61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
12.12.2017 Справа №905/2370/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,
до відповідача, Комунального підприємства "Покровськтепломережа", м.Покровськ Донецької області, ЄДРПОУ 32213475,
про стягнення 2745595,34 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився, -
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №51юр-340/17 від 06.10.2017р. до Комунального підприємства "Покровськтепломережа", м.Покровськ Донецької області, про стягнення 2745595,34 грн., у тому числі: суми боргу за активну електроенергію, у розмірі 2642111,21 грн., спожиту за період березень - липень 2017р., суми боргу за реактивну електроенергію у розмірі 817,44 грн., спожиту за період липень 2017р., суми 3% річних у розмірі 24454,25 грн., нарахованих за період з 05.04.2017р. по 31.07.2017р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період березень - червень 2017р., суми інфляційних у розмірі 78212,44 грн., нарахованих за період з 01.05.2017р. по 31.07.2017р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період березень - травень 2017р.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2370/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 18.10.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2370/17.
В подальшому розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору постачання електричної енергії №13 від 27.10.2008р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості активної електроенергії за період березень-липень 2017р. та реактивної електроенергії по рахункам за липень 2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних за зобов'язаннями з оплати вартості активної електроенергії, спожитої у березні-червні 2017р. та інфляційних витрат за зобов'язаннями з оплати вартості активної електроенергії, спожитої у березні-травні 2017р.
На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок ціни позову, у копіях: договір про постачання електричної енергії №13 від 27.10.2008р. з додатками №3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, №5 “Порядок розрахунків”, №6 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, додатковими угодами №6 від 23.04.2012р., №б/н від 16.11.2015р., №б/н від 24.11.2016р. до нього; акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за період березень-липень 2017р.; рахунки за активну електроенергію №02/13 за березень-липень 2017р., рахунки за послуги по компенсації перетоків реактивної енергії №02/13 за березень-липень 2017р., правоустановчі документи щодо підприємства відповідача та позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, Правилами користування електричною енергією.
15.11.2017р. від представника відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №10 - 1261 від 10.11.2017р. разом з відзивом №10 - 1260 від 10.11.2017р. на позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі 2745595,34 грн., за змістом якого позовні вимоги визнає у розмірі: за активну електроенергію 2642111,21 грн. та за реактивну електроенергію - 817,44 грн., а разом - 2642928,65 грн.; в іншій частині просить відмовити, посилаючись на відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язань за спірним договором; посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства.
До відзиву додано документи, наведені у переліку.
20.11.2017р. представником відповідача на електронну адресу суду надіслано копію супровідного листа №10 - 1287 від 20.11.2017р. разом з копією доповнень №10 - 1286 від 20.11.2017р. до відзиву від 10.11.2017р. №10/1260 на позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі 2745595,34 грн., у яких зазначено, що борг за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 817,44 грн. сплачено, визнає борг у розмірі 2642111,21 грн. за спожиту активну електроенергію.
До доповнень до відзиву додано документи, наведені у переліку.
27.11.2017р. представником позивача представлено суду письмові пояснення б/н від 27.11.2017р. щодо встановлення для відповідача тарифу вартості спірної електроенергії в розмірі визначеному у відповідних рахунках та актах прийому-передачі; повідомлено про відсутність на розгляді у іншого суду даних позовних вимог, а також відсутність відносно відповідача провадження по справі про банкрутство, до яких додано документи, наведені у переліку, а також копію супровідного листа Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" №2169 від 06.11.2017р. на адресу директора КП "Покровськтепломережа".
28.11.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано заперечення б/н від 28.11.2017р. на відзив, у яких зауважено, що важкий фінансовий стан відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідачем у підтвердження власної позиції, викладеної у відзиві, не надано належних та допустимих доказів; вказано, що відповідач є недобросовісним споживачем електричної енергії, який систематично допускає прострочку сплати спожитої електричної енергії, чим примушує постачальника звертатися до суду задля захисту своїх порушених прав та щодо примусового стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.
28.11.2017р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано оригінал супровідного листа №10 - 1287 від 20.11.2017р. разом з доповненнями №10 - 1286 від 20.11.2017р. до відзиву від 10.11.2017р. №10/1260 на позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі 2745595,34 грн., які були надіслані 20.11.2017р. електронною поштою, з додатками.
06.12.2017р. відповідачем на електронну адресу суду надіслано копію клопотання №10 - 1335 від 06.12.2017р. про розгляд справи №905/2370/17 без його участі, за наявними в ній матеріалами, до якого додано копію довіреності на представника відповідача.
12.12.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал клопотання №10 - 1335 від 06.12.2017р., яке було надіслано 06.12.2017р. електронною поштою, з додатком.
12.12.2017р. позивачем представлено суду письмові пояснення б/н від 11.12.2017р., до яких додано копію банківської виписки за 04.10.2017р.
Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання 12.12.2017р. не з'явився.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, клопотання представника позивача №10 - 1335 від 06.12.2017р. про розгляд справи №905/2370/17 без його участі, за наявними в ній матеріалами, задоволено судом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
27.10.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” (нині-Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго” та далі-Постачальник) та Комунальним підприємством "Красноармійськтепломережа" (нині-Комунальне підприємство "Покровськтепломережа" та далі-Споживач), укладено договір про постачання електричної енергії №13, згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 7189 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (р.1 договору).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.5 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.
За умовами вказаного договору Постачальник, зокрема, зобов'язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання на межах, визначених додатком №2 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” до цього договору; із дотриманням на межі балансової належності Постачальника граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (п.2.2.2. договору), а Споживач зобов'язався, зокрема, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та №5 “Порядок розрахунків” до цього договору (п.2.3.4 договору) та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №6 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” до цього Договору (п.2.3.5 договору).
Пунктом 1 додатку №5 “Порядок розрахунків” до означеного правочину розрахунковим вважається період з 00-00 годин 28 числа місяці, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин 27 числа поточного місяця.
Відповідно до п.9 вказаного додатку №5, порядок зняття показів розрахункових приладів обліку реактивної енергії та розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії обумовлюється додатками №3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” і №6 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” до договору. За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для здійснення плати за перетікання реактивної електроенергії.
Відповідно до п.10 додатку №5 “Порядок розрахунків” до договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.
Для проведення остаточного розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором. У разі неявки Споживача (уповноваженого представника Споживача) для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.
Відповідно до п.5 означеного додатку сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу, згідно даних оформленого між Постачальником та Споживачем “Акта прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)” (додаток №10 до договору) та інших умов договору, з урахуванням сум, що надійшли від Споживача.
Матеріали справи містять акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень-липень 2017р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Згідно даних актів обсяги спожитої відповідачем електроенергії наступні:
- у березні 2017 року: активна електроенергія - 986747 кВт/год на суму 2315500,50грн.;
- у квітні 2017 року: активна електроенергія - 121044 кВт/год на суму 280439,59 грн.;
- у травні 2017 року: активна електроенергія - 8668 кВАр/год на суму 20096,82 грн.;
- у червні 2017 року: активна електроенергія - 8168 кВАр/год на суму 18814,46 грн.;
- у липні 2017 року: активна електроенергія - 7020 кВт/год на суму 16259,84 грн., реактивна спожита електроенергія - 11251 кВАр/год на суму 724,21 грн., генерація реактивної електроенергії - 724 кВАр/год на суму 93,23 грн.
З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлені рахунки за ці послуги у зазначеному обсязі відповідно до договору про постачання електричної енергії №13 від 27.10.2008р., у визначений спірний період.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Споживання електричної енергії без договору не допускається.
За умовами п.6.1. ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Положеннями пп.2 п.10.2. ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за період березень-липень 2017р. активної електричної енергії у обсязі 1131647 кВт/год на загальну суму 2651111,21 грн. та за липень 2017р. реактивної електричної енергії, з урахуванням її генерації, в обсязі 11975 кВАр/год на загальну суму 817,44 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання електроенергії.
Рахунки на оплату:
- спожитої у березні 2017р. активної електроенергії на суму 2315500,50 грн. отримано відповідачем 28.03.2017р.;
- спожитої у квітні 2017р. активної електроенергії на суму 280439,59 грн. отримано відповідачем 28.04.2017р.;
- спожитої у травні 2017р. активної електроенергії на суму 20096,82 грн. отримано відповідачем 29.05.2017р.;
- спожитої у червні 2017р. активної електроенергії на суму 18814,46 грн. отримано відповідачем 04.07.2017р.;
- спожитої у липні 2017р. активної електроенергії на суму 16259,84 грн. та реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, на суму 817,44 грн. отримано відповідачем 28.07.2017р.
Доказів протилежного суду не надано, відповідачем дане не заперечується.
Повноваження особи, що здійснила приймання перелічених документів від імені Комунального підприємства "Покровськтепломережа" підтверджено довіреністю останнього №б/н від 25.01.2017р.
Відповідно до п.10 додатку №5 “Порядок розрахунків” до договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.
Одночасно п.6.11 ПКЕЕ встановлено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.
Відтак, означене положення додатку №5 до договору не суперечить приписам чинного законодавства у сфері спірних правовідносин.
Приймаючи до уваги викладені обставини та означені вище умови оплати, розрахунок відповідачем за спожиту активну електричну енергію та реактивну електричну енергію повинно бути вчинено у термін протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунку.
Тобто, сплата за зобов'язанням березня 2017р. повинна бути здійснена не пізніше 04.04.2017р.;
квітня 2017р. - не пізніше 11.05.2017р.;
травня 2017р. - не пізніше 06.06.2017р.;
червня 2017р. - не пізніше 11.07.2017р.;
липня 2017р. - не пізніше 04.08.2017р.
Приймаючи до уваги відомості представлені позивачем, що не спростовані у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, відповідач частково розрахувався за спожиту у червні 2017р. активну електроенергію у розмірі 9000,00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію у червні 2017р. у сумі 9814,46 грн.
Відповідно до банківської виписки за 04.10.2017р. та платіжного доручення №581 від 04.10.2017р., з урахуванням письмових пояснень позивача №б/н від 11.12.2017р., відповідачем здійснено оплату на суму 3000,00грн. (за реактивну електроенергію за 2017 рік), яка була розподілена наступним чином: заборгованість за спожиту реактивну електроенергію в серпні 2016р. - в розмірі 1406,78 грн., за спожиту реактивне елктроенергію в липні 2017р. - 817,44 грн. та в серпні 2017р. - 775,78 грн. Відтак, відбулось погашення спірного зобов'язання липня 2017р. у сумі 817,44 грн.
Ця сума була заявлена позивачем до стягнення, однак, оскільки її сплачено до подачі позову, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.
Так, приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо поставки активної електричної енергії протягом березня-липня 2017р. за спірним правочином вартістю у вищенаведених розмірах та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошового зобов'язання з оплати отриманої активної електроенергії у визначений період в загальній сумі 2642111,21 грн. у встановлені договором строки.
Зі змісту доповнення до відзиву №10-1286 від 20.11.2017р., відповідачем суму основного боргу за активну електроенергію у розмірі 2642111,21 грн. визнано у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.
В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.
По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.
По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - ОСОБА_2 (на підставі довіреності №б/н від 17.07.2017р.).
