Справа № 546/375/17
Провадження № 2-а/546/20/17
17 листопада 2017 року с-ще Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області:
у складі головуючого судді - Беркути Л.Г.,
при секретарі - Захарченко Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Решетилівка Полтавської області адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування свого адміністративного позову зазначив, що 11 квітня 2017 року він керував автомобілем НОМЕР_1. У місті Полтава по вул. Шевченка, 47-а о 09 год. 30 хв. відповідачем йому була вручена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №694418, якою його визнано винним та накладено стягнення в сумі 225 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, що нібито він здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимогу даного знаку.
З постановою він не погодився і зазначив в ній про це (написав «опровергаю»). Його клопотання про юридичну допомогу не було враховано, також не були враховані покази свідків.
Притягнення його до адміністративної відповідальності вважає неправомірним, оскільки 11 квітня 2017 року о 09 год. 30 хв. він дійсно рухався в напрямку Центрального ринку по вул. Шевченка в місті Полтава. Маючи намір зупинитися біля торгового центру у спеціально відведеному для зупинки (стоянки) транспорту - «кармані», він призупинився, щоб пропустити автомобіль, який виїздив з цього «кармана», щоб зайняти його місце, так як вільних місць більше не було. Пропустивши автомобіль, він відразу заїхав у спеціально відведене місце для зупинки (стоянки) транспорту. Одразу до нього підійшов лейтенант поліції ОСОБА_2, попросив пред'явити документи і повідомив, що він скоїв адміністративне правопорушення, тому що здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимогу даного знаку. На його пояснення, він не реагував, посилаючись на те, що в нього є відеозапис, який він мені не погоджувався продемонструвати, незважаючи на його незгоду з нібито вчиненим правопорушенням. Відповідач відмовився скласти протокол про адміністративне правопорушення в порушення вимог ст.258 КУпАП і на місці виніс вищезазначену постанову, яку він отримав поштою 21 квітня 2017 року.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі. /а.с.27/.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує. /а.с.58/
Відповідач інспектор роти №2 Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надавши до суду заперечення на позов та заяву про розгляд справи без його участі. /а.с.67/.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Статтею 6 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що 11 квітня 2017 року відносно позивача по справі ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №694418 /а.с.15/, якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 255,00 грн.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 на автомобілі НОМЕР_2 в м. Полтава по вул. Шевченка, 47,а здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимогу даного знаку.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, встановлено, що зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
Пункт 3.34 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року передбачає знак "Зупинку заборонено", а саме, що забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
У ході перегляду наданого відповідачем відеозапису /а.с.54/ за місцем вчинення правопорушення неможливо встановити, що позивач здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», адже відеозапис починається з того, що позивач закінчує маневр в спеціально відведене місце для зупинки (стоянки) транспортного засобу.
Будь-яких інших доказів, що підтверджували б, що позивач здійснив зупинку, а саме припинення руху транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_3 на час до 5 хвилин або більше надано суду не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку відповідачем не було надано суду належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення і, відповідно правомірності винесення спірної постанови.
Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваної постанови.
Щодо вимоги позивача про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, то суд вважає, що в задоволенні такої вимоги слід відмовити, оскільки відповідно до ст.293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.3 ст.17 КАС України - юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
На підставі ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI "Про судовий збір" щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку що судові витрати по справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9,11, 14, 71, 158, 159, 160, 161 - 163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі- задовольнити частково.
Скасувати постанову серія АР № 694418 від 11 квітня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення в сумі 255, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Решетилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя