04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/11975/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Майданевича А.Г.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.12.2017 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року
у справі № 910/11975/17 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС"
до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНСЕРВІСРУС"
про стягнення 32 984 євро
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року у справі № 910/11975/17 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду на підставі п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року у справі №910/11975/17 повернуто скаржнику на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 року у справі № 910/11975/17 скасовано. Справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 23.11.2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та справу № 910/11975/17 призначено до розгляду.
У судовому засіданні 12.12.2017 року представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати. Справу № 910/11975/17 направити на розгляд до суду першої інстанції.
Представники товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНСЕРВІСРУС" у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про день та час розгляду справи, відповідач повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення
Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ "КРАНСЕРВІСРУС" про дату та місце розгляду справи повідомлялося належним чином. Участь у судовому засіданні 12.12.2017 року представника відповідача, що не з'явився, судом обов'язковою не визнавалась.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.
Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.
Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНСЕРВІСРУС" про стягнення 32 984 євро.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року у справі № 910/11975/17 позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду на підставі п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Повертаючи позовну заяву місцевий господарський суд вказав на те, що позивачем всупереч указаного положення закону не було зазначено повного найменування сторін, та в якості доказу направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу позивач подав лише лицьовий бланк митної декларації CN23 та фіскальний чек відділення поштового зв'язку, у яких адресою відповідача вказано: Російська Федерація, м. Москва, вул. Хуторська, 2-га, буд. 34, будівля 14, тоді, як в реквізитах поданого позивачем договору № 148 купівлі-продажу від 12.08.2015 адреса відповідача вказується: 109052, м. Москва, вул. Смирновська, б.25, будівля 1, офіс 101.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Відповідно до ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування також скорочене найменування.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем зазначено, як позивача - ТОВ "ПКП КРАН-СЕРВІС", так і відповідача - ТОВ "КРАНСЕРВІСРУС". Крім того, з додаткових документів, що були додані до позовної заяви вбачаються повні найменування сторін та міститься інформація про їх організаційно правову форму (ТОВ), яка є загальноприйнятим та загальновідомим скороченням організаційно-правової форми юридичної особи (товариства з обмеженою відповідальністю). Крім того, позовна заява містить місцезнаходження як позивача так і відповідача, ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності, тобто, відповідала вимогам, що передбачені ч. 2 ст. 54 ГПК України.
Відповідно до п. 1.2 статуту ТОВ "ПКП КРАН-СЕРВІС" та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що найменування ТОВ "ПКП КРАН-СЕРВІС" є офіційним найменування позивача. У відповідності до роздруківки Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації, ТОВ "КРАНСЕРВІСРУС" є скороченим найменуванням відповідача, що є також офіційним.
Таким чином, враховуючи що таке найменування позивача - ТОВ "ПКП КРАН-СЕРВІС" та відповідача - ТОВ "КРАНСЕРВІСРУС", є їх скороченим найменуванням, що включає інформацію і про організаційно-правову форму підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що зазначення позивачем скороченої назви сторін не є перешкодою для прийняття позовної заяви до розгляду. Судова колегія вважає, що вказавши скорочене найменування юридичної особи, позивачем було належним чином дотримано вимоги щодо форми позовної заяви у цій частині, що в свою чергу унеможливлює її повернення при застосуванні пункту 2 частини1 статті 63 ГПК України. Крім того, у разі наявності сумнівів щодо вказаних вище обставин суд не позбавлений можливості у відповідності до ст. 65 ГПК України з'ясувати це шляхом витребування додаткових документів.
Крім того, частина 1 ст. 56 ГПК України встановлює, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви.
Згідно ч. 6 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Правилами надання поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, встановлено таке:
- внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59);
- у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (п. 61).
- для пересилання дрібних пакетів, мішків "М", міжнародних посилок, міжнародних відправлень з оголошеною цінністю, відправлень "EMS" відправник у встановленому порядку заповнює митні декларації у кількості, що визначена країною призначення у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень (п. 70).
- юридичні особи для пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень складають список таких відправлень незалежно від їх кількості, який оформляється у порядку, передбаченому для внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю. У разі подання для пересилання міжнародних поштових відправлень, на які складається митна декларація, підписи, якими засвідчується список, повинні відповідати підписам у митній декларації (п.71).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем як доказ направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу надано лицьовий бланк митної декларації CN23, який містить в собі опис відправлених документів та фіскальний чек відділення поштового зв'язку, у яких адресою відповідача вказано: Російська Федерація, м. Москва, вул. Хуторська, 2-га, буд. 34, будівля 14, тобто, адреса за якою зареєстрований відповідач, як юридична особа.
На переконання колегії суддів надані позивачем лицьовий бланк митної декларації CN23 та фіскальний чек є належним письмовим доказом в розумінні ст.ст. 32, 36 ГПК України, оскільки містить дані, які підтверджують факт направлення позивачем відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.
Натомість, повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд зазначив, що в реквізитах поданого позивачем договору № 148 купівлі-продажу від 12.08.2015 наявна інша адреса відповідача: 109052, м. Москва, вул. Смирновська, б.25, будівля 1, офіс 101, що на думку суду апеляційної інстанції не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки, як вбачається з фіскального чеку № 5558 від 21.07.2017 року позовна заява була направлена відповідачу.
У відповідності до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.16.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
Таким чином, місцевий господарський суд, у разі сумніву, щодо наданих доказів мав можливість витребувати у позивача, як доказ отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками, так і зобов'язати останнього направити відповідні документи на адресу зазначену у спірному договорі, якщо визнав подані позивачем докази направлення копії позовної заяви відповідачу неналежними.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
У відповідності до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом міста Києва помилково та необгрунтовано прийнято ухвалу від 26.07.2017 року у справі № 910/11975/17 про повернення позовної заяви без розгляду, тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а позовні матеріали - передачі на розгляд до господарського суду міста Києва.
Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Київський господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року у справі № 910/11975/17 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року у справі № 910/11975/17 - скасувати.
3. Позовні матеріали № 910/11975/17 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
А.Г. Майданевич