19.12.2017 місто Дніпро Справа № 904/7635/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.,
при секретарі судового засідання Дон О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 (повне рішення складене 06.10.2017, суддя Петренко Н.Е.) у справі №904/7635/17:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення штрафу 14 360 грн.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штраф в розмірі 14 360,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року у справі №904/7635/17 (суддя Петренко Н.Е.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що комерційний акт №482004/55 від 07.02.2017 складено з порушенням терміну, визначеного пунктом 4 Правил складення актів. Крім того, не додержано вимог пункту 9 Правил складення актів. Внаслідок зазначених порушень комерційний акт №482004/55 від 07.02.2017 позбавлений доказової сили і не може підтвердити неправильне зазначення відповідачем маси вантажу
Місцевим господарським судом відхилені посилання позивача на акти загальної форми як належний доказ оформлення виявлених невідповідностей маси вантажу із даними, зазначеними в перевізних документах, і не можуть замінити комерційні акти, оскільки акти загальної форми, відповідно до пункту 2 Правил складання актів, складаються для засвідчення тільки тих обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року у справі №904/7635/17 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 02.02.2017 вагон №62610308 був відчеплений від складу поїзда для зважування. 03.02.2017 проводилось зважування вантажу, за наслідками якого виявлено неправильне зазначення маси вантажу на 2 000 кг, про що складений акт загальної форми. Після чого до 07.02.2017 вагони знаходились на колії сортувального парку в очікуванні дозування у зв'язку з відсутністю засобів для переваження. Апелянт вважає, що комерційний акт від 07.02.2017 є належним доказом неправильного зазначення маси вантажу. Позивач звертає увагу на те, що підставою відповідальності вантажовідправника за невірно зазначену масу вантажу може бути або комерційний акт або акт загальної форми, тому вбачає наявність підстав для задоволення позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року у справі №904/7635/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд справи призначений у судове засідання на 19.12.2017.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.12.2017, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить в її задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 19.12.2017 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, за накладною №46989729 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці відправлено групу вагонів з вантажем - вугілля кам'яне марки Г-газовий, в тому числі вагон №62610308 (а.с. 8).
Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною (графа № 4) є ТОВ "Курахівська ЦЗФ" за адресою: 65490, Донецька область, п. Курахівка, вулиця Орджонікідзе, 13.
02.02.2017 вантаж, в тому числі вагон №62610308, прибув на проміжну станцію Красноармійськ Донецької залізниці.
03.02.2017 при контрольному зважування вагону №62610308 на проміжній станції Красноармійськ Донецької залізниці на вагах станції встановлено розбіжність фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою, яка більше на 2000 кг понад вантажопідйомність на 1650 кг, про що складений акт загальної форми №133 в/ст. (а.с. 12).
07.02.2017 станцією Красноармійськ Донецької залізниці складений комерційний акт №482004/55, відповідно до розділу Д якого згідно АЗФ 133 №133 в/ст., №155 в/ст. від 07.02.2017 ст. Красноармійськ комісією у складі: робітник станції ОСОБА_1, робітник станції ОСОБА_2, заст.. ДС ОСОБА_3 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. В перевізному документі зазначено: брутто відсутнє, тара 23800 кг, нетто 69650 кг. При подаванні вагону на 150-тонні статичні ваги станції, повірені 27.01.2017 виявлено: фактична маса брутто вагона склала 95450 кг, тара вагона 23800 кг, нетто 71650 кг, що більше документу на 2000 кг і понад вантажопідйомність на 1650 кг. Вагон прибув в технічному стані справний. 07.02.2017 після дозування надлишок вантажу із вагону №62610308 в кількості 1940 кг перевантажено в вагон №67674481. При зважуванні вагону №62610308 виявлено: брутто 93510 кг, тара вагону - 23800 кг, маса вантажу нетто 69710 кг.
Також в комерційному акті зазначено, що по прибуттю вагону виявлено наступне: поверхня вантажу нижче бортів 10 см розрівнена, маркування поздовжніми бороздами виїмки зліва над 1, 2, 4, 5 люками 60 см х 70 см х 30 см, над 1 люком зниження навантаження на 40 см - 50 см. Двері люка закриті, течі вантажу немає.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 14 360,00 грн. (2 872,00 грн. - провізна плата за всю відстань перевезення х 5 = 14 360,00 грн.).
Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.
Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 (надалі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за №798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з положенням статті 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року №863/5084.
Згідно з пунктом 2.1 вказаних Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (пп. 4 п. 52 Статуту залізниць України).
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Матеріалами справи підтверджується, на станції Красноармійськ Донецької залізниці на підставі акту загальної форми №133 в/ст від 03.02.2017 (а.с. 12) було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №62610308 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній та складено комерційний акт №482004/55 від 07.02.2017 (а.с.17), відповідно до якого за результатами переважування вагону №62610308, виявилось розходження з документом на 2000 кг і понад ВП 1 650 кг.
Технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №82 підтверджує, що ваги 150 т, на яких проводилось зважування вагону №56965460 повірені 27.01.2017 (а.с.15-16).
Наявні в матеріалах справи документи (залізнична накладна №46989729, витяг з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах), акт загальної форми №133 в/ст від 03.02.2017 та оперативне повідомлення №250 від 03.02.2017 підтверджують факт досилання на адресу отримувача вантажу означеного вагону за відповідною досильною накладною №48315133, в якій залізницею проставлені відмітки про складання вказаного комерційного акту.
Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд зазначив, що вагон №62610308 прибув на станцію Красноармійськ Донецької залізниці 02.02.2017, при цьому комерційний акт №482004/55 складений лише 07.02.2017, тобто комерційний акт №482004/55 від 07.02.2017 складений з порушенням пункту 4 Правил складання актів. На підставі чого місцевий господарський суд дійшов до висновку, що комерційний акт №482004/55 складений 07.02.2017 не визнається належним доказом, який підтверджує невірно визначену відповідачем масу вантажу в спірній залізничній накладній.
Апеляційний господарський суд погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з таких підстав.
Відповідно до пункту 6.1 роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Статтею 129 Статуту та пунктом 2 Правил складання актів визначено, що для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти складаються, зокрема, на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Матеріалами справи підтверджується, що залізницею виявлено неправильність зазначення маси вантажу 03.02.2017, про що складений відповідний акт загальної форми, однак, комерційний акт про виявлене порушення складено лише 07.02.2017, тобто з порушенням строків встановлених 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що комерційний акт №482004/55 від 07.02.2017 складений з порушенням пункту 4 Правил складання актів та не є належним доказом у справі.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що підставою відповідальності вантажовідправника за невірно зазначену масу вантажу може бути або комерційний акт або акт загальної форми, оскільки статтею 129 Статуту та пунктом 2 Правил складання актів встановлено, що для засвідчення невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 129 Статуту та пункту 2 Правил складання актів встановлено, що невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах підтверджується комерційним актом, тобто допустимим доказом невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах має бути саме комерційний акт складений у відповідності до Правил складання актів.
Оскільки комерційний акт №482004/55 від 07.02.2017 складений з порушенням пункту 4 Правил складання актів, він не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Щодо актів загальної форми, то необхідно зазначити, що вони можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, у випадках, коли Статутом залізниць не передбачено, що підставою для матеріальної відповідальності має бути комерційний акт.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року у справі №904/7635/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року у справі №904/7635/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 20.12.2017.
Головуючий суддя Н.В. Пархоменко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко