Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
14 грудня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у дистанційному судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі суду апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні подання державної установи "Катеринівська виправна колонія №46" та спостережної комісії Сарненської районної державної адміністрації про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання щодо засудженого ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
Цією ухвало відмовлено у задоволені подання Катеринівської виправної колонії у Рівненській області № 46 та спостережної комісії при Сарненській РДА про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
На обґрунтування свого рішення судом зазначено, що досліджені судом докази доводять, що на момент звернення до суду установи із поданням про можливість застосування до ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення, останній дійсно мав одне заохочення та характеризується позитивно. Однак, вказані обставини мають місце протягом нетривалого періоду часу, що не може свідчити про те, що засуджений є таким, що довів своє виправлення, а тому подання не підлягає до задоволення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просила ухвалу Сарненського районного суду від 25 вересня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задоволити подання Катеринівської виправної колонії у Рівненській області №46 та спостережної комісії при Сарненській РДА про умовно-дострокове звільнення від
Справа № 11кп/787/438/2017 Головуючий в 1-ї інстанції - ОСОБА_9
Категорія: ст.81 КК Доповідач - ОСОБА_1
подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
На обґрунтування вказаних вимог зазначила, що станом на 31 липня 2017 року ОСОБА_5 відбув покарання 9 років 8 місяців 29 днів, не відбув 1 рік 3 місяці 1 день, тобто з вищевказаного вбачається, що ОСОБА_5 відбув вже 3/4 частини призначеного покарання, що і підтверджується у самому ж поданні адміністрації Катеринівської ВК №46.
Крім того, останнє дисциплінарне стягнення до засудженого ОСОБА_5 застосовувалося ще 13 жовтня 2015 року у виді стягнення - 3 доби ДІЗО, а 16 лютого 2017 року з ним проведено виключно бесіду профілактично-виховного характеру.
Таким чином, у засудженого ОСОБА_5 станом на 25 вересня 2017 року не має дисциплінарних стягнень які не погашені.
Також захисником подано клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження ухвали місцевого суду. В обгрунтування цього захисник зазначила, що після звернення до неї засудженого ОСОБА_5 , вона для підготовки апеляційної скарги надіслала ряд запитів щодо надання копій необхідних документів, у тому числі й ухвали місцевого суду, яку вона отримала 09.10.2017 року.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_5 та його захисника- адвоката ОСОБА_8 , які підтримали наведені у скарзі доводи та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 про залишення ухвали без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ця скарга захисинка не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Викладені вище у клопотання захисника про поновлення дані знайшли своє підтвердження у долучених до нього копіях документів і супровідних листів. За таких обставин колегія суддів вважає, що захисником - адвокатом ОСОБА_6 строк на оскарження ухвали було пропущено з поважних причин, а тому її клопотання про поновлення процесуального строку слід задовольнити.
Порядок дострокового звільнення від відбування покарання регламентовано ст.154 Кримінально-виконавчого кодексу України. Зокрема, як передбачено ч.3 вказаної норми, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Водночас, як передбачено п.2 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом, за умисний тяжкий злочин. За роз'ясненнями п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 року №2, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Колегія суддів враховує, що саме сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним та достатнім доказом виправлення засудженого. Під такою розуміється поведінка засудженого, яка полягає у неухильному додержанні загальноприйнятих норм і правил поведінки, а також стримуванні: від порушень режиму відбування покарання і від порушень правил внутрішнього розпорядку; від вживання алкогольних напоїв і наркотичних засобів; від азартних ігор. Також сумлінною є й активна форма поведінки, яка проявляється: в активній участі у суспільному житті; сумлінному виконанні громадських доручень у процесі відбування покарання; підвищення свого загальноосвітнього рівня; сумлінному ставленні до навчання; гарній поведінці в побуті; прагненні своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Як вбачається з матеріалів подання, ОСОБА_5 засуджений 04 вересня 2009 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.3 ст.153, 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2010 року вирок суду від 04 вересня 2009 року змінено та засуджено ОСОБА_5 за ч.2 ст. 309, ч.2 ст.307, ч.3 ст.153, ст.70 КК України до 11 років позбавлення волі, в решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 05 березня 2009 року по 08 липня 2010 року згідно ч.5 ст.72 КК України по Закону України №838-УШ від 26 листопада 2015 року.
Початок строку відбуття покарання 05 березня 2009 року, кінець строку - покарання 02 листопада 2018 року.
На момент розгляду подання засудженим відбуто 3/4 частини призначеного покарання (а.с.1).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання мав три дисциплінарних стягнення, одне із яких на даний час є непогашеним, не знятим.
Як вбачається з характеристики від 31 липня 2017 року та довідки про наявність стягнень і заохочень, засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у Катеринівській виправній колонії з 27 листопада 2014 року.
Так, з долученої до характеристики на засудженого довідки про наявність стягнень та заохочень вбачається, що в 2009 році на засудженого ОСОБА_5 було накладено одне стягнення, в 2011 році - одне стягнення, в 2015 року - одне стягнення непогашене. Мав одне заохочення в 2017 році (а.с.5).
Поряд з цим, засуджений ОСОБА_5 характеризується як такий, що не став на шлях виправлення, а тому під час засідання адміністративної комісії Катеринівської ВК-46 15 березня 2016 року йому було відмовлено у застосуванні відносно нього заміни невідбутої частини покарання більш м'яким та у застосуванні умовно-дострокового звільнення (а.с.4).
Вказане дозволило зробити місцевому суду обгрунтований висновок, що за час відбування покарання засуджений характеризується позитивно протягом нетривалого періоду відбуття покарання, який передував зверненню до суду із поданням про умовно-дострокове звільнення.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 щодо безпідставної відмови судом у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання позбавлені підстав, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, яким місцевий суд дав належну оцінку.
Ухвала місцевого суду про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання є законною та обгрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 405, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
Поновити процесуальний строк захиснику - адвокату ОСОБА_6 на оскарження ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2017 року стосовно засудженого ОСОБА_5 .
Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні подання державної установи "Катеринівська виправна колонія №46" та спостережної комісії Сарненської районної державної адміністрації про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3