номер провадження справи 5/116/17
14.12.2017 Справа № 908/1967/17
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ЮНІВЕС” (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРОЖБАСТРАНС” (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 11)
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (69000, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Інженера Преображенського (пр-т. Радянський)АДРЕСА_1)
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (69000, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Базарна (вул. Анголенко)АДРЕСА_2)
про визнання недійсним договору доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017р.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 30.01.2017р.
Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №б/н від 01.11.2017р.
ОСОБА_5, довіреність № 754 від 11.04.2015р.
Від третьої особи-1: ОСОБА_1, паспорт серії СА 539191 від 09.09.1997 р.
Від третьої особи-2: ОСОБА_2, паспорт серії №СА729017 від 07.04.1998 р.
02.10.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ЮНІВЕС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРОЖБАСТРАНС” про визнання недійсним договору доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р.
Ухвалою суду від 02.10.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1967/17, справі присвоєно номер провадження - 5/116/17, розгляд якої призначено на 06.11.2017 р. Ухвалою суду від 06.11.2017 р. №908/1967/17 розгляд справи відкладено на 23.11.2017 р. та залучено до участі у справі в якості третіх осіб-1,2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно. Ухвалою суду від 23.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 04.12.2017 р. Ухвалою від 04.12.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 17.12.2017 р., розгляд справи відкладено на 14.12.2017 р. В судовому засіданні 14.12.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 14.12.2017 р. представник позивача надав суду письмові пояснення від 14.12.2017 р., підтримав заявлені позовні вимоги та доводи, викладені у письмових поясненнях від 04.12.2017 р., пояснивши, що 06.09.2017 р. до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» звернулась ОСОБА_1 з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з нещасним випадком, який стався внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.07.2017 р. в Запорізькій області на автодорозі Енергодар-Василівка. В рамках звернення ОСОБА_1 було надано страховий сертифікат за №14451, згідно з яким вона як пасажир була застрахована за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті. Відповідно до Наказу №77/СК від 29.05.2015 р. страхування пасажирів за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті з травня 2015 р. не здійснюється ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». Страховий сертифікат був оформлений та виданий відповідно до договору доручення №3П/159/17 на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, укладеного 24.05.2017 р., за формою затвердженою Наказом №23 від 11.02.2011 р., який був скасований вищезазначеним Наказом №77/СК від 29.05.2015 р. Вказаний договір був підписаний зі сторони позивача ОСОБА_2 заступником директора Запорізького регіонального управління ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» та діє на підставі довіреності №0004-17/ЗП/С/С від 30.12.2016 р. Однак, у ОСОБА_2 відсутнє право укладати договори доручення, отже ним укладено вказаний договір з перевищенням своїх повноважень. Крім того, посилається на те, що між ТОВ “ЗАПОРОЖБАСТРАНС” та ОСОБА_2 була зловмисна домовленість на укладання цього договору, оскільки відповідачем на виконання умов договору доручення страхові платежі на користь позивача не перераховувались. Також, Рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.05.2017 р. №506 анульовано ліцензію відповідача. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним договір доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р. на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Представники відповідача підтримали доводи викладені у відзиві від 06.11.2017 р. на позовну заяву, письмові пояснення від 04.12.2017 р., пояснивши, що від імені ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» договір №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р. укладений та підписаний ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреності №0004-17/3П/С/С від 30.12.2016 р., а від імені ТОВ ЗАПОРІЖБАСТРАНС» - директором ОСОБА_6, що діяв на підставі статуту товариства. Вказаний договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками. На виконання умов даного договору Страховиком було надано Перевізникові страхові сертифікати, а Перевізником на рахунок Страховика було здійснено перерахування страхових платежів, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. Укладення представником договору від імені особи, яку він представляє, з порушенням принципів дотримання інтересів цієї особи, не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки такої підстави не передбачено законодавством. В даному випадку наступає відповідальність виключно у особи, що була представником. Також, відповідач на даний час ліцензії на надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (ліцензія №АЕ42245б від 08.04.2014 р.) не позбавлений, що підтверджується ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 р. по справі № 808/2353/17. З огляду на викладене, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_1 письмових пояснень не надала, однак пояснила, що 22.07.2017 р. їхала по маршруту Запоріжжя - Енергодар в маршрутному таксі та на автодорозі Енергодар - Василівка сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої постраждали багато осіб. Зазначила, що коли вона повернулась у понеділок до м. Запоріжжя звернулась до лікарні, де поставили діагноз травма у вигляді ушибу та гематоми лівого тазобедренного суглобу, що призвело до її тимчасової непрацездатності протягом 6 днів. Директор відповідача склав Акт про нещасний випадок невиробничого характеру та ОСОБА_1. звернутись до ТОВ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” для здійснення виплати страхового відшкодування. Менеджер (дівчина), який знаходився в приміщенні ТОВ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” пояснив, що відшкодування підлягає сума у розмірі 1 000,00 грн., однак якщо потерпіла хоче отримати більшу суму страхового відшкодування, її необхідно звернутись до суду. Також, ОСОБА_1 пояснила, що нею було написано розписку про те, що претензій до страхової компанії не має та менеджером компанії було видано потерпілій 1 000,00 грн. нарочно. Однак, жодних розписок про отримання вказаних коштів, вона не підписувала.
ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені у пояснювальній від 23.11.2017 р. та надав суду письмові пояснення від 12.12.2017 р. по суті спору, пояснивши, що ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» оформлювало с СК «ЮНІВЕС» договори як по добровільним, так й по обов'язковим видам страхування з 2015 р. Зокрема, 22.05.2015 р. було укладено договір на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті № ЗП/087/15. Формально такий договір разом з додатками, незважаючи на назву, фактично є формою договору страхування, що була розроблена для застосування при обов'язковому страхуванні від нещасних випадків пасажирів на транспорті, також, як і сама процедура оформлення була аналогічна оформленню договорів страхування. 24.05.2017 р. з боку ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» було запропоновано відновити аналогічний 2015 р. договір. ОСОБА_2 звернувся за роз'ясненням до управління методології щодо форми укладання договору, вважаючи, що зауважень для вирішення цього питання не має, формально тільки треба підготувати письмовий запит, який було передано того же дня, але відповіді не отримавши та в повній впевненості, що питання буде вирішене, оформив договір доручення № ЗП/159/17. При цьому, ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» було роз'яснено, що надані документи, згідно умов договору, дійсні тільки на одну поїздку (аналогічно тому, коли купується квіток на поїздку через касу і в вартість квітка додається вартість страхового внеску в розмірі 1, 5 відсотка вартості поїздки - страховий захист діє на конкретну поїздку згідно придбаного квітка) і, якщо вимоги договору не будуть виконані, він вважається недійсним (невиконання п. 3.1.4 автоматично вводе в дію п. 4.3 договору). В наказі №77/СК від 29.05.2015 р., на який є посилання в позовній заяві, - в редакції, під якою він ставив свій підпис, не йшлося про скасування обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. В пункті 3 цього наказу вказано тільки, що таке страхування здійснюється через процедуру індивідуального узгодження. Оскільки, з ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» було укладено договір на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті № ЗП/087/15. Вважає, що цей договір згідно п. 4.5 ще міг бути прийнятий за діючий, новий договір було укладено за тією ще формою без проходження індивідуального узгодження. Зазначає, що за довіреністю ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» № 0004-17/ЗП/С/С від 30.12.2016 р. йому надано повноваження укладати договори страхування за видами, що зазначені в цій довіреності. Вид страхування по договору, що розглядається в справі, є в переліку видів цієї довіреності. Питання постає в формальної приналежності цього договору, що має назву «Договір доручення на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті». В пункті 5 «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» Постанови КМ України від 14 серпня 1996 р. № 959, що регулює правовідносини за цим видом страхування, зазначено, що відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування. Крім того, вказує на те, що за всю мою попередню практику діяльності в сфері страхування в страхових компаніях («СКІФ», НАСК ОСОБА_4, «Європейський страховий альянс», «Металург») жодного разу не виникало питання щодо повноважень укладання аналогічних договорів за дорученням на проведення страхування. Розмежування здійснювалося тільки за договорами, що регулюють страхову діяльність, з одного боку, та договорам фінансово-господарчого напрямку та працевлаштування, з іншого боку. На превеликій жаль, за весь час співпраці з СК «ЮНІВЕС» це питання також жодного разу не було поставлено на порядок денний.
Розглянувши та дослідивши матеріали, заслухавши представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2017 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (далі - Довіритель), в особі ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №0004-17/ЗП/С/С від 30.12.2016 р., з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРОЖБАСТРАНС” (далі - Перевізник), в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, укладено договір доручення №ЗП/159/17 на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
У пункті 1 договору визначено, що цей договір визначає порядок проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані і укладений відповідно до Постанови КМУ №959 від 14.08.1996 р. «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті».
Відповідно до п. 1.2. договору, Страховик доручає, а Перевізник бере на себе зобов'язання здійснювати посередницькі послуги в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, від імені, в інтересах та за рахунок Страховика, а саме: пропонувати страхові послуги, які надає Страховик, з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті потенційним споживачам (п. 1.2.1); укладати договори обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті шляхом видачі страхового полісу або страхового сертифіката (п. 1.2.2.); утримувати страхові платежі за обов'язковим страхуванням від нещасних випадків на транспорті з пасажирів, які перевозяться транспортними засобами Перевізника (п. 1.2.3.); перераховувати такі страхові платежі на рахунок Страховика протягом двох робочих днів з дати їх отримання (п. 1.2.4.)
Згідно з п.1.3. договору, Перевізник здійснює перевезення пасажирів автомобільним транспортом (п. 1.3.1.), на міжобласних, міжміських в межах однієї області, приміського сполучення, міжнародного сполучення, міжміських в межах АРК, маршрутах (п.1.3.2.), на підставі ліцензії (п. 1.3.3.)
У пункті 2.8 договору зазначено, що страхові платежі, одержані від пасажирів, перераховуються Перевізником Страховикові на умовах, визначених розділом 5 цього договору.
У разі здійснення Перевізником нерегулярних пасажирських перевезень, кожній Застрахованій особі видається страховий сертифікат, за формою, встановленою Страховиком (Додаток №3). (п. 2.10)
Відповідно до п. 3.1. договору, Перевізник зобов'язаний: інформувати пасажирів про умови обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, найменування, адресу, телефон Страховика, розміри страхового платежу та страхової суми через інформаційні листи в транспортних засобах та/або на зворотному боці квитка (п. 3.1.3.); щодекадно надати Страховикові два екземпляри підписаних з боку Перевізника звітів про укладені договори страхування та розміри отриманих страхових платежів за формою, наведеною в Додатку 1, та корінці реалізованих страхових сертифікатів, у випадку передбачених п. 2.10 цього договору в строк до 17-00 годин (п. 3.1.4.): 11-го числа звітного місяця за період з 01-го по 10-е число звітного місяця; 21-го числа звітного місяця за період з 11-го по 20-е число звітного місяця; 01-го числа м'ясця наступного за звітним за період з 21-го по 31-е (28, 29, 30) число звітного місяця.
При настанні нещасного випадку на транспорті Перевізник зобов'язаний: зареєструвати факт його настання та скласти акт про нещасний випадок із пасажиром (п. 3.1.6.1.); надавати Застрахованій особі завірений Перевізником акт про нещасний випадок (п. 3.1.6.2.)
Згідно з п. 3.2. договору, Страховик зобов'язаний: передати Перевізнику, який здійснює нерегулярні пасажирські перевезення, по акту приймання-передачі страхові сертифікати.
Відповідно до пункту 4.3. договору, у разі несвоєчасного перерахування Перевізником страхових платежів без поважних причин Страховик зобов'язаний призупинити дію договору не менше ніж на три місяці.
У пункті 4.4. договору визначено, що у разі припинення дії договору Перевізник зобов'язаний повернути Страховику всі невикористані банки страхових сертифікатів протягом п'яти робочих днів з дати припинення дії договору.
На виконання умов вказаного договору, 26.07.2017 р. ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якого було повідомлено ПрАТ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” про те, що 22.07.2017 р. об 08 год. 20 хв. на автодорозі Енергодар - Василівка 70 км + 180 м, відбулось зіткнення мікроавтобусу мерседес АР4190АА, під керуванням ОСОБА_8 з автомобілем ВАЗ 217030 д.н. АР015160 піж керуванням ОСОБА_9 Перелік потерпілих встановлюється та буде надіслано як додаток. (а.с. 88 - 89)
Вказане повідомлення було отримано уповноваженим представником позивача - 02.08.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2017 р. №694105705628. (а.с. 91)
Також, ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» повідомило ПрАТ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” про ДТП, яке сталося у м. Василівка телеграмою від 25.07.2017 р., в якій міститься посилання на договір № ЗП/159/17. (а.с. 92)
ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» складено Акт №1/0717 про нещасний випадок невиробничого характеру, у якому зазначено, що місце де стався нещасний випадок: Запорізька область, м. Василівка, 70 км + 180 м автодороги Енегодар-Василівка, потерпіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась в якості пасажира, в салоні автобуса мерседес спринтер д.н. НОМЕР_1; подія, що призвела до нещасного випадку: ДТП, яка сталася 22.07.2017 р. з автобусом д.н. НОМЕР_1. (а.с. 33)
Виконуючи вимоги договору, ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» видав ОСОБА_1 страховий сертифікат та повідомив, що необхідно звернутись до ПрАТ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” для виплати страхового відшкодування.
06.09.2017 р. ОСОБА_1 була подана до ПрАТ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” заява про настання випадку (добровільне страхування від нещасного випадку), в якій вказано договір страхування №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р., та зазначено, що 22.07.2017 р. об 08 год. 20 хв. відбулась ДТП за м. Василівка. Вказаний акт підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_10.
Також, на зазначеному акті здійснено напис про те, що Акт про нещасний випадок №1/0717, страховий сертифікат №14451 ЗП/159/17 отримано представником ПрАТ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” ОСОБА_10
В матеріалах справи містяться письмові пояснення від 14.12.2017 р. ОСОБА_10, в яких зазначено, що вона працює на посаді провідного спеціаліста управління врегулювання збитків ПрАТ «СК «ЮН1ВЕС». Зазначає, що до її посадових обов'язків входить прийняття від страхувальників та потерпілих документів, пов'язаних з настанням подій, які мають ознаки страхового випадку. 06.09.2017 р. ОСОБА_10 на підставі довіреності прийняла від ОСОБА_1 пакет документів щодо завдання їй збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.07.2017 р. на автодорозі Енергодар - Василівка в Запорізькій області, під час здійснення перевезень перевізником ТОВ «Запорожбастранс». Всі прийняті нею документи були надіслані до центрального офісу ПрАТ «СК «ЮН1ВЕС», оскільки рішення по страховим справам приймаються централізовано комісією по врегулювання збитків, яка знаходиться у м. Києві, оскільки до кола повноважень провідного спеціаліста не входить прийняття рішень по страховим справам та здійснення виплат страхових відшкодувань. 06.10.2017 р. ОСОБА_1 подала заяву, якою просила подані нею раніше документи залишити без розгляду у зв'язку з тим, що не має майнових претензій до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» щодо відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначена заява також була передана ОСОБА_10 до центрального офісу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Окрім, вказаного вище, на виконання умов договору доручення №№ЗП/159/17 від 24.05.2017 р., ТОВ “ЗАПОРОЖБАСТРАНС” перерахувало на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» страховий платіж на суму 54,00 грн., що підтверджується розрахунковим чеком від 25.07.2017 р., в якому зазначено, що оплату вказано призначення платежу: «страховий платіж по договору №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р., платник ТОВ “ЗАПОРОЖБАСТРАНС” через ОСОБА_5 за 22.07.2017». (а.с. 86)
Відповідно до п. 1.23 загальних положень Розділу 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Згідно з ч. 35.1. ст. 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.
Як пояснив позивач, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» отримав кошти та відніс їх до «нез'ясованих платежів», однак, суд зазначає, що позивач зобов'язаний був протягом трьох робочих днів ініціювати переказ отриманої суми коштів на рахунки, з яких вони надійшли. Проте, жодного доказу на підтвердження повернення отриманих коштів відповідачу, позивач суду не надав, та лише розглянувши 06.09.2017 р. звернення ОСОБА_1 про настання нещасного випадку, позивач 28.09.2017 р. звернувся до суду з цим позовом та надав суду заяву від 06.10.2017 р. ОСОБА_1, в якій вона зазначає, що жодних претензій до страхової компанії не має.
Таким чином, посилання позивача на те, що 25.07.2017 р. на рахунок ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» надійшли кошти від фізичної особи ОСОБА_5, та у зв'язку з тим, що з даною фізичною особою були відсутні договірні відносини автоматична система ведення бухгалтерського обліку віднесла такий платіж до «нез'ясованих платежів», що було відображено на бухгалтерському рахунку 36.1.0., судом до уваги не приймається, оскільки позивач отримавши від відповідача кошти в сумі 54,00 грн. та перевіривши інформацію щодо відсутності, вказаного в розрахунковому документі, договору доручення, повинен був повернути вказані кошти відповідачу як безпідставно отримані.
Щодо посилання позивача на те, що ідентифікувати такий платіж, як страховий платіж сплачений відповідачем в рамках договору доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р., не вбачалося за можливе, оскільки про укладення зазначеного договору ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» стало відомо тільки після звернення ОСОБА_1, тобто у вересні 2017 року, у договорі доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р. відсутнє зазначення платіжних реквізитів відповідача, що унеможливлює повернення коштів, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем укладалися договори страхування раніше в минулих роках, що не заперечується позивачем, отже у позивача були всі необхідні реквізити для здійснення грошового переказу та повернення безпідставно, на думку позивача, отриманих грошових коштів в сумі 54,00 грн. Крім цього, у розрахунковому чеку від 25.07.2017 р. в графі призначення платежі вказано: «страховий платіж по договору №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р., платник ТОВ “ЗАПОРОЖБАСТРАНС” через ОСОБА_5 за 22.07.2017». Отже, у позивача були всі необхідні дані для повернення коштів відповідачу.
Відповідно до Наказу від 12.12.2016 р. №94-СК ПрАТ Страхова компанія “ЮНІВЕС” «Про затвердження типових форм договорів доручення для страхових посередників, а також договорів на надання послуг» вирішено з 12.12.2016 р. припинити дію Наказу №008-СК від 26.01.2016 р. «Про затвердження типових форм договорів доручення для страхових посередників, а також договорів на надання послуг» та Розпорядження №24-16-СК від 15.04.2016 р. «Про облік та контроль договорів доручення, договорів на надання послуг та договорів про залучення страхових агентів». Також, затверджено та введено в дію форму Журналу реєстрації та обліку укладених договорів доручення (Додаток № 8 до цього Наказу).
Також, позивачем надано ОСОБА_6 з електронного журналу реєстрації та обліку укладених договорів доручення (Додаток № 08 до наказу №94-СК від 12.12.2016 р.), який ведеться ПрАТ Страхова компанія “ЮНІВЕС”, в якому відсутній договір страхування №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р.
Однак, ОСОБА_2, який на момент укладення спірного договору, займав посаду заступника директора територіального безбалансового відділення ПрАТ Страхова компанія “ЮНІВЕС” в м. Запоріжжя, надав суду ОСОБА_6 з журналу обліку договорів обов'язкового страхування 2017 р., який ведеться у письмовому вигляді та з якого вбачається, що договір страхування 24.05.2017 р. було зареєстровано за №159 з зазначенням страхувальника - ТОВ “ЗАПОРОЖБАСТРАНС”. Судом встановлено, що вказаний журнал не містить вказівок не те, що він ведеться саме ПрАТ Страхова компанія “ЮНІВЕС”, не прошитий, не пронумерований та не міститься печатки підприємства.
Дослідивши, надані сторонами журнали реєстрації договорів страхування, суд приходить до висновку, що вказані суперечності в реєстрації договорів підтверджують тільки той, факт, що на підприємстві позивача неналежним чином організовано порядок такої реєстрації, що може призвести до порушення прав та обов'язків застрахованих осіб.
Таким чином, враховуючи, що у заяві ОСОБА_11 про настання випадку (добровільне страхування від нещасного випадку) від 06.09.2017 р. вказано договір страхування №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р., яку було подано до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», відповідачем на виконання 1.2.3., п. 1.2.4. договору були перераховані позивачу грошові кошти як страховий платіж, позивач прийнявши вказані кошти та не повернувши їх відповідачу, фактично своїми діями та бездіяльністю схвалив умови спірного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Стаття 241 Цивільного кодексу України, передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Судом встановлено, що відповідно до довіреності №0004-17/ЗП/С/С від 30.12.2016 р., яка видана ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було надано право ОСОБА_2 вчиняти від імені та в інтересах товариства наступні дії: вести переговори, укладати і підписувати від імені та в інтересах товариства договори страхування/страхові поліси (включаючи додаткові угоди до таких договорів страхування) за видами страхування і в межах страхових сум, зокрема, обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті на 1 застраховану особу згідно чинного законодавства. (а.с. 48)
Відповідно до Наказу №11-СК від 29.05.2015 р. ПрАТ “Страхова компанія “ЮНІВЕС” вирішено припинити дію наказу №23 від 11.03.2011 р. «Про затвердження нової редакції договорів та програм обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті»; затвердити та ввести в дію програму обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті; проводити через процедуру індивідуальної згоди договору страхування по нещасним випадкам на транспорті.
З цим наказом ОСОБА_2 ознайомлений, про що свідчить його підпис на вказаному наказі в графі «Ознайомлений» та не заперечується ним. (а.с. 31-32)
Позивач зазначив, що у вказаній довіреності не передбачено повноважень на укладення ОСОБА_2 спірного договору доручення, такими повноваженнями наділені виключно керівники відокремлених підрозділів та заступники Головного правління ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».
За наслідками проведення ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» службового розслідування щодо укладення спірного договору, за вчинення грубого порушення трудових обов'язків ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади - заступника директора територіального безбалансового відділення ПрАТ Страхова компанія “ЮНІВЕС” в м. Запоріжжя, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України в зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків заступника керівника.
З вказаного вбачається, що ОСОБА_2 при укладенні договору доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р., достеменно знаючи про зміст наказів, які були прийняті ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» щодо скасування нової редакції договорів та програм обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, продовжував укладати договори з перевищенням своїх повноважень.
Щодо тверджень позивача, що спірний договір було укладено внаслідок домовленості між ТОВ «Запорожбастранс»» та ОСОБА_2 та при укладенні спірного договору у сторін не було наміру створення правових наслідків, суд зазначає наступне.
Стаття 232 Цивільного кодексу України, передбачає, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу Україну, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності),може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. №11, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості представника відповідача з ОСОБА_2 під час укладення спірного договору.
Крім того, посилання позивача на пояснення ОСОБА_2 не є належними доказами наявності зловмисної домовленості, оскільки ОСОБА_2, був на час подачі позову до суду, штатним працівником позивача і зацікавлений у розгляді справи, та відповідач стверджує зворотнє, що будь-яких домовленостей з представником позивача не існувало.
Твердження позивача також спростовуються діями позивача, а саме: зарахуванням страхового платежу, отриманого від відповідача, страхова компанія вживала заходів щодо оцінки можливого виконання умов договору доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017 р.
Посилання позивача на те, що відповідно до рішення Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.05.2017 р. №506 анульовано ліцензію №АЕ422456 від 08.04.2014 р. відповідача, судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.
В матеріалах справи міститься Ліцензія серії АЕ №422456, рішення про її видачу прийнято 08.04.2014 р. №236, зі строком дії: 09.04.2014 р. - необмежений, яка видана Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, ТОВ «Запорожбастранс» з зазначенням виду господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом; дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами. (а.с. 81)
Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 р. у справі №808/2353/17 зупинено дію наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №506 від 23.05.2017 р. «Про прийняття рішення щодо залишення заяв здобувачів про отримання (розширення) ліцензій без розгляду, видачі (розширення) ліцензій, анулювання ліцензій за результатами розгляду заяв здобувачів» в частині анулювання ТОВ «ЗАПОРОЖБАСТРАНС» ліцензії серії АЕ №422456 від 08.04.2014 р. - до набрання рішенням суду по дані справі законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ліцензування сидів господарської діяльності» підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.
Частиною 8 ст. ст. 16 Закону України «Про ліцензування сидів господарської діяльності» передбачено, що рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.
Таким чином, станом на дату укладення спірного договору доручення від 24.05.2017р. наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.05.2017 р. №506 ще не набрав чинності, отже при укладенні вказаного договору відповідач мав діючу ліцензію та право здійснювати перевезення пасажирів.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.
Відповідач заявив клопотання від 04.12.2017 р. про направлення повідомлення на підставі статті 90 ГПК України до Вознесенівського ВП ДВП ГУНП у Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення заступником директора ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» ОСОБА_2 за ч. 1 ст.190 КК України для внесення даних в єдиний реєстр досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.
Розглянувши вказане клопотання та враховуючи, пояснення ОСОБА_1 відносно того, що жодних претензій ні до позивача, ні до відповідача не має, а отже, оскільки не визначено розмір збитків, завданих третім особам, суд не вбачає підстав для направлення повідомлення до правоохоронних органів. Проте, відповідач не позбавлений права, за наявності відповідних підстав самостійно звернутись до правоохоронних органів. Разом з тим, враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 90 ГПК України винести окрему ухвалу щодо виявлених порушень в діяльності ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС».
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 19.12.2017 р.