По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише позивач та відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання відповідачем грошових вимог позивача за вказаними правовідносинами.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу за активну електроенергію у повному обсязі.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.2.1 договору сторони обумовили відповідальність, яка полягає у наступному: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 “Порядок розрахунків” до цього договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 78212,44 грн. (нарахування здійснено за зобов'язанням березня 2017р. на суму 2315500,50 грн. з 01.05.2017р. по 31.07.2017р., за зобов'язанням квітня 2017р. на суму 280439,59 грн. з 01.06.2017р. по 31.07.2017р., за зобов'язанням травня 2017р. на суму 20096,82 грн. з 01.07.2017р. по 31.07.2017р.);
3% річних - 24454,25 грн. (нарахування здійснено за зобов'язанням березня 2017р. на суму 2315500,50 грн. з 05.04.2017р. по 31.07.2017р., за зобов'язанням квітня 2017р. на суму 280439,59 грн. з 11.05.2017р. по 31.07.2017р., за зобов'язанням травня 2017р. на суму 20096,82 грн. з 07.06.2017р. по 31.07.2017р., за зобов'язанням червня 2017р. на суму 9814,46грн. з 12.07.2017р. по 31.07.2017р.).
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог встановлено невідповідність визначеного позивачем періоду для нарахування 3% річних прострочення дійсному за зобов'язанням з оплати вартості активної електроенергії, спожитої у квітні 2017р., а саме встановлено, що першим днем прострочення, враховуючи приписи п.10 додатку №5 до договору, є 12.05.2017р.
Здійснив, з урахуванням встановленого, перерахунок 3% річних, а також інфляційних витрат, беручи до уваги, приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р., суд дійшов висновку про розмір інфляційних витрат у сумі 77494,48 грн. та 3% у загальному розмірі 24431,20 грн.
Одночасно відповідач у відзиві №10 - 1260 від 10.11.2017р. просить відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат, вказує, що перерозподіл коштів, отриманих відповідачем здійснюється без його згоди на це, зауважує на важкому фінансовому становищі, стратегічному значенні підприємства відповідача; звертає увагу на накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках відповідача; включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, у зв'язку з чим, є графік погашення боргу за спожитий природний газ, який теж треба виконувати, інакше підприємство буде виключено з реєстру.
Стосовно викладених підстав відмови у стягненні 3% річних та інфляційних витрат слід зазначити таке.
Останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов'язаною з виною боржника.
У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).
Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, законодавець не пов'язує застосування ст.625 Цивільного кодексу України із наявністю чи відсутністю вини боржника, тобто виходячи із суті 3% річних та інфляційних витрат, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість за наявності його вини чи випадково, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника на весь розмір суми, належної до сплати кредиторові.
Зважаючи на викладене, відсутність вини у невиконанні зобов'язань по сплаті з оплати вартості активної електроенергії, спожитої у березні-червні 2017р., не є підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог.
До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання.
Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” про стягнення з Комунального підприємства "Покровськтепломережа" підлягають задоволенню частково щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 77494,48 грн. та 3% річних у сумі 24431,20 грн.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ Донецької області, до Комунального підприємства "Покровськтепломережа", м.Покровськ Донецької області, про стягнення 2745595,34 грн., у тому числі: суми боргу за активну електроенергію, у розмірі 2642111,21 грн., спожиту за період березень - липень 2017р., суми боргу за реактивну електроенергію у розмірі 817,44 грн., спожиту за період липень 2017р., суми 3% річних у розмірі 24454,25 грн., нарахованих за період з 05.04.2017р. по 31.07.2017р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період березень - червень 2017р., суми інфляційних у розмірі 78 212,44 грн., нарахованих за період з 01.05.2017р. по 31.07.2017р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період березень - травень 2017р., задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Покровськтепломережа" (85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Захисників України, буд.4а, код ЄДРПОУ 32213475, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, адреса для листування: 87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Бахчіванджи, буд.72, код ЄДРПОУ 00131268, банківські реквізити не вказано) 2744036,89 грн., у тому числі 2642111,21 грн. суми боргу за активну електроенергію, 24431,20 грн. 3% річних та 77494,48 грн. суми інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 41160,55грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. В судовому засіданні 12.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
7. Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017р.
Суддя О.В. Кротінова