вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"14" грудня 2017 р. Справа№ 927/467/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Шевченківського районного Відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017
за скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу державної виконавчої служби
у справі № 927/467/15 (суддя А.С. Сидоренко)
за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави
в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»
про стягнення 5 721 219,26 грн
за участю представників сторін:
від апелянта: не з'явився;
від прокуратури: не з'явився;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: представник Прокоф'єва Л.В. (довіреність №14-80 від 14.04.2017);
від відповідача: не з'явився,
Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі -позивач-1) та Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач-2) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (надалі - ТОВ «НіжинТеплоМережі», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 721 219,26 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі № 927/467/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015, позов задоволено частково, стягнено з ТОВ «НіжинТеплоМережі» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 5 238 384,24 грн основного боргу, стягнено з ТОВ «НіжинТеплоМережі» судовий збір на користь Державного бюджету України у розмірі 66 912,51 грн, стягнено з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» судовий збір на користь Державного бюджету України у розмірі 6 167,49 грн, в іншій частині позову відмовлено.
05.08.2015 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 927/467/15 видано відповідні накази.
05.09.2017 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Чернігівської області зі скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві), в якій позивач-2 просив:
1) визнати незаконними дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 49437320:
- постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн;
- постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн;
2) визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, винесені 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 49437320, про:
- стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн;
- стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн.
Під час розгляду скарги судом першої інстанції була прийнята до розгляду заява ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про часткову зміну предмету скарги, в якій останній просив:
1) визнати незаконною бездіяльність Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП № 49437320 у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 № 927/467/15;
2) зобов'язати державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49437320 у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 № 927/467/15;
3) визнати незаконними дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 49437320:
- постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн;
- постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн;
4) визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, винесені 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 49437320, про:
- стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн;
- стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі № 927/467/15 скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено, визнано незаконною бездіяльність Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП №49437320, зобов'язано Шевченківський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49437320 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 №927/467/15, визнано незаконними дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №49437320: постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн, постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн; визнано недійсними постанови Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, винесені 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №49437320 про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн; стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Шевченківський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2017.
Апелянт, прокурор, позивач-1 та відповідач своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.
Вислухавши думку представника позивача-2, колегія суддів, враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності уповноважених представників учасників судового процесу.
Представник позивача-2 вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду залишити без змін.
14.12.2017 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.08.2015 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі № 927/467/15 було видано відповідні накази, зокрема, про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 6 167,49 грн (а.с. 173, т. 1).
06.10.2015 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним наказом (а.с. 311, т. 2)
24.11.2015 головним державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49437320 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 № 927/467/15 про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» судового збору на користь Державного бюджету України у розмірі 6 167,49 грн (а.с. 207, т. 2).
У пункті 2 вказаної постанови головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Норкою Є.В. було постановлено боржнику самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення даної постанови та надати ВДВС Шевченківського РУЮ міста Київ підтвердження про сплату.
Звертаючись зі скаргою на дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зазначало, що ним було сплачено самостійно вказану вище суму судового збору, у зв'язку з чим до органу державної виконавчої служби була подана заява про закінчення виконавчого провадження № 49437320.
Однак, враховуючи, що на день звернення до суду з даною скаргою постанова про закінчення виконавчого провадження органом державної виконавчої служби винесена не була, натомість, 08.08.2017 були винесені постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 616,74 грн та 136,10 грн витрат виконавчого провадження, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вважає, що відповідні дії органу державної виконавчої служби є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Заперечуючи проти задоволення скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як під час її розгляду місцевим господарським судом, так і в апеляційній скарзі, Шевченківський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві наголошував на тому, що оскільки боржником не було виконано рішення суду у строк, встановлений для його добровільного виконання, то дії державного виконавця щодо винесення постанов про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору та витрат виконавчого провадження були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, невчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, на думку апелянта, не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт вказував на неправомірність прийняття судом першої інстанції заяви ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про збільшення вимог скарги на дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ, оскільки збільшено може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Задовольняючи скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України», місцевий господарський суд виходив з того, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у даній справі були виконані боржником самостійно, а відтак наявні підстави для закінчення виконавчого провадження. Крім того, у зв'язку з тим, що фактично державним виконавцем жодних заходів примусового виконання рішень в межах виконавчого провадження не вживалось, окрім тих, що були вчинені вже після самостійного виконання боржником відповідних судових рішень, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є безпідставним, а відповідні дії державного виконавця - незаконними.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, право боржника на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби встановлено, зокрема, статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».
У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.
Згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду скарги судом першої інстанції ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подало заяву про збільшення вимог скарги на дії органу державної виконавчої служби (а.с. 229-232).
Як роз'яснено в пунктах 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова), під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. При цьому, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Так, вимоги скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві є вимогами немайнового характеру, а відтак, не можуть бути збільшені.
Разом з тим, відповідно до роз'яснень п. 3.11 вказаної Постанови, виходячи зі змісту поданої заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Відповідно до абз. 4, 5 пункту 3.12 Постанови під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Як вбачається зі змісту вимог у первісній редакції, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просило суд 1) визнати незаконними дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 49437320:
- постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн;
- постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн;
2) визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, винесені 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 49437320, про:
- стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн;
- стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн.
Зі змісту поданої заяви про збільшення вимог скарги вбачається, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» додало до вказаних вимог ще дві вимоги, а саме, просило:
- визнати незаконною бездіяльність Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП № 49437320 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 № 927/467/15;
- зобов'язати державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49437320 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 № 927/467/15;
При цьому, підстави заявлених вимог не були змінені та обґрунтовані, як і при поданні скарги, незаконними діями Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо незакінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, а також доповнені обставинами щодо неправомірності вчинення подальших дій щодо вжиття заходів примусового виконання рішення.
Разом з тим, як роз'яснено в абз. 7 пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, не вважаються зміною підстав позову, зокрема, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, подана ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заява про збільшення позовних вимог правильно розцінена судом першої інстанції як заява про часткову зміну предмета скарги.
При цьому, як роз'яснено у п. 3.12 Постанови, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було дотримано вказаних вимог, зокрема, копії даної заяви були надіслані іншим учасникам процесу, а сама заява була подана до початку розгляду скарги по суті.
Отже, заява ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про часткову зміну предмета позову була правомірно прийнята до розгляду місцевим господарським судом, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Таким чином, предметом судового розгляду за скаргою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у даній справі є бездіяльність Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП № 49437320 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення у справі № 927/467/15 та дії Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах вказаного виконавчого провадження постанов про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн та витрат виконавчого провадження в розмірі 136,10 грн, а також рішення Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення вказаних постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом (05.10.2016), продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин в частині щодо наявності підстав для відкриття та закінчення виконавчого провадження застосовуються положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV), а в частині щодо вчинених виконавчих дій після 05.10.2016 - Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 17 Закону № 606-ХІV визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 23.11.2015 Шевченківським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві отримана заява Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06.10.2015 № 11528/9/2639 (вх. № 23745) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 щодо стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в доход Державного бюджету судового збору в сумі 6 167,49 грн (а.с. 311, т. 2).
24.11.2015 державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві Норкою Є.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 49437320) з виконання наказу № 927/467/15, виданого 05.08.2015 Господарським судом Чернігівської області про стягнення боргу в сумі 6167,49 грн (а.с. 207, т. 2).
При цьому, боржнику - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» запропоновано самостійно виконати виконавчий документ у семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з поданням органу державної виконавчої служби відповідних доказів сплати. Крім того, боржник був попереджений про примусовий порядок виконання наказу зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, при невиконанні виконавчого документу в наданий для самостійного виконання строк.
Супровідним листом від 24.11.2015 № 1293/15 вказана вище постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу, зокрема, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та отримана останнім 03.12.2015 (вх. № 14851/12-15).
З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 4001150 від 12.02.2016 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» перераховано в доход Державного бюджету грошові кошти в сумі 6 167,49 грн на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі № 927/467/15 (а.с. 209, т. 2).
Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, наказ від 05.08.2015 на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у даній справі було виконано боржником 12.02.2016 самостійно шляхом перерахування до Державного бюджету грошових коштів у сумі 6 167,49 грн.
Частиною 5 ст. 12 Закону № 606-XIV передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Враховуючи самостійне виконання свого зобов'язання, 13.06.2016 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до органу державної виконавчої служби із заявою від 13.06.2016 № 14/2-1096В (вх. № 13473) про закінчення виконавчого провадження (а.с. 208, т. 2).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Аналогічна норма міститься і в п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону № 606-XIV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що на день звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до Господарського суду Чернігівської області з даною скаргою, постанова про закінчення виконавчого провадження № 49437320 органом державної виконавчої служби винесена не була.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, вже після самостійного виконання боржником відповідних судових рішень, 19.04.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві Норкою Є.В. була винесена постанова (ВП № 49437320) про арешт коштів боржника, згідно якої накладений арешт на кошти, що містяться на рахунках ПАТ «НАК «Нафтогаз України», в межах суми 7 206,16 грн, у зв'язку з несплатою у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання заборгованості згідно виконавчого документа (а.с. 290-291, т. 2).
