18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"29" листопада 2017 р. Справа № 925/1219/17
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участю представників: позивача - ОСОБА_1А за довіреністю, відповідача-1 - ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача-2 - ОСОБА_3 за довіреністю, третьої особи - 1 - ОСОБА_4 за довіреністю, третьої особи - 2 - ОСОБА_5 за довіреністю, розглянув у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Національного антикорупційного бюро України до публічного акціонерного товариства «Азот» (далі - відповідач-1), публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - відповідач-2), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Енергоринок», на стороні відповідача-2 - Фонду Державного майна України про визнання угоди недійсною,
03.01.2017 року позивач - Національне антикорупційне бюро України звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Азот» (далі - відповідач-1) і публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - відповідач-2) про визнання недійсною, на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/68 від 07.11.2016 року.
Позов мотивовано суперечністю спірної угоди вимогам Закону України «Про електроенергетику», Правилам користування електричною енергією, а також інтересам держави і суспільства.
Ухвалою судді господарського суду Черкаської області Боровика С.С. від 05.09.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду у справі № 01/1494 про банкрутство відповідача-2, призначено до розгляду на 25.09.2017 року.
25.09.2017 року ухвалою господарського суду Черкаської області задоволено самовідвід судді Боровика С.С. від розгляду даного позову в межах справи про банкрутство відповідача-2, справа направлена для повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 925/1219/17 передана судді Грачову В.М.
Ухвалами судді господарського суду Черкаської області Грачова В.М. від 29.09.2017, 25.10.2017 року позовну заяву прийнято до свого провадження, по ній порушено провадження у справі № 925/1219/17, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалами господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 року, за клопотаннями позивача і відповідача-1 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Енергоринок» (далі - третя особа-1), на стороні відповідача-2 - Фонд державного майна України (далі - третя особа-2), у задоволенні клопотань відповідача-1 про витребування документів і про розгляд справи № 925/1219/17 колегією суддів у складі трьох суддів відмовлено.
Відповідач-1 в особі свого представника 02.1.2017 року за вх. № 23570 подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 87-95), в якому заперечував проти позову з мотивів необгрунтованості і безпідставності позовних вимог, а саме:
виходячи із системного аналізу норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, Національне антикорупційне бюро України не є належним позивачем, повноваженнями для захисту інтересів держави, зокрема у спірних правовідносинах, наділений виключно прокурор;
у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «угода», яке вжито позивачем при формулюванні позовної вимоги;
норми загального і спеціального законодавства України, зокрема, статті 601, 602 ЦК України, статті 151, 26Закону України «Про електроенергетику» не містять заборони на вчиненого одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за спірною заявою № 202-09/68 від 07.11.2016 року, відтак і відсутні підстави для визнання цього правочину недійсним за вказаними позивачем у позові статтями Цивільного та Господарського кодексів України. Зазначене також підтверджується, на думку відповідача-1, правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 09.12.2008 року у справі № 3-5281к08, від 24.06.2015 у справі № 3-255гс15, від 24.10.2016 у справі № 910/25490/15;
рішенням господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 року у справі № 925/965/16 за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до ПАТ «Азот» про стягнення коштів, яке набрало законної сили, було встановлено обставини та факти, які мають преюдиціальне значення при вирішенні даної справи, а саме - правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого на підставі заяви № 202-09/68 від 07.11.2016 року відповідно до статей 601 ЦК України, 203 ГК України.
Відповідач-2 подав 02.11.2017 року за вх. № 23571/17 письмові пояснення на позов (а.с. 97-100), у яких позов визнав і просив суд його задовольнити повністю.
Треті особи-1 і 2 у поданих ними суду письмових поясненнях від 25.09.2017 року і 23.11.2017 року відповідно (а.с. 47-54, 116-117) підтримали позовні вимоги позивача.
В судовому засіданні представники позивача і третіх осіб-1 і 2 позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві і їх письмових поясненнях, підтримали і просили суд задовольнити повністю, представник відповідача-2 позов визнав і просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві і його письмових поясненнях, представник відповідача-1 позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні, згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались вступна та резолютивна частини судового рішення.
Вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.
24.05.2005 року відповідач-2 - відкрите акціонерне товариство «Черкасиобленерго», як постачальник електричної енергії, і відповідач-1 - відкрите акціонерне товариство «Азот», як споживач, уклали між собою договір постачання електричної енергії № 524-213/24 (далі - Договір № 524-213/24), за яким постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
В подальшому відкрите акціонерне товариство «Черкасиобленерго» та відкрите акціонерне товариство «Азот» на вимогу пункту 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» були перейменовані у публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» та публічне акціонерне товариство «Азот» відповідно.
Згідно з пунктом 2.1.2 договору № 524-213/24 постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.
Пунктом 2.2.3 договору № 524-213/24 передбачено, що споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Згідно з умовами п. 2 Додатку 3 до договору № 524-213/24, споживач зобов'язаний здійснювати оплату виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії, що відкритий в уповноваженому банку.
Відповідно до пункту 9.4 договору № 524-213/24 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2005 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
07.03.2007 року сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору № 524-213/24 (а.с. 22-23) згідно з якою, у зв'язку із введенням з 01.01.2007 року в роботу програмного блоку розрахунку балансу реактивної енергії в складі АСКОЕ ВАТ «Азот» до договору № 524-213/24 та додатків до договору були внесені зміни щодо порядку розрахунків за надання послуг перетікання реактивної електроенергії; розрахунку втрат електричної енергії в межах споживача; перелік місць встановлення електролічильників.
На підставі пункту 9.4 договору № 524-213/24 строк дії цього договору протягом 2005 - 2016 років щорічно продовжувався.
На виконання умов договору № 524-213/24 відповідач-2 поставляв, а відповідач-1 споживав електроенергію, однак оплату спожитої електроенергії не здійснював, за спожиту в лютому 2016 року електроенергію виник борг на суму 40000000 грн., що представниками відповідачів визнано в засіданні суду.
07.10.2016 року відповідач-1 - публічне акціонерне товариство «Азот», як позикодавець, та відповідач-2 - публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», як позичальник, уклали між собою договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 310-304 (далі - Договір № 310-304). Відповідно до пунктів 2.1, 4.2 Договору № 310-304, розмір фінансової допомоги становив 40000000 грн., строк повернення фінансової допомоги встановлений до 31.10.2016 року.
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 40000000 грн. по Договору № 310-304 отримало на свій поточний рахунок із загальним режимом використання коштів на ньому і у строк до 31.10.2016 публічному акціонерному товариству «Азот» її не повернуло.
07.11.2016 року публічне акціонерне товариство «Азот» направило на адресу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» заяву № 202-09/68 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомило ПАТ «Черкасиобленерго», що станом на 07.11.2016 року ним не виконано зобов'язання про повернення безпроцентної фінансової допомоги по договору № 310-304 від 07.10.2016 року, а у ПАТ «Азот» станом на 07.11.2016 року наявна заборгованість перед ПАТ «Черкасиобленерго» за поставлену електричну енергію в лютому 2016 року на суму 40000000 грн. Зазначені вимоги заявник визнав зустрічними однорідними та, на підставі ст. 601 ЦК України, ст. 203 ч. 3 ГК України, заявив про припинення зобов'язань: 1. ПАТ «Черкасиобленерго» перед ПАТ «Азот» щодо повернення отриманої за договором № 310-304 від 07.10.2016 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги грошових коштів в сумі 40000000 грн.; 2. ПАТ «Азот» перед ПАТ «Черкасиобленерго» за договором № 524-213/24 від 24.05.2005 року по оплаті активної електричної енергії за лютий 2016 в сумі 40 000 000 грн.
ПАТ «Черкасиобленерго» заяву ПАТ «Азот» № 202-09/68 від 07.11.2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог отримало 09.11.2016 року і після цієї дати отримані від публічного акціонерного товариства «Азот» кошти безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 40000000 грн. на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання, передбачений для розрахунків споживачів за поставлену їм електричну енергію, не перевело, не повернуло їх публічному акціонерному товариству «Азот» і не оскаржило вказане вище зарахування зустрічних однорідних вимог у судовому порядку.
Вищевикладені обставини визнали і підтвердили представники відповідачів в засіданні суду.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 року у справі № 925/965/16 за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до ПАТ «Азот» про стягнення 1276177255,52 грн. припинено провадження у справі в частині вимоги про стягнення 74000000 грн. боргу, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 510969029 грн. 25 коп. боргу за активну електричну енергію, 1750889 грн. 53 коп. пені, 6038201 грн. 53 коп. 3% річних, 37402330 грн. 05 коп. індексу інфляції, 87254 грн. 46 коп. витрат на сплату судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
У справі № 925/965/16 судом, зокрема, було встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли із договору постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 року. 07.10.2016 між ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «АЗОТ» було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 310-304, за умовами якого ПАТ «АЗОТ» надало ПАТ «Черкасиобленерго» допомогу в сумі 40000000 грн. із строком повернення до 31.10.2016. ПАТ «Черкасиобленерго» не повернуло кошти у встановлений в договорі строк, тому ПАТ «Азот», як кредитор за цим договором та маючи заборгованість в такій сумі перед ПАТ «Черкасиобленерго» за отриману електроенергію в лютому 2016 року, направив заяву № 202-09/68 від 07.11.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 40000000 грн. (отримана позивачем 09.11.2016) та вважав припиненим своє зобов'язання по Договору у вказаній сумі за лютий 2016 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач вважав підставою відмови у задоволенні позову на цю суму, позивач вказане заперечував, вважаючи укладення цього правочину незаконними та такими, що суперечить вимогам ст.ст. 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику». Суд заперечення відповідача відхилив з мотивів їх необґрунтованості і безпідставності. При цьому суд врахував, що нормами статей 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику» не передбачені положення щодо заборони припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, спеціальне законодавство не містить заборони на припинення зобов'язань шляхом проведення заліків зустрічних вимог. Згідно вказаних норм названого Закону передбачено визначення, що зобов'язання по оплаті електричної енергії є грошовим зобов'язанням, які підлягають виконанню шляхом сплати грошових коштів, та відповідно підтверджує однорідність вимог позивача відповідно зустрічним вимогам першого відповідача. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі № 3-255гс15, який є обов'язковим для застосування господарським судом. Судом також враховано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14 щодо застосування статті 601 Цивільного кодексу України, в якій вказано про те, що зобов'язання з оплати заборгованості за договором постачання природного газу може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 року у справі № 925/965/16 набрало законної сили 12.01.2017, а 30.01.2017 на його виконання судом видано наказ.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року у справі № 925/965/16 відновлено публічному акціонерному товариству «Азот» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 у справі № 925/965/16, прийнято апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження, розгляд справи № 925/965/16 призначено в судовому засіданні за участю представників сторін.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.11.2017 року у справі № 925/965/16 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ПАТ «Черкасиобленерго» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами до повернення матеріалів справи №925/965/16 із суду апеляційної інстанції за належністю.
Із вищенаведеного вбачається, що предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідачів-1 і 2 про визнання недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/68 від 07.11.2016 року з підстав її суперечності вимогам Закону України «Про електроенергетику», Правилам користування електричною енергією, а також інтересам держави і суспільства.
Стаття 601 Цивільного кодексу України та частина третя статті 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги і, що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частин першої-третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
З викладених вище обставин справи та норм Цивільного і Господарського кодексів України вбачається, що зарахуванням між відповідачами зустрічних однорідних вимог за заявою публічного акціонерного товариства «Азот» № 202-09/68 від 07.11.2016 року, як дія цього товариства, внаслідок якої припиняються зобов'язання обох відповідачів, є одностороннім правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, для вчинення якого достатньо вказаної заяви.
Стаття 602 Цивільного кодексу України містить невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
4 1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Цивільний та Господарський кодекси України безпосередньо не забороняють зарахування вказаних у заяві публічного акціонерного товариства «Азот» № 202-09/68 від 07.11.2016 року зустрічних однорідних вимог, які є такими, проте передбачають можливість такої заборони у випадках, встановлених договором або законом.
Закон України «Про електроенергетику», як зазначено у його преамбулі, визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» термін «поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії» визначає як рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, а термін «алгоритм оптового ринку електричної енергії» - як порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про електроенергетику» купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Частина друга статті 151 Закону України «Про електроенергетику» містить такі норми: споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.
Подібні вказаним нормам частини другої статті 151 Закону України «Про електроенергетику» містить і пункт 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ, із наступними змінами), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442, яким встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок постачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу в цей термін коштів за електричну енергію, сплачених на інший, не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх одержувача від повернення суми цих коштів споживачу
Відповідно до частини 3 статті 151 Закону України «Про електроенергетику» кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:
поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;
поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
поточний рахунок енергопостачальника;
поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії".
Аналогічний порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію із застосуванням поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії стаття 151 Закону України «Про електроенергетику» передбачає і для енергопостачальників, підприємств, що здійснюють передачу електричної енергії, та всіх підприємств, що здійснюють розподіл електричної енергії.
Частиною восьмою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
У даному випадку внаслідок здійсненого за заявою публічного акціонерного товариства «Азот» № 202-09/68 від 07.11.2016 року зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачі обійшли (зігнорували, не виконали) вимоги Закону України «Про електроенергетику» і Правил користування електричною енергією щодо оплати поставленої електричної енергії виключно шляхом перерахування коштів споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника і фактично провели розрахунки за поставлену електричну енергію в іншому форматі без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і, тим самим, уникнули перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що в силу статті 26 Закону України «Про електроенергетику» не вважається оплатою спожитої публічним акціонерним товариством «Азот» у січні - лютому 2016 року електричної енергії.
Таким чином, здійснене за заявою публічного акціонерного товариства «Азот» № 202-09/68 від 07.11.2016 року зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, суперечить вимогам статей 15, 151, 26 Закону України «Про електроенергетику» і пункту 6.3 Правил користування електричною енергією.
Із змісту Закону України «Про електроенергетику» випливає, що встановлений ним порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки як складових економічних основ держави України, у чому безперечно є інтерес держави і суспільства.
Отже, порушення відповідачами встановленого Законом України «Про електроенергетику» і Правилами користування електричною енергією порядку розрахунків за поставлену електричну енергію не відповідає інтересам держави і суспільства щодо забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки України.
Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 №2756-VI, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 №2756-VI, встановлено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» була прийнята до внесення змін і доповнень Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI у частину першу статті 203 та у частину третю статті 228 Цивільного кодексу України, тому не містить роз'яснень щодо застосування цих норм Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 02.12.2010 № 2756-VI.
Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3.7 своєї постанови від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснив, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Як вбачається з вище викладеного завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог і його наслідки полягала у тому щоб обійти встановлений Законом України «Про електроенергетику» і Правилами користування електричною енергією порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії та залишити усю отриману публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» суму коштів фінансової допомоги у своєму розпорядженні, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.
Наявність таких намірів у відповідачів є очевидними, оскільки вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність зарахування зустрічних однорідних вимог у спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.
Національне антикорупційне бюро України звернулося з позовом про визнання недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/68 від 07.11.2016 року не для захисту своїх особистих, як юридичної особи, цивільних (господарських) прав та інтересів, а для захисту інтересів держави і суспільства як державний орган, уповноважений на це пунктом 13 статті 17 Закону України «Про національне антикорупційне бюро України», що кореспондується із частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Тож у даному випадку немає необхідності у доведенні Національним антикорупційним бюро України порушення своїх особистих цивільних (господарських) прав та інтересів, але є необхідність у доведенні наявності підстав, передбачених Законом України «Про національне антикорупційне бюро України», для подання такого позову, що розглядається господарським судом.
Національне антикорупційного бюро України у позові наявність підстав для його подання обґрунтовує необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого позивач вбачив у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000236 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Виходячи із покладених частиною першою статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» на Національне антикорупційне бюро України завдань, останнє на підставі пункту 13 статті 17 цього ж закону вправі подавати до суду позови про визнання угод недійсними задля попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційних правопорушень, ознаки яких ним вбачаються у діях чи бездіяльності відповідних осіб, у тому числі і при здійсненні досудового розслідування будь-яких (не тільки корупційних) кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, у даному випадку при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №52016000000000236.
Отже, Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.
У Цивільному та у Господарському кодексах України від 16.01.2003 відсутнє визначення терміну «угода», проте цей термін вживається у цих Кодексах як тотожний термінам правочин, договір, контракт, зобов'язання тощо, тому у даному спорі вимога позивача про визнання недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.11.2016 № 202-09/68 є тотожною вимозі про визнання недійсним вчиненого публічним акціонерним товариством «Азот» згідно з його заявою № 202-09/68 від 07.11.2016 року одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Пункт 13 статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» надає право Національному антикорупційному бюро України подавати до суду позови саме про визнання угод недійсними.
Отож таке формулювання позивачем позовної вимоги, яке він вказав у позовній заяві, також є правильним.
Згідно з ч. 1 ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Висновки Верховного Суду України щодо застосування норм статті 601 ЦК України, викладені у постановах від 09.12.2008 року у справі № 3-5281к08, від 24.06.2015 у справі № 3-255гс15, Вищого господарського суду України від 24.10.2016 у справі № 910/25490/15, на які відповідач-1 посилається у запереченні на позов, судом враховуються при вирішенні справи, проте правова позиція, викладена в них, стосується інших правовідносин, відмінних від спірних, які не перебувають у сфері регулювання Закону України «Про електроенергетику», як спеціального нормативного акту, тому заперечення відповідча-1 і в цій частині суд відхиляє як необґрунтоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Пункт 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Таким чином, в силу приписів ст. 35 ГПК України, для вирішення справи № 925/1219/17 (цієї справи) преюдиціальними обставинами, тобто встановленими рішенням суду у господарській справі № 925/965/16 і такими, що не потребують додаткового дослідження та доказування, є лише обставини щодо укладення сторонами договору постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 року і його виконання, укладення ними договору № 310-304 від 07.10.2016 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги грошових коштів в сумі 40 000 000 грн., направлення публічним акціонерним товариством «Азот» на адресу ПАТ «Черкасиобленерго» заяви № 202-09/68 від 07.11.2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог. Правова ж оцінка заяви ПАТ «Азот» № 202-09/68 від 07.11.2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснена господарським судом у господарській справі № 925/965/16, для вирішення справи № 925/1219/17 не є преюдицією.
З огляду на приведені вище обставини справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість і законність позову Національного антикорупційного бюро України та про безпідставність доводів відповідача-1, приведених ними в обґрунтування заперечень проти позову. За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, судові витрати позивача на сплату судового збору у сумі 1600 грн. покладаються на обох відповідачів у дольовому порядку по 800 грн. на кожного.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною угоду у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/68 від 07.11.2016 року.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот» (вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси, Черкаська область, 18014, ідентифікаційний код 00203826) на користь Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 39751280) - 800 грн. витрат на сплату судового збору.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код 22800735) на користь Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 39751280) - 800 грн. витрат на сплату судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
Повний текст рішення підписано 19.12.2017 року.
Суддя В.М.Грачов