Справа № 2а-315/11/2201
Головуючий у 1-й інстанції: Герасимчук Н.П.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
28 лютого 2012 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А., суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Білогірської селищної ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії , -
В лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Білогірської селищної ради, в якому просив визнати рішення виконавчого комітету Білогірської селищної ради від 25 листопада 2010 року неправомірним скасувати його та зобов'язати відповідача задовольнити заяву щодо взяття на облік сім'ї, яка потребує поліпшення житлових умов.
ОСОБА_3 Білогірського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач, просить скасувати постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2011 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Представники осіб, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги статті 197 КАС України. При цьому, за правилами частини 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, дослідивши зібрані по справі докази та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває в трудових правовідносинах з Тернопільським управлінням магістральних газопроводів ДП Львівтрансгаз», яким 10 лютого 2005 року йому на сім'ю із п'яти осіб виданий ордер на жиле приміщення №22, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 1/1 в селі Карасиха Білогірського району Хмельницької області, а 09.02.2006 року між позивачем та ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Тернопільського управління укладено договір найму вказаного житлового приміщення, із якого вбачається, що житло за вказаною адресою є відомче і передане позивачу у користування.
Між власником квартири в особі Тернопільського управлінням магістральних газопроводів ДП Львівтрансгаз»та Білогірською селищною радою ведуться переговори щодо передачі з державної у комунальну власність відомчого житлового будинку і рішенням сесії селищної ради від 11.03.2010 року клопотання управління щодо такої передачі задоволено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач забезпечений житловою площею згідно встановлених норм, інших підстав, ніж передбачені у цих нормах права суду не надав, тому відповідач відмовляючи позивачу у постановці на квартирний облік діяв відповідно до вказаних норм права та у відповідності частини 2 статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Питання щодо забезпечення реалізації права громадян на житло, управління житловим фондом, його утримання та збереження, правовідносини фізичних і юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування у житловій сфері регулюються Житловим кодексом України.
Статтею 34 Житлового кодексу Української РСР передбачені підстави визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. Такі ж підстави встановлені і у пункті 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. Наведені норми не передбачають право на постановку на облік з підстав, що особа забезпечена відомчим житлом.
Крім того, пунктом 35 ОСОБА_3 Міністрів УРСР, від 04.02.1988, № 37 "Про службові жилі приміщення" встановлено, що без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Судом встановлено, а сторонами не заперечується той факт, що позивач перебуває у трудових відносинах з власником житлового приміщення більше десяти років.
Як вірно встановлено судом першої інстанції правила пункту 10 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в силу яких учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії (яким є позивач) мають право на позачергове забезпечення жилою площею, на позивача не розповсюджуються, адже таке право виникає у вказаної категорії пільговиків лише у осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення Виконавчий комітет Білогірської селищної ради Хмельницької області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження були надані; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; з дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.
Доводи позивача про порушення його прав суд не може прийняти до уваги оскільки йому надане житло відповідно до норм Житлового кодексу України.
Таким чином оскаржуване рішення законне та ухвалене на підставі діючого законодавств, через що підстав для задоволення позову не має.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року, -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_4
/підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
секретар