Крім того, згідно постанови державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бєлінської І.В. від 07.08.2017 (ВП № 49437320) про приєднання виконавчого провадження до зведеного, виконавче провадження № 49437320 з примусового виконання наказу № 927/467/15, виданого 05.08.2015 Господарським судом Чернігівської області про стягнення боргу у сумі 6 167,49 грн, було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 38095514 (а.с. 228, т. 2).
Також, державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бєлінською І.В. 09.08.2017 була винесена постанова (ЗВП № 38095514) про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у межі суми звернення стягнення 7 017 828,98 грн (а.с. 213-215, т. 2), а 19.08.2017 - постанова (ЗВП № 38095514) про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, що складає 7 017 828,98 грн (а.с. 248-250, т. 2).
Вказані обставини підтверджуються також Інформацією про виконавче провадження станом на 30.09.2017 (269-270, т. 2), а також відомостями про виконавче провадження № 49437320, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Отже, враховуючи наведені вище обставини, зокрема, факт самостійного виконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» судових рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо визнання незаконною бездіяльності Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо незакінчення виконавчого провадження ВП № 49437320 у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 № 927/467/15, а також зобов'язання державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49437320 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2015 № 927/467/15 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає правомірними вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання незаконними дій Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві стосовно винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 49437320 постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також визнання вказаних постанов недійсними, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у зв'язку з невиконанням вимоги виконавчого документа у строк для добровільного виконання постановою державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бєлінської І.В. від 08.08.2017 (ВП № 49437320) про стягнення виконавчого збору постановлено стягнути з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчий збір у розмірі 616,74 грн (а.с. 266, т. 2).
Також постановою державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бєлінської І.В. від 08.08.2017 (ВП №49437320) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження постановлено стягнути з боржника витрати на проведення виконавчих дій в сумі 136,10 грн (а.с. 267, т. 2).
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та
зазначає, що у разі ненадання боржником документального
підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання
цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат,
пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій,
передбачених цим Законом.
Частинами 1, 3 ст. 27 Закону № 606-XIV було визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною
другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення,
документального підтвердження повного виконання рішення державний
виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків
розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне
виконання рішення боржником до початку його примусового виконання
державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку,
встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з
організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з
боржника не стягуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, розпочинається примусове його виконання із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.
Таким чином, апелянт правильно вказує на те, що невчинення державним виконавцем заходів примусового виконання не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані дії державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій були вчинені після набрання чинності Законом № 1404-VIII, а відтак, порядок їх вчинення регламентувався саме вказаним законом.
Згідно зі ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому, статтею 27 Закону № 1404-VIII чітко визначено перелік випадків, у разі настання яких виконавчий збір не стягується.
Частиною 9 вказаної статті встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, Закон № 1404-VIII також не ставить стягнення виконавчого збору в залежність від вчинення заходів примусового виконання рішення. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 26 вказаного Закону вже у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Якщо виконавчий збір не було стягнуто згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, як у даному випадку, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження виносилась за правилами, визначеними Законом № 606-XIV, то виконавчий збір повинен бути стягнутий відповідно до приписів ст. 40 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно з частиною 3 вказаної статті, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 08.08.2017 (ВП № 49437320) про стягнення виконавчого збору була постановлена з посиланням саме на статті 27, 40 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, з огляду на відсутність визначених ст. 40 Закону № 1404-VIII підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а саме, повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку про незаконність дій державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №49437320 постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 616,74 грн, як таких, що вчинені за відсутності відповідних правових підстав, а відтак, вказана постанова підлягає визнанню недійсною.
Зі змісту постанови державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 08.08.2017 (ВП №49437320) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження вбачається, що вона винесена з посиланням на статтю 42 Закону № 1404-VIII.
Статтею 42 Закону № 1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України, зокрема, Наказом
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно п. п. 1 - 2 р. VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802) встановлено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
Враховуючи ті обставини, що Шевченківським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві в межах виконавчого провадження № 49437320 стягнення грошових коштів з боржника фактично не проводилось (у зв'язку з самостійним виконанням боржником судових рішень), постанови про повернення виконавчого документу стягувачу або про закінчення виконавчого провадження не виносились, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що винесення державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ 08.08.2017 постанови в межах виконавчого провадження ВП № 49437320 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження відбулось за відсутності відповідних правових підстав, а відтак, дії останнього є незаконними, а вказана постанова підлягає визнанню недійсною.
Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року №9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтями 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, які правильних та мотивованих висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі № 927/467/15 має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на дану ухвалу - без задоволення, як необґрунтована та безпідставна.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Шевченківського районного Відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі № 927/467/15 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі № 927/467/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 927/467/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
М.Г. Чорногуз