донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.12.2017 справа №905/713/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
Представники сторін:
від позивача (за первісним позовом): від відповідача (за первісним позовом): не з'явився ОСОБА_4 - за довіреністю;
від третіх осіб: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від16 травня 2017 р. (повний текст рішення підписано 22.05.2017р.)
у справі№ 905/713/16 (головуючий суддя Кротінова О.В., судді Левшина Я.О., Чорненька І.К.)
за первісним позовом: до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: про та за зустрічним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ 2. Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області, м.Маріуполь Донецької області внесення змін до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Південтрансбуд", м.Вугледар Донецької області
провизнання договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р. припиненим
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.2016р., яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області - про внесення змін до договору оренди №741/2001 від 01.03.2001 року шляхом продовження строку дії Договору з 01.03.2016р. до 01.03.2026р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №01.01-19/07 від 19.07.2016р.) - задоволені частково: внесено зміни до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд” м. Вугледар та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області м. Харків шляхом продовження строку дії Договору з 01.03.2016 до 01.10.2017 року (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 03.08.2016р.).
Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016р. касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. та рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2016р. у справі №905/713/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі.
Скасовуючи наведені судові акти, Вищий господарський суд України зазначив, що під час розгляду справи судами не встановлено наявність всіх чотирьох умов, визначених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідних для внесення змін до спірного Договору оренди в частині продовження строку його дії у зв'язку з обставинами, які істотно змінилися; не взято до уваги посилання відповідача та третьої особи-1 щодо обов'язковості погодження уповноваженим органом управління держаним майном на продовження строку дії спірного Договору оренди, а саме - Міністерства енергетики та вугільної промисловості; не досліджено питання правонаступництва органу управління Державного підприємства "Південнодонбаське вантажно-транспортне управління" та не надано правової оцінки посиланням скаржників на розпорядження Кабінету Міністрів України № 417-р від 01.10.2005 стосовно незмінюваності статусу орендованого майна.
09.02.2017 до початку розгляду справи по суті, під час нового розгляду справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області про визнання договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р. припиненим з 01.03.2016р., яку ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2017 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/713/16.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2017 у справі № 905/713/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків про внесення змін до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р. шляхом продовження строку дії договору з 01.03.2016р. до 01.03.2026р. задоволено частково: внесено зміни до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків шляхом визначення строку дії договору по 01.12.2022р. У задоволенні зустрічних позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області про визнання договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р. припиненим з 01.03.2016р. - відмовлено.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків подана апеляційна скарга відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення первісного позову, оскільки Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (власник майна) повідомило про непогодження продовження договору оренди, у зв'язку з чим строк дії договору оренди сплив 01.03.2016р., що унеможливлює внесення змін до вже не діючого договору оренди.
В свою чергу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ також не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою, яку ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. прийнято до провадження для спільного розгляду з раніше поданою скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків. Зокрема, у якості підстав для скасування рішення суду Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ стверджує про припинення дії договору 01.03.2016р., оскільки апелянтом, як належним органом управління єдиним майновим комплексом “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління” листом повідомлено орендаря про намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб та непогодження продовження дії договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р., у зв'язку з чим вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність умов, з якими ст.652 Цивільного кодексу України пов'язує можливість зміни договору за рішенням суду на вимогу зацікавленої особи.
Представники позивача (за первісним позовом) та третіх осіб у судове засідання не з'явились причини неявки до суду не повідомили. Позивач за первісним позовом у відзиві та поясненнях проти доводів апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області заперечував, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ у раніше поданих поясненнях підтримувало вимоги апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та просило скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/713/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ та скасування рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2017р. у справі №905/713/16 з огляду на наступне.
Так, 01.03.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південтрансбуд" (орендар) та Регіональним відділенням фонду державного майна по Донецькій області (орендодавець) укладено договір оренди №745/2001, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс "Південнодонбаське вантажно-транспортне управління" (надалі - Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного за станом на 01.02.2001р., вартість якого становить 3567807грн., у тому числі:
-основні засоби по балансовій (залишкові вартості) 3 555 160тис. грн. (три мільйони п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто шістдесят гривень);
-нематеріальні активи за залишковою варстітю 12 647грн. ( дванадцять тисяч шістсот сорок сім гривень)
- основні засоби вартістю, визначеною відповідно до звіту з оцінки майна станом на 31.07.2009р., у сумі 417 255,00грн. (п.1.1. договору в редакції договору №4 від 06.11.2009р. про внесення змін до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р.,).
Відповідно до умов п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.
Факт передання позивачу за первісним позоом орендованого майна підтверджується актом прийому-передачі від 01.03.2001р. (т.1 а.с. 28)
У відповідності з п.10.3 договору, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати її подання до розгляду іншій стороні.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. (п.10.6).
Як визначено положеннями п.10.7 договору, його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, приватизації підприємства за участю орендаря, загибелі підприємства, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду у разі порушення умов цього договору, у тому числі наявності заборгованості по орендній платі понад 3 місяців, а також у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання, що до страхування орендованого майна протягом 1-го місяця з дати укладання договору, банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п.10.1. договору, цей Договір діє з 01.03.2001р. по 01.03.2016р.(в редакції додаткової угоди № 3 від 28.07.2008р.)
Як встановлено господарським судом, 20.10.2015р. позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом направлено лист №01.01-19/227 щодо продовження терміну дії договору №745/2001 від 01.03.2001 р. строком до 01.03.2026р. на тих самих умовах, що передбачені договором оренди (т.1, а.с. 39).
Листом №01/12-3221 від 18.11.2015р. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, розглянувши лист Регіонального відділення Фонду державного майнаУкраїни по Донецькій області повідомило, що не погоджує продовження договору оренди №745/2001 від 01.03.2001 р., оскільки оскільки має намір використовувати майно цілісного майнового комплексу “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління” для власних потреб (а.с. 41 т.1).
Листом №11-04-07278 від 23.12.2015р. відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про те, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не погоджує продовження зазначеного договору оренди, оскільки має намір використовувати майно цілісного майнового комплексу “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління” для власних потреб.(т.1, а.с. 40).
Листом №01.01-19/06 від 12.01.2016р. позивач за первісним позовом звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, відповідно до якого посилається на різке погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд” (м.Вугледар), повідомляє, що з початку проведення антитерористичної операції суттєво зменшились обсяги послуг з перевезення вантажів, що надаються підприємством-орендарем у порівнянні з обсягами послуг у попередні роки, внаслідок чого виконання договору оренди порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позивача отримання доходів, на які він розраховував при укладенні договору, приймаючи до уваги той факт, що строки проведення антитерористичної операції не визначені, просив внести зміни до договору оренди №741/2001 від 01.03.2001р. шляхом продовження строку дії договору по 01.03.2026р. (т.1 а.с.42).
При цьому, колегія суддів вважає, що позивачем за первісним позовом у наведеному листі здійснено технічну описку щодо номеру договору, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд” помилково зазначено невірний номер договору оренди - №741/2001 від 01.03.2001р., однак матеріали справи свідчать, що наведене листування стосувалось саме спірного договору оренди №745/2011 від 01.03.2001р. Також, у заяві про зменшення позовних вимог №01.01-19/07 від 19.07.2016р. позивач за первісним позовом зазначив про допущення технічної описки у номері договору та просив врахувати вказані обставини при розгляді справи. Крім того, у судовом засіданні 13.12.17р. представник Регіонального відділення Фонду державного майнаУкраїни по Донецькій області пояснив, що договір оренди №741/2001 від 01.03.2001р. між сторонами не укладався.
В свою чергу, відповідач за первісним позовом у листі №11-04-00257 від 22.01.2016р. повідомив про наявність листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості №01/12-3221 від 18.11.2015р. та його зміст, а також про відсутність правових підстав, враховуючи позицію Міністерства зі спірного питання, для внесення змін до спірного договору оренди в частині продовження строку дії цього договору.
Наведені обставини зумовили звернення позивача за первісним позовом з позовом про внесення змін до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001 року шляхом продовження строку дії Договору з 01.03.2016р. до 01.03.2026р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №01.01-19/07 від 19.07.2016р.).
Нормативно первісні позовні вимоги обгрунтовані ст.651,652 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст. ст. 1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.
Договір оренди №745/2001 від 01.03.2001 за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Одночасно, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Поняття "істотна зміна обставин" є оціночною категорією та саме на суд покладено обов'язок щодо встановлення чи спростування існування таких обставин. При цьому, суд має керуватися нормативним тлумаченням цього поняття, наведеним у абзаці 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, що передбачає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як вбачається зі змісту первісної позовної заяви, позивачем викладено певне обґрунтування існування кожної з чотирьох умов, що за приписами ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України мають бути наявними для вирішення питання про внесення змін до договору.
Зокрема, за твердженням позивача, в момент укладення договору оренди сторони виходили з того, що така (істотна) зміна обставин не настане. Про існування такої умови можна казати коли події, що викликали ускладнення у виконанні договору у звичайному, передбаченому порядку, мають місце, виникли або стали відомими сторонам (заінтересованій стороні) вже після укладення договорів оренди.
