ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 грудня 2017 року Справа № 923/957/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", ідентифікаційний код 01125695, пр-т Ушакова, 4, м. Херсон,
до Приватного підприємства "Віатранс", ідентифікаційний код 24109380, АДРЕСА_1,
про стягнення 16 680,00 доларів США
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18-15/4 від 04.01.2017;
від відповідача: директор ОСОБА_2, паспорт; ОСОБА_3, довіреність б/н від 03.11.2017;
Заявник ОСОБА_4 підприємство "Херсонський морський торговельний порт", звернувся з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Віатранс" заборгованості за договором № 7/92Д за виконання робіт у сумі 16 680,00 доларів США, що еквівалентно 447 170,87 грн. за курсом НБУ станом на 05.10.2017 року.
Ухвалою від 09.10.2017 господарський суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2017 року.
У судовому засіданні 09.11.2017 суд оголосив перерву для вивчення наданих сторонами доказів. Розгляд справи призначив на 22.11.2017, а пізніше, - 14.12.2017 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимог з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідно позовної заяви позивач стверджує, що 18.12.2014 року між ОСОБА_4 підприємством “Херсонський морський торговельний порт” (надалі - Позивач, Підприємство) та Приватним підприємством “Віатранс” (надалі - Відповідач, Клієнт) було укладено договір №7/92Д (далі - Договір №7/92Д) на виконання робіт, предметом якого є перевантаження вантажів Клієнта, а саме - зернових та харчових вантажів насипом на експорт та каботаж.
Додатковою угодою № 5 від 04.12.2015 року Сторони продовжили термін дії Договору № 7/92Д до 31 грудня 2016 року.
Відповідно до п.4.4. Договору №7/92Д Підприємство веде облік експортного Вантажу та Вантажу, перевезення якого здійснюється в каботажі, по терміну його зберігання на Підприємстві з дати надходження Вантажу на Підприємство (дати приймального акту), і по дату відправлення Вантажу з Підприємства (дату коносамента, приймально-здавального акту).
На виконання зазначених умов договору Позивачем було прийнято за приймальними актами, наступний вантаж, який знаходився на зберіганні у ДП “ХМТП” - ячмінь (приймальні акти №№ 323-327, 339-346, 359-362, 364, 365, 395-430).
Підприємство здійснювало зберігання вказаного вантажу протягом певного періоду до відвантаження вантажу на судно для подальшого спрямування до місця призначення, що підтверджується копією складської довідки від 04.05.2017 (виданою станом на 08.12.2016) . При цьому вантаж ячменю зберігався у наступних місцях (ємностях):
- т/х “Кілія” - у кількості 2006,920 тонн;
- склад №4 - у кількості 538,270 тонн;
- плав'ємність ДМ-098- у кількості 836,600 тонн
- плав'ємність ДМ-230 - у кількості 856,000 тонн.
За надані підприємством послуги по зберіганню вантажу відповідачу у відповідності до пункту 6.2.2.2. Договору №7/92Д було виставлено попередній рахунок на оплату №2459 від 05.12.2016 р. на загальну суму 2 200 527,59 грн.
Відповідно до пункту 6.2.2.2. Договору №7/92Д Клієнт здійснює 100% попередню оплату послуг підприємства за перевантаження кожної суднової партії вантажу, в т.ч. зберігання та інші послуги, до підходу судна на Підприємство під вантажні операції, по ставках, вказаних в додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
На підставі Договору №7/92Д та відповідно до доручення на навантаження №1678/ЕК Підприємством було прийнято т/х “Аltenavi” під навантаження ячменю та навантажено 3723, 606 тонн, що підтверджується Відомістю на відвантаження №0000000476 від 19.12.2016 р. (копії надаються). При цьому вантаж ячменю був відвантажений:
- з т/х “Кілія” - у кількості 1492,736 тонн;
- зі складу №4 - у кількості 538,270 тонн;
- з плав'ємностей ДМ-098, ДМ-230 - у кількості 1692,600 тонн.
У зв'язку з відмовою Відповідача сплатити зазначений рахунок у відповідності до умов п.п. 6.2.2.2., 7.11.1. Договору №7/92Д, у ДП “ХМТП” виникло право притримання частини вантажу ячменю (прийнятим за приймальними актами №№ 400, 405, 410), у кількості 514,184 тон, що зберігались на т/х “Кілія” (підтверджується складською довідкою б/н від 04.05.2017).
Пункт 7.11.1. Договору надає право Підприємству притримувати вантаж, що знаходиться на його території, до моменту сплати Підприємству коштів за послуги Підприємства і відшкодування витрат, здійснених Підприємством по платежам Підприємства або до моменту іншого забезпечення виконання Клієнтом його зобов'язань у частині оплати плати Підприємству та відшкодування вказаних витрат.).
Відповідно до пункту 6.2.2.3. Договору №7/92Д, у випадку затримки вантажу на Підприємстві (неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недопостачання суднової партії та інше) Підприємство має право нараховувати плату за зберігання та інші надані Підприємством послуги та виставляти Клієнту щомісяця рахунки до оплати.
22.12.2016 року капітаном податкової міліції ОСОБА_5 ДФС на підставі ухвали суду від 21.12.2016 за адресою ДП “ХМТП” накладено арешт на зерно ячменю, який належить ГОВ “Гермес Лоджистік”. Документальний залишок ячменя, що перебував на теплоході “Кілія” на момент отримання ухвали складав 514,184 тон (приймальні акти №№400, 405, 410). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва у справі №757/63429/16-к від 25.01.2017 року було скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 в частині, що: стосується: арештовану сільськогосподарську продукцію, а саме: зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон, що зберігається на теплоході “Кілія”, що розташований за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), передати на відповідальне зберігання службовим особам ДП “Херсонський морський торговельний порт”, витрати на зберігання покласти на власника сільськогосподарської продукції.
Відповідно до п. 7.2. Договору №7/92Д: Клієнт несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, а також виконує повне відшкодування пов'язаного з цим матеріального збитку, а також за несвоєчасний вивіз вантажів з Підприємства, порушення технічних умов навантаження вантажів у вагони, понадпланову або в супереч узгоджених графіків подачу вагонів.
З 01.01.2017 року набрав чинності договір на виконання робіт № 3/113Д від 21.12.2016 року (далі - Договір №3/113Д) між Підприємством та Клієнтом. Згідно п. 1.1. Договору № 3/113Д Підприємство організовує і здійснює своїми силами і засобами за кошти Клієнта роботи: навантажувально - розвантажувальні операції зовнішньоторговельних та транзитних вантажів Клієнта, що слідують через Підприємство, а також, по письмовій згоді Сторін, забезпечує короткочасне накопичення суднових партій Вантажу на ЗПК, критих складах Підприємства, плав'ємностях Підприємства та/або Клієнта) для подальшого відвантаження Вантажу з Підприємства на водний або інший вид транспорту.
Згідно п. 20.8. Додатку №3 до Договору №3/113Д Клієнт виступає експедитором вантажу на Підприємстві та діє за дорученням і за рахунок коштів вантажовласників, фірм, а саме: “SMART TRADE OVERSEAS CORP. (SWITZERLAND)”.
Клієнт здійснює експедирування вантажів на Підприємстві у відповідності до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-ІУ, на підставі договору доручення (агентської угоди) №52-07/12 від 42.07.2012, укладеного з SMART TRADE OVERSEAS CORP. (Вантажовласником) (копія додається).
Згідно п. 20.9. Додатку № 3 до Договору №3/113Д Клієнт здійснює оплату платежів за надані послуги по даному Додатку в доларах США.
Після отримання та оголошення ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/63429/16-к від 21.12.2016, Підприємство здійснювало зберігання вантажу ячменю протягом певного періоду, а саме з 24.01.2017 по 11.06.2017.
У зв'язку з виробничою необхідністю вантаж ячменю у кількості 514,184 тонн було переміщено з т/х “Кілія” до плав'ємностей ДМ-230 (з 24.01.2017 по 08.06.2017) та ДМ-168 (з 09.06.2017 по 11.06.2017), що підтверджується складською довідкою від 24.01.2017., листом ПП “Віатранс” №187 від 07.06.2017 та ОСОБА_5 виконаних робіт від 09.06.2017.
24.05.2017 року Ухвалою Печерського районного суду міста Києва по справі №757/20733/17-к скасовано арешт майна, а саме: зерна ячменю в кількості 514,184 метричних тон, що знаходиться за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), накладений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 року у кримінальному провадженні №4201600000000321.
Розрахунок зберігання наведений у Обґрунтованому розрахунку б/н від 28.09.2017 року, копія якого надається до позовної заяви.
Вартість зберігання вантажу за 1 т за добу вказана у додатку №3 до договору №3/113Д.
За надані Підприємством послуги по зберіганню вантажу Відповідачу у відповідності до п.5.2.1.3 Договору №3/113Д було нараховано плату за зберігання та виставлено рахунок №1177 від 15.06.2017 на суму 16 680,00 доларів США.
Зазначений рахунок був вручений представнику Відповідача 19.06.2017 р., що засвідчено у журналі реєстрації видачі первинної документації контрагентам, копії витягу якого додаються до ) матеріалів справи.
Відповідно до п. 5.3.4. Договору №3/113Д, якщо рахунок та підтверджуючі документи (ОСОБА_5 виконання робіт (наданих послуг)) надаються Клієнту (Експедитору) Підприємством під підпис - оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання таких документів, а якщо документи відправляються поштою - то оплата здійснюється протягом десяти банківських днів з дати відправлення таких документів.
На підтвердження факту зберігання вантажу Підприємством були виставлені наступні ОСОБА_5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по зберіганню вантажу, копії яких додаються до матеріалів справи:
- ОСОБА_5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 721 від 11.06.2017 р.;
- ОСОБА_5 виконаних робіт на послуги по використанню “ДМ” для зберігання ячменю з 24.01.2017 - 11.06.2017 (отримано представником Клієнта 19.06.2017).
Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №721 був отриманий представником відповідача, що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі первинної документації контрагентам.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як стверджує Позивач, він звертався до Відповідача з вимогою про сплату зазначеного рахунку №1177, що підтверджується копіями листів №03-28/389 від 08.08.2017 та №03-28/454 від 25.09.2017 (додаються до позовної заяви).
Станом на 05.10.2017 Відповідачем не погашено рахунок №1177 за надані Позивачем послуги по зберіганню вантажу, у зв'язку з чим за Відповідачем обліковується заборгованість у сумі 16 680,00 доларів США.
Зазначений факт, на думку Позивача, свідчить про порушення Відповідачем умов договору. Відповідно до п.4.6. Договору №3/133Д ПП “Віатранс” взяло на себе зобов'язання по забезпеченню своєчасності надходження на рахунок Підприємства платежів за виконані Підприємством роботи та надані послуги.
Позивачем було виконано зобов'язання перед Відповідачем у повному обсязі, в строк та належним чином, що відповідає положенням чинного законодавства України. Натомість Відповідачем не здійснено оплату рахунку №1177, у відповідності до умов п.5.3.4. Договору №3/113Д, у зв'язку з чим у ДП “ХМТП” виникло право вимагати стягнення заборгованості відповідно до рахунків №1177 від 15.06.2017 в судовому порядку.
На підставі викладеного, Позивач просить позовні вимоги задовольнити, стягнути з Відповідача 447 170,87 грн. заборгованості.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яка підтримана представниками в судовому засіданні, в якій він проти позову заперечує з наступних підстав.
Відповідача вважає, що позовні вимоги Позивача не ґрунтується на законі, є безпідставними та необґрунтованими. Так, відповідач підтверджує, що на підставі Договору №7/92Д від 18.12.2014 року (надалі - Договір №7/92Д) Позивач надавав Відповідачу послуги із короткострокового зберігання зернових вантажів під час накопичення суднової партії, а також послуги із перевантаження/перевалки на морське судно для подальшого експорту.
З 01.01.2017 року аналогічні послуги надаються Позивачем Відповідачу на підставі Договору № 3/113Д від 21.12.2016 року (надалі - Договір №3/113Д).
Протягом серпня 2016 року ПП “Віатранс” було накопичено на складах ДП “ХМТП” суднову партію ячменю відправника ТОВ “Гермес Лоджистік” у кількості 4238 МТ.
30.08.2016 року Відповідач видав, погодив із митницею та надав ДП “ХМТП” доручення № "934, №935 від 30.08.2016 року на відвантаження зазначеного вище ячміню вказаного експортера на т/х - “KURUOGLO”.
Однак вказані доручення на відвантаження не були виконан Позивачем, оскільки 31.08.2016 року старшим слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 31.08.2016 р. по справі №766/9570/16-к провів обшук на території Позивача, вилучив у ДП “ХМТП” 4200 метричні тони ячменю, поданих до митного оформлення ТОВ “Гермес Лоджистік”, поклажедавцем яких виступало ПП “Віатранс”, та передав його на відповідальне зберігання ДП “ХМТП” за ОСОБА_5 приймання-передачі від 31.08.2016 року.
У зв'язку із цим Позивач не виконав доручення на завантаження судна “KURUOGLO” спірним ячменем, про що повідомив Відповідача листом від 01.09.2016 року № 18-23/277.
Відповідач вважає, що у період 31.08.2016 року по 01.12.2016 року правовідносини між ПП “Віатранс” та ДП “ХМТП” на підставі Договору №7/92Д від 18.12.2014 року щодо накопичення та перевалки 4238 МТ ячменю, поданих до митного оформлення ТОВ “Гермес Лоджистік”, які експедирувало ПП “Віатранс”, припинились, адже майно фактично вибуло із розпорядження Відповідача та перейшло у розпорядження правоохоронного органу.
Натомість, з 31.08.2016 року між ДП “ХМТП” та слідчим підрозділом, який здійснив передачу на зберігання Позивача речових доказів, виникли спеціальні відносини із відповідального зберігання даного вантажу як речового доказу, внаслідок винесення процесуальних актів у кримінальному провадженні № 32016040040000036 за ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212, ч. З ст. 212 КК України, об'єднаному з кримінальним провадженням № 32016230000000066 за ч. З ст. 212 КК України.
Про дану правову позицію Відповідач повідомив Позивача листами №934 від 01.09.2016 та листом б/н від 20.09.2016 року.
Починаючи з 01.12.2016 року правовідносини між ПП “Віатранс” та ДП “ХМТП” на підставі Договору №7/92Д від 18.12.2014 року щодо накопичення та перевалки 4238 МТ ячменю, поданих до митного оформлення ТОВ “Гермес Лоджистик”, відновилися.
05.12.2016 року своїм листом № 1282 Відповідач просив у Позивача підтвердження приймання у порт судна т/х “Аltenavi” 08.12.2016 року, яке було отримане 06.12.2016 року.
Листом від 11.12.16 р. № 1285 Відповідач просив Відповідача відвантажити 4238 МТ ячміню на т/х “Аltenavi” через 100% зважування.
12.12.2016 року ПП “Віатранс” надав ДП “ХМТП” Доручення на навантаження №1678, яким у відповідності до п.п. 5.8 та 4.3 Договору №7/92Д від 18.12.2014 року просив відвантажити 4238 МТ ячміню, накопиченого експортером ТОВ “Гермес Лоджистик”.
Однак, Позивач своїм листом №03-28/494 від 15.12.2016 року повідомив Відповідача про зупинення операцій із завантаження судна т/х “Аltenavi” у випадку, якщо Відповідач негайно не сплатить вартості послуг із зберігання спірного ячміню у період вилучення його правоохоронним органом, згідно рахунку на попередню оплату цих послуг від 05.12.2016 року №2459 у сумі 2 200 527,59 грн.
Листом №1286 від 15.12.16 Відповідач повторно повідомив Позивача про безпідставність і неправомірність вимог щодо оплати Клієнтом порту вартості зберігання у період, коли такий товар був вилучений у Клієнта правоохоронним органом та переданий на зберігання Позивачу.
Не дивлячись на усі доводи Відповідача, ДП “ХМТП” притримав частину вантажу у кількості 514,184 МТ, заявленого до митного оформлення у режимі “Експорт” підприємством ТОВ “Гермес Лоджистик” на підставі п. 7.11.1 Договору. Фактично 19.12.2016 року на судно “АІteпаvi” було відвантажено лише 3723,606 МТ ячміню. ОСОБА_6 факти визнаються Позивачем у позовній заяві.
Відповідач наполягає на неправомірності зазначених вище рахунків, та на відсутності у нього заборгованості перед Позивачем станом на дату притримання - 15.12.2016 - у розмірі 2200527,59 грн., до породжує і відсутність у позивача права на притримання ячменю у кількості 514, 183 мт. на підставі 1.7.11.1 Договору, а отже і відсутність права вимагати оплати послуг із зберігання притриманих 514,183 мт. ячменю на плав'ємності т/х “Кілія”.
22.12.2016 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у справі № 757/63429/16-к було задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_6, а саме: - накладено арешт на сільськогосподарську продукцію, що в 2016 юці завезена ТОВ “Гермес Лоджистік” (код 39828075) та на даний час зберігається на теплоході “Кілія”, що (находиться за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), а саме: зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон. та зупинено проведення усіх видаткових операцій по ним; - арештовану сільськогосподарську продукцію, а саме: зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон, що зберігається на теплоході “Кілія”, що розташований за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон) передано на відповідальне зберігання службовим особам ДП “Херсонський морський торговельний порт”, витрати на зберігання покласти на власника сільськогосподарської продукції; - Заборонено службовим особам та працівникам ТОВ “Гермес Лоджистік” (код 39828075) його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.
22.12.2016 року капітаном податкової міліції ОСОБА_5 ДФС на виконання зазначеної ухвали суду від 21.12.2016 р. за адресою ДП “ХМТП” накладено арешт на зерно ячменю, який належить ТОВ "Гермес Лоджистік", у межах наявного на момент виконання ухвали про арешт залишку у кількості 514, 84 т., та передав його на відповідальне зберігання ДП “ХМТП”.
Відповідач стверджує, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу країни). В силу приписів частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Порядок обліку й зберігання речових доказів визначено Кримінальним процесуальним кодексом України (ч.2 ст.100 КПК України) та конкретизується Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховним Судом України, ОСОБА_4 судовою адміністрацією України від 27.08.2010 року № 51/401/649/471/23/125 (надалі - Інструкція) та Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням та пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104 (надалі -Порядок)
Зокрема, у пункті 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду передбачено, що витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.
Також, пунктом 32 Порядку передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.
Відповідач зазначає, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва у справі №757/63429/16-к від 25.01.2017 року було частково скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016, а саме виключено із даної ухвали положення, якими присуджено арештовану сільськогосподарську продукцію, а саме зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон, що зберігається на теплоході “Кілія”, що розташований за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), передати на відповідальне зберігання службовим особам ДП “Херсонський морський торговельний порт”, витрати на зберігання покласти на власника сільськогосподарської продукції.
Виключаючи дані положення із змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у справі № 757/63429/16-к, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва у вищевказаній ухвалі зауважила, що слідчим суддею залишено поза увагою те, що відповідно до п. 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання, що свідчить про помилковість рішення слідчого судді у частині покладення витрат та зберігання речових доказів саме на їх власника.
Тобто, Апеляційний суд м. Києва підтвердив ті обставини, що відшкодування витрат щодо відповідального зберігання Позивачем -ДП “ХМТП” - спірного ячміню здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив передачу речових доказів на зберігання, а не за рахунок ПП “Віатранс”.
Відповідач стверджує, що обставини даної справи тотожні обставинам справи №923/199/17, з відмінністю щодо періоду, за який стягується плата за зберігання - з 24.01.2017 року по 11.06.2017, та щодо місця зберігання товару - ДМ-230 (з 24.01.2017 р. по 08.06.2017) та ДМ -168 (з 09.06. по 11.06.2017), вважає, що вказане рішення господарського суду містить преюдиціальні факти, які при розгляді цієї справи не повинні доказуватися та мають бути враховані судом
З наведених підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 35 ЦПКУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено судом, позовні вимоги Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" та Приватного підприємства "Віатранс", які виникли з правовідносин, що ґрунтуються на договорах № 7/92Д від 18.12.2014 на виконання робіт (період дії договору - з 01.01.2015 до 31.12.2016), з додатками №/№ 1-5 та додатковими угодами, зокрема, №5 від 04.12.2015 до цього договору, та договір № 3/113/Д від 21.12.2016 на виконання робіт, з додатками №/№ 1-3 до цього договору (період дії договору - 2017 рік), на умовах яких позивач зобов'язався, на замовлення (за заявками) відповідача, організовувати та здійснювати роботи з перевантаження зернових вантажів відповідача через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади, плав'ємності, а також забезпечити короткочасне зберігання вантажів для накопичення суднової партії і подальшого його відвантаження на водний або інший вид транспорту, а відповідач зобов'язався оплачувати послуги позивача за зберігання притриманих 514, 183 МТ ячміню було предметом судового розгляду у справі були предметом судового розгляду у справі №923/199/17, за наслідками якої Господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 10.05.2017 року, залишеного в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017, відмовив у задоволенні позовних про стягнення коштів за здійснення зберігання зерна на плав'ємності т/х “Кілія” у період з 22.12.2016 по 24.01.2017 року.
Рішення суду у справі №923/199/17 набрало законної сили. Судом встановлено факт, що має преюдиціальне значення, а саме - відсутність у Позивача права притримувати товар на судні “Кілія” у акваторії порту, оскільки згідно з п.п. 7.11.1 договорів № 7/92Д від 18.12.2014 року та № 3/113/Д від 21.12.2016 року, Позивач має право притримувати лише той вантаж, що знаходиться на території Позивача. Судом встановлено відсутність винного порушення Відповідачем господарського зобов'язання, що породжує право Позивача на притримання товару (відсутнє затримання вантажу на терміналі з вини відповідача, але фактично наявні відносини відповідального зберігання між Позивачем і правоохоронним органом). У Позивача відсутні підстави, передбачені п. 6.2.2.3. договору № 7/92Д від 18.12.2014 року та п. 5.2.1.3. договору № 3/113/Д від 21.12.2016 року, вимагати оплати зберігання товару за час притримання товару. Окрім того, Відповідач не замовляв послуги із зберігання вантажу на судні “Кілія” (згідно приймальних актів вантаж від самого початку було завезено у наземні склади), а також у період передання вантажу на відповідальне зберігання Позивача у межах кримінальної справи. Вартість зберігання вилученого правоохоронним органом вантажу як речового доказу має відшкодовуватись за рахунок держави, а не Відповідачем.
Позивачем у цій справі також не надано доказів того, що Відповідачем замовляися послуги із зберігання вантажу ячменю у кількості 514,184 т., що зберігався попередньо на т/х “Кілія”, з його переміщенням до плав'ємностей ДМ-230 (з 24.01.2017 по 08.06.2017) та ДМ -168 (з 09.06. по 11.06.2017). Як зазначено позивачем у позовній заяві, після отримання та оголошення ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/63429/16-к від 21.12.2016, Позивач здійснював зберігання вантажу ячменю протягом періоду з 24.01.2017 по 11.06.2017. У зв'язку з виробничою необхідністю Позивача, вантаж ячменю у кількості 514,184 тонн було переміщено ним самостійно з т/х “Кілія” до плав'ємностей ДМ-230 (з 24.01.2017 по 08.06.2017) та ДМ-168 (з 09.06.2017 по 11.06.2017).
Таким чином, зберігання вантажу Позивачем за період з 24.01.2017 по 08.06.2017 у плав'ємності ДМ-230, а також з 09.06.2017 по 11.06.2017 на плав'ємності ДМ-168 здійснено Позивачем у якості при тримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ОСОБА_5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 721 від 11.06.2017 (том 1 а.с. 118) та з ОСОБА_5 виконаних робіт на послуги по використанню “ДМ” для зберігання ячменю з 24.01.2017 - 11.06.2017 (том 1 а.с. 119), вказані акти не підписані представником Відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зазначені у позовній заяві факти отримання представниками Відповідача вказаних вище ОСОБА_5 про здачу-прийняття робіт (надання послуг) не є доказом замовлення Відповідачем вказаної послуги із зберігання, вимога Позивача про сплату зазначених у цих ОСОБА_5 загальної заборгованості у сумі 16 680,00 доларів США, не ґрунтується на договорі.
Відповідно до приписів ст. 597 ЦК України (Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор), вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.
За досліджених судом обставин судом встановлено, що позивачем застосовано право при тримання речі не для задоволених вимог, що випливають із зобов'язань Відповідача, а для задоволення своїх витрат (збитків), що виникли в результаті зберігання арештованого майна, обов'язок сплати яких законодавством покладається на інших осіб.
Подальші дії позивача, що підтверджуються ОСОБА_5 виконаних робіт по відвантаженню раніше утримуваного товару (том 1 а.с. 128-129), який був переміщений для зберігання в період з 24.01.2017 по 08.06.2017 у плав'ємності ДМ-230, та з 09.06.2017 по 11.06.2017 на плав'ємності ДМ-168, що здійснено без задоволення своїх вимог із вартості цього товару, оцінюється судом як визнання Позивачем, що обов'язок платити за вказаний період зберігання у Відповідача не виник.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Натомість згідно з ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами лише у випадку, коли на таких осіб покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальності, безпосередньо, виконавця.
Позивачем, не доведено в порядку ст.ст.32-34 ГПК України поданими суду доказами наявності обов'язку Відповідача сплатити кошти, що є предметом позову.
За встановлених судом фактичних обставин та правових підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2017
Суддя П.Д. Пригуза