Справа № 2-а-70/11/0206 Головуючий у 1-й інстанції: Каленяк Р.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
27 лютого 2012 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Білоуса О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії,
В грудні 2010 року позивач звернулася до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом про поновлення строку для звернення до суду; визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії у вигляді державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по день прийняття рішення суду та виплачувати її по день припинення такого права; стягнення з Державного казначейства 1500 грн. компенсації за оплату правової допомоги.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 18.01.2011 року даний позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо не нарахування та не виплати державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну 30% соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 16.06.2010 року по 16.12.2010 року з урахуванням фактично отриманих сум. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач звернулася із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про нарахування та виплати 30% надбавки до пенсії як дитині війни.
Відповідач відмовив позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю фінансування для забезпечення виплати вказаних надбавок до пенсії.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
На момент звернення Позивача до суду нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком проводилось всупереч ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим її право підлягає захисту у спосіб, встановлений Конституцією та чинним законодавством України.
Посилання Позивача на ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч. 2. ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в яких зазначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком є безпідставними, оскільки необхідною передумовою виплати пенсії є її нарахування, і лише в такому випадку пенсії, не одержані своєчасно з вини органів пенсійного фонду, підлягають виплаті за минулий час без обмеження строку. Крім того, Позивач не зазначає, що відповідні виплати проводились їй несвоєчасно.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 16.06.2010 року, оскільки позов подано до суду 16.12.2010 року.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений позов в частині стягнення з Державного казначейства України моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Приписами ч.3 наведеної норми передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набираюсь чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрав України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах, в яких ця компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Однак, позивачем не надано суду розрахунок понесених витрат на правову допомогу у відповідності Постанови КМУ № 590 для можливості встановлення його граничного розміру, та не надано доказів щодо характеру, об'єму та особи, що надала юридичні послуги, а відтак витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн., відшкодуванню не підлягають.
Оскільки суд першої інстанції обставини справи встановив повно, правові норми, які регулюють відносини сторін, визначив правильно, ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, проте задовольняючи позов в частині проведення перерахунку доплати до пенсії Позивачу, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вирішив питання щодо позовних вимог позивача поза межами шестимісячного строку звернення.
В силу приписів ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Питання про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку вирішується в порядку, передбаченому ст. 102 КАС України, з винесенням судом ухвали, в даному випадку - про залишення позовних вимог з 09.07.2007 року по 15.06.2010 року без розгляду.
Також суд першої інстанції не вірно вирішив позовну вимогу позивача про задоволення позовних вимог по день припинення такого права, вважаючи дану позовну вимогу зобов'язанням виплачувати підвищення до пенсії в майбутньому.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законами пенсійного віку. Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсії, не має підстав обмежувати відповідача за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Проте, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку правильним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії по день припинення такого права.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 січня 2011 року змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 січня 2011 року абзацом такого змісту: «Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 15.06.2010 року - залишити без розгляду.»
Абзац третій резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 січня 2011 року викласти наступним чином :
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.06.2010 року по 18.01.2011 року з урахуванням виплачених сум та по день припинення права позивача на таку виплату.»
В іншій частині постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 січня 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_3
/підпис/ ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
секретар