Як встановлено господарським судом, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладання договорів оренди, полягає у проведенні на території Донецької області антитерористичної операції (місцезнаходженням позивача за первісним позовом та місцем здійснення ним господарської діяльності є місто Вугледар, Донецької області), зміни звичайного порядку ведення господарської діяльності, істотної зміни в організації виробничого процесу позивача за первісним позовом, що не охоплюється поняттям звичайних комерційних ризиків, які притаманні підприємницькій діяльності.
З огляду на непередбачуваність настання зазначених подій на момент укладання договорів оренди, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та приходить до висновків, що в момент їх укладання сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.
Із суті обставин, які змінилися колегія суддів приходить до висновку, що причини, які зумовили настання їх зміни не могли бути усунені після їх виникнення, адже перебували поза межами волі сторін та жодним чином не пов'язані з їх діями, отже при всій турботливості та обачності, які вимагаються від сторін, вони не могли усунути причини зміни обставин після їх настання, що є свідченням наявності, в розглядуваному випадку, і другої умови для внесення змін до договору, визначеної п. 2 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Щодо наявності третьої умови для внесення змін до договору, передбаченої п.3 ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, укладаючи договір оренди, справедливо розраховував на отримання певного господарського результату, який полягає у виникненні у нього права на вільне володіння та користування орендованим майном з метою здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, четвертою умовою, необхідною для внесення змін до договору оренди, визначено, що договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, якщо із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане: так, укладаючи договір, сторони передбачали, що орендований цілісний майновий комплекс переданий позивачу в оренду для здійснення його господарської діяльності, а відповідач отримуватиме орендну плату за це майно. Зміна обставин зумовлена незалежними від позивача за первісним позовом причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення.
Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, адже укладаючи договір, сторони не передбачали і не могли передбачити проведення бойових дій на території м.Донецька, внаслідок яких позивач фактично позбавлений права на ведення господарської діяльності.
З огляду на викладене, судом першої інстанції встановлено існування усіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, наявність яких є обов'язковою для вирішення спору про внесення змін до договору, що зумовлює висновки суду про задоволення позову в цій частині.
Одночасно, як зазначено вище, вимоги позивача за первісним позовом полягають у внесенні змін до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001 року шляхом продовження строку дії Договору з 01.03.2016р. до 01.03.2026р., тобто фактично між сторонами справи наявний спір про укладення договору оренди нерухомого майна на новий строк.
Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини 4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
За змістом статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Крім того, у справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон).
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно зі статтею 27 Закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Одночасно, ст. 285 Господарського кодексу України та ст. 777 Цивільного кодексу України, передбачено, що орендар (наймач), який належно виконує свої обов'язки за договором оренди (найму), після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк.
При цьому, статтею 777 Цивільного кодексу України також визначено, що наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором,- в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Частиною 3 статті 17 Закону встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
При цьому, сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.
У разі, якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.
На виконання викладених вимог суд встановлює, з якою метою буде використовуватися нерухоме майно, що є предметом договору. Ця обставина, у разі з'ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених частиною 3 статті 17 Закону.
Одночасно, неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням від 29 червня 2010 р. № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права: "Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини). Цим Конституційний Суд України наголосив, що правовій визначеності відповідатиме встановлення обмежень основних прав людини і громадянина лише за умови забезпечення зрозумілих і передбачуваних для особи підстав та наслідків застосування правових норм.
Принцип правової визначеності для обґрунтування своїх рішень використовує і Європейський суд з прав людини.
Наведеним підтверджується необхідність першочергового дослідження переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом, звертаючись з листом №01.01-19/227 від 20.10.2015 року до відповідача за первісним позовом у порядку реалізації переважного права, передбаченого ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, скористався своїм переважним правом до закінчення терміну дії Договору оренди.
В свою чергу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості №01/12-3221 від 18.11.2015р., повідомляючи про використання орендованого майна, не зазначив, для яких саме цілей та з якою метою буде використовуватись орендоване майно у подальшому. Будь-яких дій щодо досягнення цілей сторонами не вчинено. Протилежного суду не доведено.
Крім того, колегією суддів враховано, що позивач за первісним позовом продовжує користуватись та сплачувати оренду плату за спірним договором, отримання якої Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецькій області не заперечується. Відповідно до наданих доказів, позивач за первісним позовом уклав договори страхування орендованого майна СТД №3337467 від 03.03.2017р. та СТД №3303340 від 03.03.2017р., належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.69-85 т.5)
Також, судом першої інстанції встановлено існування усіх чотирьох умов, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, наявність яких є обов'язковою для вирішення спору про внесення змін до спірного Договору оренди в частині продовження строку його дії у зв'язку з обставинами, які істотно змінилися.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд” доведено, що обставини, які за його переконанням, є підставою для внесення змін до договору оренди, містять ознаки "істотності", як того вимагає ст.652 ЦК України, а відтак з огляду на необгрунтованість первісних позовних вимог про продовження строку дії договору оренди до 01.03.2026р., первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, про внесення змін до договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р. підлягають задоволенню частково, шляхом визначення строку дії договору по 01.12.2022р.
Одночасно, враховуючи відсутність обставин, які зумовлюють настання юридичного факту як припинення спірного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, м.Вугледар Донецької області про визнання договору оренди №745/2001 від 01.03.2001р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області на державне майно - цілісний майновий комплекс Південнодонбаське вантажно-транспортне управління, розташований за адресою: ст.Вуглесборочна, м.Вугледар, Донецька обл., 85670, припиненим з 01.03.2016р. є необгрунтованим, а тому підлягає залишенню без задоволення.
Дослідивши обставини, за якими Вищий господарський суд України прийняв рішення про передачу справи на новий розгляд, апеляційний господарський суд встановив наступне.
За визначенням п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Південтрансбуд”, останнє створено шляхом об'єднання внесків учасників з метою взяття в оренду майна державного підприємства і подальшої господарської діяльності для отримання прибутку на основі рішення Учасників членів трудового колективу державного підприємства “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління”.
Матеріали справи містять лист Міністерства палива та енергетики України №05/12-1607 від 07.12.2000р. адресований директору “Південнодонбаського ВТУ”, яким повідомлено про те, що Міністерство не заперечує щодо передачі відповідно до установленого законодавством порядку в оренду цілісного майнового комплексу ДП “Південнодонбаське ВТУ” трудовому колективу цього підприємства (т.1 а.с.248).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №240 від 28.02.2001р., з метою більш ефективного використання державного майна і надходження до державного бюджету додаткових засобів, зокрема, на підставі Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, заяви ТОВ “Південстрансбуд” №3/100 від 09.01.2001р. про укладення договору оренди із ТОВ “Південтрансбуд”, створеного із членів трудового колективу державного підприємства “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління”, листа Міністерства палива та енергетики України №05/12-1607, постановлено відділу орендних відносин передати в оренду ТОВ “Південтрансбуд” державне майно - цілісний майновий комплекс “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління”, розташоване за адресою: 85670, м.Вугледар Донецької області, ст.Вуглезборочна (т.1 а.с.246).
На виконання означеного наказу, 01.03.2001р. укладено спірний договір оренди, п.п.1.5-1.7 якого обумовлено, що після укладення цього договору орендар приєднує до свого майна об'єкт оренди у встановленому порядку, орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства, при цьому майно, враховується окремо від іншого майна орендаря на балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим.
Тобто, об'єкт оренди входить до складу державного майна.
Відповідно до статуту державного підприємства “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління” Міністерства вугільної промисловості України (т.2 а.с.1-11), затвердженого 23.03.1999р., означене підприємство засновано на державній власності і підпорядковане Міністерству вугільної промисловості України (орган управління майном), створене згідно з наказом Міністра вугільної промисловості України №68 від 19.02.1999р.
Наказом Міністерства палива та енергетики України “Про передачу в оренду майна державного підприємства “Південнодонбаське ВТУ” №131 від 20.03.2001р., припинено діяльність ДП “Південнодонбаське ВТУ” (85670, Донецька область, м.Вугледар, ст.Вуглезборочна) шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря - ТОВ “Південтрансбуд”, визначено правонаступником прав та обов'язків державного підприємства “Південнодонбаське ВТУ” - ТОВ “Південтрансбуд” (т.1 а.с.240).
Відповідно до Указу Президента України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” №1085/2010 від 09.12.2010р. утворено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України і Міністерства вугільної промисловості України, Міністерства, шляхом реорганізації інших центральних органів, є правонаступниками останніх, та як наслідок - Міністерства палива та енергетики України.
З додатку №1 розпорядження Кабінету Міністрів України “Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо господарських товариств” вбачається, що цілісний майновий комплекс “Південнодонбаське вантажно-транспортне управління”, розташоване у місті Вугледар, Донецької області, не включено до складу об'єктів, що передаються до сфери управління Міністерства вугільної промисловості.
Враховуючи наведене, включення означеного цілісного майнового комплексу до сфери управління Міненерговугілля України не вбачається, однак, в силу ст.141 Господарського кодексу України, означене не має наслідком зміни статусу орендованого майна.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права та виконано приписи, викладені у постанові ВГСУ.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Оскільки під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку підстав для скасування зазначеного судового акту, у розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не встановлено, рішення суду першої інстанції у справі №905/713/16 підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у постанові.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ підлягають залишенню без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2017р. у справі №905/713/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2017р. у справі №905/713/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Стойка О.В.
ОСОБА_3