04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/7708/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Алданової С.О.
секретар: Іванов О.О.
за участю представників
позивача: Шрамко А.В., Міщенко О.С.;
відповідача-1: Іващенко С.І.;
відповідача-2: Мосійчук Я.І.;
третьої особи: Новік В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 19.10.2017
у справі №910/7708/17 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Фонду державного майна України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"
2) Публічного акціонерного товариства "Державний
експортно- імпортний банк України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачів Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк
України"
про розірвання договору купівлі-продажу акцій №КПП-582 від
11.03.2011, зобов'язання списати кошти, стягнення
2 171 169 000,00 грн.
Фонд державного майна України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - відповідач-2), в якому просив:
- розірвати договір купівлі-продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011 у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства, укладений між позивачем та відповідачем-1;
- зобов'язати відповідача-2 списати з рахунку відповідача-1 пакет акцій Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства на рахунок держави Україна;
- стягнути з відповідача-1 на користь державного бюджету України пеню у розмірі 81 900 000,00 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.05.2017 становить 2 171 169 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011, внаслідок чого в даному випадку наявні підстави для розірвання вказаного договору, зобов'язання відповідача-2 списати з рахунку відповідача-1 пакет акцій Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук на рахунок держави та стягнення з відповідача-1 пені за прострочення виконання зобов'язання із внесення інвестицій.
Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:
- внесення інвестицій в грошовій формі у розмірі 450 млн. дол. США не є фіксованою умовою конкурсу, і наведено в Концепції лише як план, а не зобов'язання відповідача-1, а тому його невиконання не може тягнути за собою наслідків у вигляді існування підстав для розірвання приватизаційного договору;
- в частині створення та передачі державі виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення зазначив, що відповідна мережа була створена, однак її неприйняття у державну власність зумовлено незалежними від відповідача-1 обставинами;
- відповідач-1 створив телекомунікаційну мережу спеціального призначення (далі - ТМСП) відповідно до основних технічних вимог, що не заперечується позивачем. Склад ТМСП описано в науково-технічній розробці "Виділена телекомунікаційна мережа спеціального призначення. Зведений комплект документації", технічних паспортах та відображено у виписці з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком". Відповідач-1 запропонував до прийняття у державну власність ТМСП у повному обсязі як її описано в названих вище документах. Це підтверджується висновками Центральної комісії. Детальне обґрунтування помилковості причин, на які окремо вказує позивач в своїх додаткових поясненнях, вказано в окремій думці відповідача-1 та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" від 19.04.2017. Виключний перелік підстав для відмови у прийманні ТМСП у державну власність вказано у п.21 Порядку безоплатної передачі у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення, затвердженому спільним наказом №266/739 Адміністрації Держспецзв'язку та Фонду державного майна України. Причини, наведені позивачем, до такого переліку не входять;
- до спірних правовідносин сторін щодо розірвання договору необхідно застосовувати саме ту редакцію ч.2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна України", яка була чинною на момент їх виникнення (з моменту направлення позивачем пропозиції про розірвання договору від 03.04.2017).
Відповідач-2 зазначав про те, що він є неналежним відповідачем у справі, а тому його статус як учасника судового процесу має бути замінено на третю особу без самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/7708/17 від 12.09.2017, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - третя особа).
