справа №619/4324/17
провадження №1-кс/619/1617/17
іменем України
22 грудня 2017 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 ,при секретарі cудового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Дергачі клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП України вХарківській області ОСОБА_3 погоджено з прокурором Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна ,-
В провадженні Дергачівського ВП ГУНП України в Харківській області знаходиться кримінальна справа внесена до ЄРДР №№12017220280001854 від 21.12.2017 року , за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
21.12.2017 року приблизно о 13.30 в м. Дергачі поблизу вул. Калинової було виявлено автомобіль Камаз 5410 д.н. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_5 кузов якого було заповнено фрагментами стовбурів дерев.
21.12.2017 року в ході огляду місця події , а саме ділянки дороги « Польова - Дергачі» за 50-60 км. від вул. Калинова в м. Дергачі було виявлено та вилучено автомобіль Камаз 5410 д.н. НОМЕР_1 , в кузові якого виявлено приблизно 5 метрів кубічних фрагментів стовбурів дерев.
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_3 погоджено з прокурором Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна.
В обґрунтування слідчий вказує, метою накладання арешту є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідністю його використати в ході досудового слідства як речового доказу для призначення судових експертиз та проведення слідчих дій , зокрема для впізнання та для проведення слідчого експерименту.
Всі зазначені процесуальні дії направлені на швидкий , неупереджений та об'єктивний розгляд справи , а також мета встановлення істини у справі.
Прокурор наполягав на задоволенні клопотання просив суд розглядати клопотання без фіксації в порядку ст.107 ч.4 КК України .
Слідчий була попереджена про час та місце розгляду справи , однак в судове засідання не з'явилась , матеріали кримінальної справи суду не надала.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З огляду на положення статті 170 КПК України, для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, - неодмінними є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно:
- є доказом злочину і арешт майна необхідний для збереження речового доказу;
- підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;
- підлягає конфіскації у юридичної особи;
Тобто, виправданням такого процесуального обмеження власника як позбавлення за права на відчуження, розпорядження та/або користування своїм майном - є наявність доведених органом досудового розслідування ризиків, що майно, як речовий доказ, може бути зіпсоване чи знищене, перетворене пошкоджене чи приховане.
Слідчий суддя вважає , що слідчим не було доведено що на автомобіль Камаз необхідно накласти арешт.
Кримінальне правопорушення, яке розслідується в рамках даного кримінального провадження, - за своєю правовою кваліфікацією не є корупційним злочином, пов'язаним з неправомірною вигодою чи незаконним збагаченням, що унеможливлює спеціальну конфіскацію.
До того ж, санкція статті 246 ч.1 КК України не передбачає такого виду кримінального покарання, як конфіскації, злочин відноситься до середньої тяжкості .
Крім того , відповідно до пояснення директора С (Ф) Г « Колосок « ОСОБА_6 , яке надійшло до суду 22.12.2017 року, видно, що вилучений автомобіль КАМАЗ належить фермерському господарству С/Ф/Г «Колосок», де він є його директором.
У фермерському господарстві працює водієм ОСОБА_5 , за яким закріплений вказаний автомобіль. Йому не були відомі наміри його працівника ОСОБА_5 про те, що водій може використовувати автомобіль для своїх потреб. Просить суд повернути автомобіль господарству.
В силу ст.41 Конституції України, ст.1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
Таким чином, враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вбачає підстави для відмови у задоволенні клопотання .
Згідно п.4 ч.1 ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Керуючись ст. ст.169, 170 -173, 309, 372, 395 КПК України слідчий суддя, -
Постановив :
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП України вХарківській області ОСОБА_3 погоджено з прокурором Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна -відмовити.
Повернути автомобіль Камаз 5410 д.н. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_2 видане від 27.07.2017 року - на відповідне зберігання С(Ф)Г « Колосок», без заборони його використання і експлуатації, до завершення досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом 5 робочих днів з дня її оголошення.
Слідчий Суддя ОСОБА_1