудрий