61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
07.12.2017 Справа № 905/1527/17
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Попова О.В. та Чорненької І.К., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область
до відповідача: Державне підприємство «Артемсіль», м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закарпатської митниці ДФС, м. Ужгород, Закарпатська область
про стягнення 20302 грн. 82 коп., -
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився.
від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №27/10-01-76 від 16.08.2017р.; ОСОБА_2 - представник за довіреністю №27/10-01-77 від 16.08.2017р.;
від третьої особи: представник не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Артемсіль», м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, про стягнення 20302 грн. 82 коп.
Ухвалою суду від 10.07.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі №905/1527/17 та призначено справу до розгляду на 17.08.2017р.
16.08.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву (вих.№27/03-14 від 11.08.2017р.), за змістом якого останній вважає, що позивачем належними доказами не доведена не тільки вина відповідача у затриманні вагонів, але й сам факт такого затримання, порушений порядок оформлення та стягнення додаткових платежів, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
17.08.2017р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою суду від 17.08.2017р., у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання позивача, господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.09.2017р.
19.09.2017р. від відповідача до суду надійшли письмові доповнення до відзиву на позовну заяву (вих.№27/03-14 від 18.09.2017р.).
Ухвалою суду від 19.09.2017р. було залучено Закарпатську митницю ДФС, м. Ужгород, Закарпатська область до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи з метою визначення колегіального складу суду для розгляду справи № 905/1527/17.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.09.2017р. з метою розгляду цієї справи утворено колегіальний склад суду: головуючий суддя - Мельниченко Ю.С., судді Попов О.В. та Чорненька І.К.
Ухвалою суду від 22.09.2017р. господарським судом Донецької області було призначено заяву до розгляду на 25.10.2017р.
10.10.2017р. від третьої особи до суду надійшли пояснення б/н, б/д, у яких остання зазначає, що Закарпатською митницею не отримано копію позовної заяви, у зв'язку з чим неможливо виконати вимоги ухвали суду від 22.09.2017р. Крім того, у зазначених пояснення, третя особа просить розглянути справу без участі представника останньої.
25.10.2017р. від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву (вих.№27.03-14 від 24.10.2017р.), за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідні документи для нарахування та обґрунтування додаткових зборів ПАТ «Українська залізниця» надані не були.
25.10.2017р. від позивача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками.
25.10.2017р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою суду від 25.10.2017р., у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання позивача, господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 07.12.2017р. та відкладено розгляд справи на 23.11.2017р.
13.11.2017р. від Закарпатської митниці ДФС надійшли пояснення, за змістом яких, остання, посилаючись на норми ст. 218 Митного кодексу України, Статуту залізниць України, зазначає, що у відповідача виникло зобов'язання сплатити платежі за вчинені перевізником розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції необхідні для здійснення митного контролю. Крім того, у зазначених поясненнях, третя особа просить розглянути справу без участі представника останньої.
Ухвалою суду від 23.11.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 07.12.2017р.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі заявок митниці від 31.12.2016р. №07-07-61/60/103 та від 01.01.2017р. №07-70-61/60/104, 01.01.2017р. по станції Чоп Львівської залізниці Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», митницею для проведення митного огляду були затримані вагони №67870014, №67858779, №60466836, №65335374, №6716049 за накладними №53318846, №5331881, №53318820, №53118929 станція відправлення Сіль Донецької залізниці (відправник ДП «Артемсіль»), станція призначення Чієрна над Тисою. В підтвердження матеріальної відповідальності відправника складено відповідні акти загальної форми, проте відповідачем, в порушення умов Договору та норм Господарського кодексу України, Статуту залізниць, Правил розрахунків за перевезення вантажів, на теперішній час не сплачено суму додаткових зборів в розмірі 20 302 грн. 82 коп., внаслідок чого позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст. 120 Статуту залізниць України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Позивач у судових засіданнях 17.08.2017р., 19.09.2017, 25.10.2017р. та 23.11.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилався на те, що відповідачем в порушення умов Договору та норм Господарського кодексу України, Статуту залізниць, Правил розрахунків за перевезення вантажів, на теперішній час не сплачено суму додаткових зборів в розмірі 20 302 грн. 82 коп. Проте, витребувані ухвалами суду документи та письмові пояснення позивачем надані не були.
Відповідач у судових засіданнях 17.08.2017р., 19.09.2017, 25.10.2017р., 23.11.2017р. та 07.12.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву.
Третя особа про дату судових засідань 25.10.2017р., 23.11.2017р. та 07.12.2017р. була повідомлена належним чином, про що свідчать штамп поштового відправлення на відповідних ухвалах та зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у засідання суду представника не направила.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2016 року зі станції Сіль Донецької залізниці відправлено напіввагони №67858779, №60466836, №67160549, №65335374 з вантажем - сіль технічна (сіль кам'яна), що підтверджується складеними залізничними накладними №53318846, №53318929, №53318812, №53318820.
Відповідно до відомостей, що містяться у вказаних накладних, відправником вантажу є ДП «Артемсіль» (відповідач у справі), одержувачем вантажу є TRANSRES s.r.o. Місцем доставки визначено станцію призначення Словаччини.
31.12.2016р. заступником начальника ВМО №2 м/п «Чоп-залізничний» на ім'я начальника станції Чоп та начальника виробничої дільниці ВПЧ-Львів направлено заявку №07-70-61/60/103, відповідно до якої, на підставі п.5 ПКМУ від 23.05.2012р. №467 та ст. 218, 338 МКУ, останній просить подати на 10-00 год. 01.01.2017р. вагон з вантажем «сіль поварена» №67870014, який слідує за залізничною накладною №53308755 для проведення митного огляду на ділянку «підкрановий майданчик» МЧ-Львів та забезпечити вивантаження частини товару і повторне його завантаження.
На підставі вказаної заявки 31.12.2016р. вагон №67870014 (накладна №53308755 від 23.12.2016р.) затримано на станції Чоп Львівської залізниці для забезпечення митного огляду, про що складено акт загальної форми №7060 від 31.12.2016. Крім того, зі станції Чоп Львівської залізниці надіслано телеграфне повідомлення №ДС-01-05/766 від 31.12.2016р. про затримання вагону на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправнику.
Крім того, 03.01.2017 року на станції Чоп Львівської залізниці складено акт загальної форми №2 про те, що на підставі заявки Чопської митниці №07-70-61/60/103 від 31.12.2016р., проводився митний огляд вагону №67870014 шляхом пересипання вантажу у вагоні за допомогою грейфера до козлового крану засобами МЧ-Львів; вантаж вагою 66000 кг; догляд проводився з 9-00 до 11-00. В даному акті також зазначено про нарахування збору за переміщення вантажу відповідно до розрахунку МЧ-Львів складає 733,92 грн.
Також, 03.01.2017 року на станції Чоп Львівської залізниці на доповнення до акту загальної форми №7060 складено акт загальної форми №7001, в якому зазначено, що після догляду та рішення на випуск митниці, нараховані: збір за користування вагону за 69 год. складає 1 358,60 грн.; збір за зберігання вантажу за 2 доби х 4,0 грн. х 2,302 х 66т складає 1215,50 грн.; збір за телеграфне повідомлення 122,00 грн.; збір за маневрову роботу за 1 год. складає 1347,20 грн. Всього - 4043,30 грн.
01.01.2017р. заступником начальника ВМО №2 м/п «Чоп-залізничний» на ім'я начальника станції Чоп та начальника виробничої дільниці ВПЧ-Львів направлено заявку №07-70-61/60/104, відповідно до якої, на підставі п.5 ПКМУ від 23.05.2012р. №467 та ст. 218, 338 МКУ, останній просить подати на 10-00 год. 01.01.2017р. вагони з вантажем «сіль поварена» №№67858779, 67160549, 65335374, 60466836, які слідують за залізничними накладними №№533318846, 53318812, 53318820, 53318929 для проведення митного огляду на ділянку «підкрановий майданчик» МЧ-Львів та забезпечити вивантаження частини товару і повторне його завантаження.
На підставі вказаної заявки 01.01.2017р. вагони №№67858779, 67160549, 65335574, 60466836 (накладні №№53318846, 53318812, 53318820 53318929 відповідно) затримано на станції Чоп Львівської залізниці для забезпечення митного огляду, про що складено акт загальної форми №7675 від 01.01.2017. Крім того, зі станції Чоп Львівської залізниці надіслано телеграфне повідомлення №ДС-01-05/2 від 01.01.2017р. про затримання вагону на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправнику.
03.01.2017 року на станції Чоп Львівської залізниці складено акт загальної форми №3 про те, що на підставі заявки Чопської митниці №07-70-61/60/104 від 01.01.2017р., проводився митний огляд вагонів №№67858779, 67160549, 65335374, 60466836 шляхом пересипання вантажу у вагонах за допомогою грейфера до козлового крану засобами МЧ-Львів; вантаж вагою 66000 кг, 66000 кг, 64000 кг, 64000 кг відповідно; догляд проводився з 9-00 до 11-00. В даному акті також зазначено про нарахування збору за переміщення вантажу з одного кінця вагону в інший, відповідно до розрахунку МЧ-Львів, який складає: за вагони №67858779, 67160549 - 733,92 грн. х 2 ваг. = 1467,84 грн.; за вагони № 65335374, 60466836 - 711,68 грн. х 2 ваг. = 1423,36 грн., а всього - 2 891, 20 грн.
Також, 03.01.2017 року на станції Чоп Львівської залізниці на доповнення до акту загальної форми №7675 складено акт загальної форми №7002, в якому зазначено, що після догляду та рішення на випуск митниці, нараховані: збір за користування вагону за 57 год. складає 916,70 грн. х 4 ваг. = 366,80 грн.; збір за зберігання вантажу за 2 доби х 4,0 грн. х 2,302 х 260т складає 4788,20 грн.; збір за телеграфне повідомлення 122,00 грн.; збір за маневрову роботу за 0,5 год. складає 673,60 грн. Всього - 9250,60 грн.
За твердженням позивача, 17.06.2017р. ним направлялась відповідачу претензія №в.о. М Дон. Філія 2007/2105 про сплату вищезазначених платежів, нарахованих за виконання заявок Закарпатської митниці ДФС щодо переміщення вагону, вивантаження та завантаження вантажу для здійснення митного огляду. При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, відповіді на претензію отримано не було.
Судом встановлено, що зазначені твердження позивача спростовуються матеріалами справи, а саме, в матеріалах справи наявна відповідь (вих.№27/03-14 від 23.06.2017р.) відповідача на зазначену претензію позивача, у якій ДП «Артемсіль» повідомляє, що для всебічного та обґрунтованого розгляду претензії необхідні наступні документи: відомість плати за користування вагонами форми ГУ - 46 з копією пам'яток про користування вагонами та маневрову роботу форми ГУ - 45 з відповідним підписом працівника вантажовласника по кожній відправці; виписка з технологічного процесу роботи станції Чоп, яка встановлює час знаходження під митним контролем і вантажними операціями; затверджена калькуляція на переміщення вантажу в вагоні; копія накопичувальної картки форми ФДУ-92; копія розвантаження Укрзалізниці від 17.06.2010р. №ЦЗМ-12/1271. Докази отримання позивачем відповіді відповідача наявні в матеріалах справи.
Проте, як було зазначено відповідачем, жодних із запитуваних документів від позивача на адресу ДП «Артемсяль» не надходило. Позивачем зворотного суду не доведено.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Аналіз спірних відносин сторін, які розглядаються в межах даної справи, свідчить, що між сторонами виникли відносини перевезення вантажу залізничним транспортом.
Відносини залізничного транспорту, зокрема, з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регламентуються спеціальним Законом України «Про залізничний транспорт».
Відповідно до ч.2 ст.3 Законом України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
В силу приписів ст.8 Законом України «Про залізничний транспорт», Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий
залізниці відправником разом з вантажем.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується обома сторонами факт складання відповідачем спірних залізних накладних та передачі залізниці вагонів №67870014, №67858779, №60466836, №65335374, №6716049 з вантажем для перевезення. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що залізничної накладної за якою перевозився вантаж у вагоні №67870014 позивачем до матеріалів справи надано не було, проте зазначене відповідачем не заперечувалось.
За змістом ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Водночас, враховуючи, що місцем доставки вантажу, який направлявся відповідачем у спірних напіввагонах за накладними СМГС, визначено станцію призначення Словаччини, тому суд приходить до висновку, що перевезення вантажу за вказаними накладними здійснювалось у міжнародному залізничному сполученні.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів і пасажирів у прямому і непрямому міжнародному і прямому змішаному сполученнях регулюються чинним законодавством України і міжнародними договорами України.
Згідно з п. 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення є чинною в Україні відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів».
Згідно зі ст.3 Угоди про МВЗС цією Угодою встановлюються єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні між станціями та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні. Перевезення вантажів в прямому міжнародному сполученні здійснюється між станціями, які відкрити для виконання вантажних операцій у відповідності до національного законодавства сторін цієї Угоди.
Виходячи із змісту §6 ст.22 Угоди про МВЗС, суд приходить до висновку, що Угодою передбачається проведення пограничного, митного і других видів контролю вагону та вантажу.
Згідно із дефініціями, наведеними у ч.1 ст.4 Митного кодексу України, митний контроль визначається як сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України та передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
Спеціальні норми проведення митних формальностей на залізничному транспорті містяться у главі 32 Митного кодексу України.
В силу ст.218 Митного кодексу Кодексу строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.
Як встановлено судом вище, відправлені відповідачем за накладними вагони №67870014, №67858779, №60466836, №65335374, №6716049 з вантажем «сіль технічна», затримані на стації Чоп Львівської залізниці для забезпечення митного огляду на підставі заявок заступником начальника ВМО №2 м/п «Чоп-залізничний» №07-10-61/60/103 від 31.12.2016р., №07-70-61/60/104 від 01.01.2017р.
В подальшому, на виконання запитів Закарпатської митниці ДФС позивачем виконувались роботи з подачі вагону на інші станції, переважуванні вантажу, вивантаженню та завантаженню вантажу з/у вагон, для надання можливості контролюючим органам здійснювати функції митного контролю. На підтвердження факту здійснення необхідних операції, на станціях Львівської залізниці складені акти загальної форми №7060 від 31.12.2016р., № 7675 від 01.01.2017р., №2 від 03.01.2017р., №3 від 03.01.2017р., №7001 від 03.01.2017р., №7002 від 03.01.2017р.
Отже, суд приходить до висновку, що затримання вагонів №67870014, №67858779, №60466836, №65335374, №6716049 відбулось в зв'язку з необхідністю проведення митними органами передбачених Митним кодексом України митних формальностей, тобто з причин, незалежних від перевізника Укрзалізниці.
Згідно із §6 ст.28 Угоди про МЗВС встановлено, у разі виникнення перешкоди з перевезення вантажу або його видачі з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Статтею 32 Угоди про МЗВС передбачається, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів та неустойок».
Із змісту ст.31 вищезазначеної Угоди вбачається, що обов'язком відправника, який бере участь у перевезенні вантажу є сплата провізних платежів, якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше.
Згідно з ч.2 ст.218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
Отже, системний аналіз норм міжнародного та національного законодавства свідчить про встановлення обов'язку вантажовідправника оплатити перевізнику роботи та операції, здійснені ним для забезпечення митного контрою та митного оформлення вантажу.
Посилання відповідача на ч.5 ст.338 Митного кодексу України, в якій передбачено, що проведення огляду (переогляд) товарів за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вичерпний перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення, судом до уваги не приймається, оскільки нарахування позивачем платежів за операції, здійснені під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, проводились з урахуванням спеціальної норми, передбаченої ст.218 Митного кодексу України. В свою чергу, ст.338 Митного кодексу України, є нормою, яка визначає загальний порядок та підстави здійснення митного контролю, а відтак є загальною нормою по відношенню до ст.218 цього ж Кодексу, оскільки, з аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховані платежі за розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші вчинені операції, які були необхідні для здійснення митного контролю вантажу, відправленого у спірних напіввагонах.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Судом вище встановлено факт складання на станціях Львівської залізниці актів загальної форми, в яких відображені вид робіт та операції, необхідні для здійснення митного контролю, а також наведені суми платежів, нарахованих за вчинені операції.
За загальними правилами господарського судочинства, саме на сторони покладений обов'язок доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заявляючи про стягнення 20 302 грн.82 коп. нарахованих платежів, саме позивач має довести суду правильність нарахування цих платежів.
Згідно з п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 Правил користування вагонів та контейнерів визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді.
При цьому судом враховано, що згідно з п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009р. (далі - "Збірник тарифів") збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, лише на вимогу вантажовласника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем жодних з вище перелічених документів надано не було. Крім того, останнім також не було надано жодного розрахунку щодо нарахованих до стягнення зборів, що унеможливлює перевірку здійснених позивачем розрахунків у актах загальної форми, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Також, суд звертає увагу, що за змістом позовної заяви вбачається, що позивачем заявлений до стягнення збір за переміщення вантажу у загальній сумі 7 250, 24 грн., проте, якщо виходити з розрахунків, що містяться у актах загальної форми №2 від 03.01.2017р. та №3 від 03.01.2017р., загальна сума збору за переміщення вантажу є 3625,12 грн., тобто обґрунтування стягнення зазначеного збору у сумі 7 250,24 грн. також ПАТ «Українська залізниця» не надано, самостійно встановити судом не вбачається можливим.
Крім того, судом встановлено, що пунктом 10 Розділу 3 Тарифного керівництва №1 визначено, що за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з табл. 3.
На підставі п. 3 таблиці 3, який визначає ставку збору за надання телеграфом одержувачам інформації про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення, у розмірі 53,00 грн., позивачем нарахована відповідачу плата за два телеграфних повідомлення у розмірі 244,00 грн.
Проте, як вбачається з позовної заяви та доданих до них копій повідомлень, залізницею телеграфом направлялись повідомлення на станцію відправлення для інформування вантажовідправника, а не повідомлення одержувача інформації про вантажі, що прибули на його адресу на станції призначення, як передбачено п. 3 таблиці 3.
Отже, господарський суд Донецької області вважає, що позивачем неправомірно нарахована до стягнення з відповідача, як вбачається з розрахунку у позовній заяві, плата за направлення телеграфних повідомлень у загальному розмірі 244, 00 грн.
Приймаючи до уваги, що відсутність обґрунтованих пояснень та доказів, передбачених чинним законодавством, щодо підстав вищезазначених нарахованих зборів, перешкоджає суду встановити фактичну суму платежів за користування вагонами та інші операції, яку належить отримати позивачу, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правильність нарахування заявлених до стягнення сум платежів, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 3, 8, 18 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 6, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 4, 218, 318, 325, 338 Митного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 28, 30, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область, до Державного підприємства «Артемсіль», м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, про стягнення 20302 грн. 82 коп., відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 07.12.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2017р.
Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко
Суддя О.В. Попов
Суддя І.К. Чорненька