Третя особа в наданих суду поясненнях зазначала наступне:
- акції Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", які належать на праві власності відповідача-1, та були придбані останнім у позивача згідно приватизаційного договору №КПП-582 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за конкурсом, який було укладено 11.03.2011 перебувають в заставі Акціонерного товариства "Ощадбанк" згідно договору застави №18315Z1 від 15.09.2015 та забезпечують виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" перед Акціонерним товариством "Ощадбанк" за договором купівлі-продажу цінних паперів №6026-ДД/2015 від 15.09.2015;
- чинним законодавством України не врегульовані питання про механізм та джерела повернення коштів покупцям державного майна, сплачених ними за об'єкти приватизації після повернення цих об'єктів у державну власність на виконання судових рішень;
- Фонд державного майна України, звертаючись до суду з позовом про розірвання приватизаційного договору, повинен був визначитись з питанням про наслідки його розірвання;
- зважаючи на неефективну реалізацію на законодавчому рівні прав покупців об'єктів приватизації щодо повернення їм коштів, сплачених за об'єкти приватизації, винесення судом рішення про розірвання приватизаційного договору спричинить значну шкоду майновим інтересам Акціонерного товариства "Ощадбанк", яке не тільки буде позбавлене права звернути стягнення на предмет застави та отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави, а й отримати кошти від відповідача-1 в разі, якщо б такі кошти були повернуті останньому за об'єкт приватизації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/7708/17 позов задоволено повністю, а саме:
- розірвано договір купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за конкурсом від 11.03.2011 №КПП-582 у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства, укладений між позивачем та відповідачем-1;
- зобов'язано відповідача-2 списати з рахунку відповідача-1 пакет акцій ПАТ "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства, на рахунок Держави Україна (керуючий рахунком - Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945) 300996-UA50009997 в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280); код в НДУ 100024-UA30300996;
- присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь державного бюджету України пеню у розмірі 81 900 000 доларів 00 центів США, що в перерахунку на національну валюту, за офіційним курсом Національного Банку України станом на 10.05.2017, становить 2 171 169 000,00 грн.;
- присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 243 200,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/7708/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач-1 звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано норми: ч.2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо виключних підстав розірвання приватизаційних договорів; ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України про неможливість настання відповідальності за порушення зобов'язання за відсутності вини і при цьому безпідставно застосовано положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; ст. 79 Господарського процесуального кодексу України щодо зупинення провадження до вирішення в Окружному адміністративному суді м. Києва справи №826/6068/17 щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії позивача, викладеного в протоколі від 22.03.2017, за результатами розгляду заяви відповідача-1 про оскарження результатів перевірки, яким було залишено Акт без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2017.
23.11.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №910/7708/17 до вирішення адміністративними судами справи №826/6068/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування рішення Фонду державного майна України, викладеного у протоколі від 22.03.2017 про залишення без змін висновків Акту від 17.02.2017 поточної перевірки виконання умов Договору №КПП-582 від 11.03.2011 щодо купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком» за конкурсом від 11.03.2011. Вказане клопотання обґрунтоване неможливістю вирішення спору у господарській справі №910/7708/17 до закінчення розгляду адміністративної справи №826/6068/17, оскільки у останній може бути встановлено правомірність висновків Акту від 17.02.2017 поточної перевірки виконання умов Договору №КПП-582 від 11.03.2011 щодо купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком» за конкурсом від 11.03.2011, з посиланням на який позивач обґрунтовує свої вимоги у справі №910/7708/17.
07.12.2017 та 08.12.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:
- заява ОСОБА_9 в порядку ч.3 ст. 636 Цивільного кодексу України;
- відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану;
- пояснення відповідача-2 по справі;
- клопотання відповідача-1 про залучення до матеріалів справи документів, а саме: Протоколу засідання Центральної комісії з передачі-приймання ТМСП у державну власність від 31.05.2016 та Окремої думки позивача до названого Протоколу.
Вказане клопотання було задоволено судом.
В судовому засіданні 07.12.2017 представники відповідача-1 та третьої особи підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/7708/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні 07.12.2017 представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу в частині вимог про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/7708/17 щодо зобов'язання відповідача-2 списати з рахунку відповідача-1 пакет акцій ПАТ "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства, на рахунок держави Україна.
В судовому засіданні 07.12.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відносно заяви ОСОБА_9 в порядку ч.3 ст. 636 Цивільного кодексу України, яка була подана до суду, представник відповідача-1 пояснив, що названа особа є співробітником ПАТ "Укртелеком", але вона не є належним і повноважним представником товариства, а тому вказана заява не повинна прийматися судом до уваги.
В судовому засіданні 07.12.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 12.12.2017.
В судовому засіданні 12.12.2017 представник відповідача-1 підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити.
В судовому засіданні 12.12.2017 представник відповідача-2 залишив вирішення клопотання про зупинення провадження у справі на розсуд суду.
В судовому засіданні 12.12.2017 представник позивача заперечував проти клопотання відповідача-1 щодо зупинення провадження у справі, зазначаючи про його недоцільність.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, оскільки в порушення вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в клопотанні не наведено підстав, які б унеможливлювали вирішення спору у даній справі за наявними у ній матеріалами. При цьому судом враховано доводи відповідача-1 про те, що позовні вимоги у справі №910/7708/17 обґрунтовані з посиланням на Акт від 17.02.2017 поточної перевірки виконання умов Договору №КПП-582 від 11.03.2011 щодо купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком» за конкурсом від 11.03.2011, дійсність якого є предметом розгляду в адміністративній справі №826/6068/17. Однак названий Акт не є єдиною підставою для вимог позивача і під час розгляду даної справи судом надано оцінку не лише цьому Акту, але й низці інших доказів та пояснень учасників провадження у даній справі у їх сукупності.
В судовому засіданні 12.12.2017 представники відповідачів підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні. Відповідач-1 просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/7708/17 у повному обсязі та відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач-2 просив скасувати назване судове рішення лише в частині позовних вимого до відповідача-2.
В судовому засіданні 12.12.2017 представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні 12.12.2017 представник третьої особи залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.
В судовому засіданні 12.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
11.03.2011 між позивачем, як продавцем, та відповідачем-1, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 (далі - Договір купівлі-продажу) (том справи - 1, аркуші справи - 40-46).
За умовами Договору купівлі-продажу (п.п.1, 5, 7, 11) предметом останнього є пакет акцій ВАТ "Укртелеком" кількістю 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, який знерухомлено, що становить 92,791% статутного капіталу, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 4 344 047 372,00 грн. (згідно з уточненим планом розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, затвердженим наказом Фонду державного майна України №1405 від 28.09.2010), який за результатами конкурсу продано за 10 575 100 000,00 грн. Право власності на пакет акцій переходить до покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакета акцій. Передача пакета акцій продавцем покупцю здійснюється протягом трьох робочих днів від дати надходження всіх коштів сплачених за пакет акцій на рахунок продавця і засвідчується актом приймання-передавання пакета акцій ВАТ, який підписується сторонами договору. Покупець зобов'язується виконати фіксовані умови конкурсу, визначені його планом приватизації пакета акцій та Концепцією післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" (далі - Концепція), яка є невід'ємною частиною договору. Зокрема, покупець зобов'язаний забезпечити в інноваційно-інвестиційній діяльності товариства, зокрема, створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв'язку та відомчих мереж спеціального зв'язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спец споживачами основних технічних вимог до неї та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв'язку.
У разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність (п.25 Договору купівлі-продажу).
Відповідно до п.6.2 розділу 6 Концепції з метою впровадження цілей післяприватизаційного розвитку та забезпечення ефективності діяльності ВАТ "Укртелеком" в інших напрямах, відповідач-1 планує внесення інвестицій (у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США. Напрямки внесення інвестицій (мобільний зв'язок, транспортна мережа, технічне переозброєння, цивільне будівництво, проектно-вишукувальні роботи тощо) та відповідні розміри будуть затверджуватись відповідачем-1 шляхом складення кошторису інвестицій на кожний рік виходячи з вимог ринку, фінансового стану товариства та корегування планів розвитку на майбутнє.
З урахуванням вимог ст. ст. 7, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", позивачем було проведено поточну перевірку виконання умов Договору купівлі-продажу за період з 22.12.2014 по 11.05.2016, про що складено Акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011 (далі - Акт перевірки).
В ході перевірки позивачем було встановлено, що відповідач-1 виконав вимоги п.п.1, 2 Договору купівлі-продажу та сплатив позивачу вартість акцій у розмірі 10 575 100 00,00 грн., у зв'язку з чим на підставі п.5 Договору купівлі-продажу відповідач-1 набув право власності на пакет акцій ВАТ "Укртелеком". Водночас, позивачем було виявлено неналежне виконання покупцем взятих на себе умов придбання об'єкту приватизації, а саме: не виконання визначених в п.6.2 розділу 6 Концепції та п.п. «в» п.11.2 Договору купівлі-продажу обов'язків.
Відповідач-1 оскаржив результати перевірки, звернувшись до позивача із заявою №25 від 24.02.2017, в якій просив скасувати висновки про невиконання умов Договору купівлі-продажу, викладені в Акті перевірки, без призначення додаткової (повторної) перевірки, а саме: щодо невиконання внесення інвестицій у грошовій формі, п.6.2 "Інвестиційний план" стор. 71 Концепції післяприватизаційного розвитку ПАТ "Укртелеком", яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу; щодо невиконання п.п. «в» п.11.2 Договору кпівлі-продажу "створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв'язку та відомчих мереж спеціального зв'язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спец споживачами основних технічних вимог до неї та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв'язку".
Рішенням Комісії з питань оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу у державному органі приватизації від 22.03.2017 висновки Акти перевірки позивача залишено без змін, про що було складено протокол оскарження результатів перевірки виконання умов Договору купівлі-продажу.
Позивач направив відповідачу-1 лист від 03.04.2017 №10-25-6534, в якому запропонував розірвати Договір купівлі-продажу з огляду на невиконання відповідачем-1, як покупцем, умов договору та повернути державі пакет акцій ВАТ "Укртелеком" у розмірі 92,791% статутного капіталу товариства та зарахувати їх на рахунок держави.
Однак пропозиція позивача була залишена без належного реагування, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду, в якому він просив: розірвати Договір купівлі-продажу; зобов'язати відповідача-2 списати з рахунку відповідача-1 пакет акцій Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства на рахунок держави Україна; стягнути з відповідача-1 на користь державного бюджету України пеню у розмірі 81 900 000,00 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.05.2017 становить 2 171 169 000,00 грн.
Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
В ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1, п.7 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення правовідношення.
Як уже зазначалося вище, позивач, серед іншого, просив суд розірвати Договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та відповідачем, посилаючись на неналежне виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань.
Оскільки спірний Договір стосується купівлі-продажу державного майна в процесі приватизації, то до правовідносин сторін підлягає застосуванню законодавство України у сфері приватизації державного майна.
В ч.5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Згідно з положеннями ч.ч.3, 8 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.
Як уже зазначалося вище, в обґрунтування своєї вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу позивач посилався на невиконання відповідачем-1, як покупцем, визначеного в п.6.2 розділу 6 Концепції, що є невід'ємною частиною названого договору, обов'язку з внесення інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США, та положень п.п. «в» п.11.2 Договору купівлі-продажу зобов'язання із безоплатної передачі виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв'язку.
З цього приводу судом було з'ясовано, що відповідно до погоджених сторонами умов приватизації спірних акцій відповідачем-1 було взято на себе зобов'язання із внесення інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США (п.6.2 розділу 6 Концепції) та створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв'язку та відомчих мереж спеціального зв'язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спец споживачами основних технічних вимог до неї та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв'язку (п.п. «в» п.11.2 Договору купівлі-продажу).
В своїх запереченнях на позов відповідач-1 зазначав про те, що визначені п.6.2 розділу 6 Концепції обов'язки із внесення інвестицій є виключно планами, а не прямими обов'язками, однак, в будь-якому випадку останні були виконані, на підтвердження чого суду надано висновки та звіти приватних юридичних і аудиторських компаній.
Відносно виконання п.п. «в» п.11.2 Договору купівлі-продажу, відповідач-1 зазначав про створення у визначені строки виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спецспоживачами основних технічних вимог до неї, однак не передання її у державну власність з віднесенням до сфери управління Держспецзв'язку з незалежних від покупця обставин, а саме, безпідставної відмови в її прийнятті.
Наказом Фонду державного майна України №1800 від 31.08.2004, розпорядженням Антимонопольного комітету України №330-р від 31.08.2004 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №489 від 17.11.2004 було затверджено Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, відповідно до п.1.3 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надано наступні визначення:
- конкурсна пропозиція - документи, які містять пропозиції потенційних покупців щодо придбання пакета акцій;
- план приватизації пакета акцій - зобов'язання потенційного покупця щодо виконання фіксованих умов конкурсу та оплати ціни придбання пакета акцій, наданий ним у складі конкурсної пропозиції відповідно до додатка 1 до цього Положення;
- концепція розвитку товариства (об'єкта приватизації) - заходи учасника конкурсу в плані приватизації контрольного пакета акцій щодо подальшого ефективного використання об'єкта приватизації, спрямовані на підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників діяльності відповідного об'єкта приватизації;
- фіксовані умови конкурсу - це вичерпний перелік зобов'язань, які є однаковими і незмінними для всіх учасників конкурсу. Перевиконання фіксованих умов не дає учаснику конкурсу переваг перед іншими учасниками.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1948-р від 12.10.2010 було погоджено Умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", відповідно до п.4 яких покупець подає Фондові державного майна концепцію розвитку товариства, яка повинна містити: зобов'язання учасника конкурсу щодо виконання умов конкурсу та реалізації плану довгострокових інтересів у розвитку товариства щодо підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників його діяльності; бізнес-план післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників товариства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестицій, строку та порядку їх внесення.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами п.11 Договору купівлі-продажу покупець зобов'язався виконати фіксовані умови конкурсу, визначені його планом приватизації пакета акцій та Концепцією післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком", яка є невід'ємною частиною договору.
Тобто, укладаючи Договір купівлі-продажу, сторони останнього погодили, що визначені Концепцією умови розвитку ВАТ "Укртелеком" є обов'язковими до виконання. Натомість положень, які б встановлювали будь-які виключення щодо обов'язку дотримання відповідачем-1, як покупцем, визначеного плану розвитку ВАТ "Укртелеком" Договір купівлі-продажу не містить.
З урахуванням наведеного, посилання відповідача-1 на те, що визначені Концепцією умови післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" є лише плановими та не можуть бути обов'язковими до виконання не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і погоджених сторонами умовах Договору купівлі-продажу. Підписавши з позивачем спірний Договір відповідач-1 свідомо взяв на себе обов'язок з виконання відповідного зобов'язання (внесення інвестицій).
За умовами п.12 Договору купівлі-продажу у разі виявлення розбіжностей між фіксованими умовами конкурсу, зазначеними у п.11 договору, та Концепцією, яка є невід'ємною частиною договору, що змінює обов'язки покупця, покупець зобов'язується виконувати фіксовані умови конкурсу та внести відповідні зміни до Концепції протягом місяця з дати підписання продавцем акта перевірки стану виконання умов Договору, в якому зафіксовані такі розбіжності. Зміни до Концепції вносяться покупцем виключно за погодженням продавця.
Натомість ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про реалізацію покупцем закріплених в наведених положеннях Договору купівлі-продажу прав (обов'язків) щодо змін умов Концепції (в т.ч. в частині внесення інвестицій).
Наявними в матеріалах справи документами, в яких було сформовано умови спірної приватизації, належним чином підтверджується виникнення у відповідача-1 в силу приписів п. 11 договору та п.6.2 розділу 6 Концепції обов'язку із внесення інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США.
Згідно з положеннями ст. ст. 1, 2, 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страховики та фінансові установи - юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Відповідно до Акту перевірки відповідачем-1, як покупцем, всупереч взятих на себе обов'язків не було виконано зобов'язання із внесення за рахунок власного майна (майнових прав) інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком" у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США.
17.09.2014 Кабінетом Міністрів України було винесено розпорядження №850-р "Про передачу у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення", в п.1 якого вирішено погодитися з пропозицією Фонду державного майна та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації щодо безоплатної передачі у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення, створеної на виконання п.п. "в" п.п.2 п.3 додатка до розпорядження Кабінету Міністрів України №1948 від 12.10.2010 "Про погодження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", з віднесенням її до сфери управління зазначеної Адміністрації.
Як було з'ясовано судом, на виконання вказаного розпорядження наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Фонду державного майна України №266/739 від 19.05.2015 було затверджено Порядок безоплатної передачі у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення (далі - Порядок), який визначає механізм безоплатної передачі виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення у державну власність (далі - ТМСП).
В п.п.3, 5, 6 вищевказаного Порядку визначено, що виділена телекомунікаційна мережа спеціального призначення - комплекс технічних засобів телекомунікацій, що створений на базі транспортної телекомунікаційної мережі ПАТ "Укртелеком" із закриттям доступу до нього з боку телекомунікаційної мережі загального користування та призначений для формування та виділення (розподілу) телекомунікаційного ресурсу через телекомунікаційну мережу доступу до ТМСП в інтересах споживачів послуг ТМСП; магістральний вузол ТМСП - комплекс технічних засобів телекомунікацій на магістральному рівні ТМСП, призначений для забезпечення функцій перетворення (адаптації) із сигналом SDH телекомунікаційної мережі доступу до ТМСП (рівень STM-64), транспортування адаптованого сигналу SDH до інших вузлів ТМСП та взаємодії із системами управління й адміністрування елементами мережі; регіональний вузол ТМСП - комплекс технічних засобів телекомунікацій на регіональному рівні ТМСП, призначений для забезпечення функцій перетворення (адаптації) клієнтського сигналу Gigabit Ethernet телекомунікаційної мережі доступу до ТМСП, узгодження Ethernet-кадрів за ознакою ідентифікаторів тегу, транспортування Ethernet-кадрів до іншого вузла ТМСП та взаємодії із системами управління та адміністрування елементами мережі; телекомунікаційна мережа доступу до ТМСП (далі - мережа доступу) - комплекс технічних засобів та споруд телекомунікацій, призначений для розподілу телекомунікаційного трафіку в напрямку мереж спецспоживачів та агрегації трафіку в напрямку ТМСП для подальшого транспортування. Заходи з передачі у державну власність ТМСП проводяться Центральною комісією з передачі-приймання ТМСП у державну власність (далі - Центральна комісія) та територіальними комісіями з передачі-приймання ТМСП у державну власність (далі - територіальні комісії), які підпорядковані Центральній комісії. До складу Центральної комісії входять представники: Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - Держспецзв'язку); Фонду державного майна; ТОВ "ЕСУ" (за згодою); ПАТ "Укртелеком" (за згодою). До складу Центральної комісії можуть входити представники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, діяльність яких пов'язана з безпекою, обороною держави та правоохоронною діяльністю, у разі надання ними відповідних пропозицій щодо складу Центральної комісії або залучення Адміністрацією Держспецзв'язку їх представників до її складу (за згодою).
Згідно з положеннями п.п.15, 20 Порядку на першому етапі територіальні комісії у терміни, визначені Календарним планом, на підставі документів, зазначених у п.п.4, 12 цього Порядку, перевіряють готовність до передачі у державну власність комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП (у межах зони відповідальності територіальної комісії), а саме: здійснюють тестування ТМСП разом з мережею доступу, як це передбачено Актом спільної комісії (результати тестування оформляються протоколами відповідно до затверджених форм, зазначених у п.12 цього Порядку); проводять інвентаризацію (звіряння) обладнання ТМСП (результати інвентаризації оформляються актами відповідно до затвердженої форми, зазначеної у п.12 цього Порядку); визначають можливість отримання, зберігання, використання та технічного обслуговування комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП територіальним органом Адміністрації Держспецзв'язку відповідно до вимог Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000; визначають можливість забезпечення територіальним органом Адміністрації Держспецзв'язку сталого функціонування комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП. На другому етапі передачі ТМСП Центральна комісія з'ясовує та перевіряє: відповідність ТМСП вимогам, визначеним в умовах проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України №1948-р від 12.10.2010 "Про погодження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", і у підпункті "в" п.11.2 договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" КПП-582 від 11.03.2011; склад ТМСП, що передається у державну власність до сфери управління Адміністрації Держспецзв'язку, відповідно до документації ТМСП; результати тестування ТМСП разом з мережею доступу; результати інвентаризації (звіряння) обладнання ТМСП; можливість Держспецзв'язку отримувати, зберігати, використовувати та проводити технічне обслуговування ТМСП відповідно до вимог Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою КМУ №1225 від 04.08.2000; можливість забезпечення Держспецзв'язку сталого функціонування комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП.
З метою реалізації належного виконання обумовленого в п.п. «в» п.11.2 Договору купівлі-продажу обов'язку покупця із створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв'язку та відомчих мереж спеціального зв'язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спецспоживачами основних технічних вимог до неї та безоплатної передачі цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв'язку, було встановлено певний порядок відповідної передачі.
Так, до матеріалів справи надано протокол засідання Центральної комісії з передачі-приймання ТМСП у державну власність від 15.04.2016, з якого вбачається, що при проведенні заходів щодо приймання-передачі у державну власність створеної ТМСП було виявлено наступні недоліки: до складу ТМСП, що пропонується до передачі у державну власність, внесено не все обладнання ТМСП (Комплект документації т.3.1 та 3.2), яке використовується при створенні та функціонуванні ТМСП, а лише обладнання адаптації та частково обладнання управління (Комплект документації т.3.2). Основні складові ТМСП, які задіяні у її створені (Комплект документації т.3.1), не передаються у державну власність (володіння Держспецзв'язку) (п.2 протоколу); ТМСП не забезпечує повноцінного функціонування та використання спецпоживачами сервісу другого рівня у сегментів ІР ТМСП, що унеможливлює організацію каналів передавання даних (L2VPN) між районними центрами та обмежує кількість підключень обладнання спец споживачів до вузла ТМСП (обмежена кількість МАС-адрес) (п. 3 протоколу); Держспецзв'язок не матиме можливості отримувати, зберігати, використовувати та проводити технічне обслуговування обладнання ТМСП відповідно до вимог Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000. Реалізація цього можлива лише у випадку укладення договорів на технічне обслуговування тільки з ПАТ "Укртелеком" (п. 5 протоколу); Держспецзв'язок не зможе забезпечити стале функціонування та управління комплексів технічних засобів ТМСП (п. 6 протоколу), у зв'язку з чим було прийнято рішення про відсутність підстав для приймання ТМСП у державну власність станом на 15.04.2016 та запропоновано вчинити відповідні дії на усунення встановлених недоліків.
Відповідно до п.21 Порядку Центральна комісія відмовляє в прийманні ТМСП, якщо: отримає негативні результати тестування ТМСП разом з мережею доступу; виявить недоліки в процесі інвентаризації (звіряння) обладнання ТМСП, які пов'язані з нестачею матеріальних засобів або розбіжностями облікових даних з документацією ТМСП; ТМСП або окремі її складові, окрім складових, визначених у пункті 16 цього Порядку, не можуть бути передані у володіння територіальним органам Адміністрації Держспецзв'язку для забезпечення ними гарантованого їх контролю та обслуговування; виявить ризики щодо можливості втрати управління ТМСП, порушення надійності її функціонування, несанкціонованого впливу на працездатність ТМСП.
В ч.5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Окрім того, відповідно до п.25 Договору купівлі-продажу у разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність.
За результатами перегляду справи було встановлено факт невиконання зобов'язання з передачі державі ТМСП (зокрема, чинний протокол засідання Центральної комісії з передачі-приймання ТМСП у державну власність від 15.04.2016, в якому зафіксована відмова у прийнятті ТМСП у державну власність із зазначенням підстав для такої відмови), у зв'язку з чим неможливо визнати зобов'язання відповідача-1, як покупця, зі створення ТМСП та передачі її у державну власність.
Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені в Акті перевірки висновки щодо невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань із внесення інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США (п.6.2 розділу 6 Концепції) та створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв'язку та відомчих мереж спеціального зв'язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спецспоживачами основних технічних вимог до неї та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв'язку (п.п. «в» п.11.2 Договору купівлі-продажу).
Докази наявності незалежних від відповідача-1 обставин, які перешкоджали належному виконанню вищезгаданих умов приватизації спірного майна також не надано.
Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо розірвання Договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.
Враховуючи, що наявними у справі матеріалами підтверджено наявність правових підстав для розірвання Договору купівлі-продажу, то вимога позивача про повернення пакету акцій ПАТ "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук державі шляхом зобов'язання третьої особи списати з рахунку відповідача-1 пакет акцій ПАТ "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статного капіталу товариства на рахунок держави Україна 300996-UA50009997 в ПАТ АК "Укргазбанк" є обґрунтованою.
При цьому судом враховано, що згідно з положеннями Закону України "Про депозитарну систему України" відповідний обов'язок з вчинення таких дій за наслідками розірвання договору покладається саме на відповідача-2, як зберігача спірного пакету акцій (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.09.2015 у справі №918/39/15).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.5 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупців: у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1% вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення.
Оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що відповідач-1 у погоджений в Договорі купівлі-продажу строк (до 10.05.2016 - п'ять років з моменту набуття права власності на об'єкт приватизації) не виконав свого обов'язку по внесенню інвестиції, а відтак допустив прострочення виконання вказаного зобов'язання, що є безумовною передумовою для застосування встановленої законом відповідальності, в даному випадку у вигляді нарахування такого виду неустойки, як пеня.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність, у зв'язку з чим з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 81 900 000,00 доларів США, що еквівалентно 2 171 169 000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.05.2017 і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та на спростування висновків місцевого господарського суду.
Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача-1 (апелянта).
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/7708/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/7708/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/7708/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законодавством порядку і строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
С.О. Алданова