Справа № 2270/8425/11
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 лютого 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -
Відкрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо скасування податкового повідомлення - рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № НОМЕР_1 від 20.05.2011 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року позовні вимоги ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.05.2011 року № НОМЕР_1.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр".
Зокрема, апелянт, мотивуючи доводи апеляційної скарги, вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Хмельницьким окружним адміністративним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ж до надісланих на адресу суду апеляційної інстанції заперечень на позовну заяву, ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" заперечує проти вимог апеляційної скарги Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області, зазначаючи про необґрунтованість та безпідставність викладених в ній обставин.
До судового засідання сторонами було надіслано на адресу суду заяви про розгляд даної справи без участі представників останніх в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області на рішення у справі в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" зареєстроване Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області 28.09.1995 року, свідоцтво про державну реєстрацію № 16641200000000003 серії АОО № 627697.
14.07.1997 року підприємство позивача було взято на податковий облік в органах державної податкової служби і станом на даний час перебуває на обліку в Старокостянтинівській ОДПІ.
У період з 21.04.2011 року по 10.05.2011 року посадовими особами Старокостянтинівської ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з грудня 2010 по січень 2011 року.
Результати вказаної перевірки було відображено в акті від 17.05.2011 року № 567/231/05471885, зі змісту якого вбачається факт встановлення перевіряючими порушення позивачем абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
На підставі висновків акту перевірки керівником Старокостянтинівської ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.05.2011 року № НОМЕР_1, яким встановлено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 55666 грн.
Підставою для вказаного висновку податкового органу стало встановлення факту відсутності права у позивача, за наявності від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року та не поданого до відшкодування у січні місяці 2011 року, подати до відшкодування такі суми у наступному звітному періоді. Також, перевіряючими було встановлено відсутність підтверджуючих документів, які б підтверджували факт придбання певних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Техноекспорт" та ТОВ "Металобази Комекс", здійснених в січні 2011 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" виходив з того, що твердження відповідача про відсутність документів, що підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у зазначених контрагентів, спростовується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Що ж стосується висновків відповідача про відсутність підстав включення до податкового кредиту за лютий 2011 року суми в розмірі 53407 грн., яка визначена як від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту в наступному звітному періоді за грудень 2010 року, то суд першої інстанції посилається на факт відсутності обставин та підтверджуючих їх доказів, які б спростовували правомірність таких дій позивача, оскільки жодних порушень порядку та вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності в ході розгляду справи в таких діях позивача не встановлено.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр", виходячи з наступного.
Так, аналіз норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що для включення до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.
Визначення податкового кредиту наведене у п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), де визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для виявлених перевіркою позивача порушень, що знайшли своє відображення в акті перевірки від 17.05.2011 року № 567/231/05471885 та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу щодо відсутності права у позивача, за наявності від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року та не поданого до відшкодування у січні місяці 2011 року, подати до відшкодування таки суми у наступному звітному періоді та щодо відсутності підтверджуючих документів, які б засвідчували факт придбання позивачем певних товарно-матеріальних цінностей від своїх контрагентів в січні 2011 року.
Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу безпідставними з огляду на таке.
Між позивачем та його контрагентами, ТОВ "Техноекспорт" та ТОВ "Металобази Комекс", було укладено договори поставки від 11.01.2011 року № 11/01 та від 01.07.08 № 19 відповідно, у відповідності до умов яких, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання укладених договорів, ТОВ "Техноекспорт" і ТОВ "Металобази Комекс" протягом січня 2011 року передали, а ВАТ Старокостянтинівський спецкар'єр" прийняло та оплатило колесо ведуче та металопрокат, що підтверджується наявними у позивача первинними документами, які на думку суду першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, є достатніми для підтвердження реальності характеру відносин позивача з вказаними контрагентами.
Зокрема, колегією суддів було оглянуто наявні в матеріалах справи договори, укладені між вказаними сторонами, видаткові та податкові накладні, накладні на перевезення, банківські виписки.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
В силу ж положень п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктами 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України встановлено при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
В судовому засіданні суду першої інстанції фактично здійсненні позивачем витрати на виконання угод, укладених з ТОВ "Техноекспорт" і ТОВ "Металобази Комекс" були підтвердженні належними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Що ж стосується твердження відповідача стосовно того, що однією з необхідних умов віднесення до податкового кредиту, сплачених у ціні товару сум податків на додану вартість, є документи, які б засвідчували факт транспортування, згідно з вимогами чинного законодавства, придбаного товару, оскільки податкова накладна не є єдиним документом, що засвідчує право платника податку на податковий кредит при отриманні товарів та послуг, колегією суддів до уваги не беруться, з огляду на таке.
Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.
У відповідності до встановлених обставин та наявних матеріалів справи, факт перевезення придбаних позивачем колеса ведучого та металопрокату засвідчується розрахунковою квитанцією від 21.01.2011 року та товарно-транспортної накладною № 000020/0 від 11.01.2011 року.
В даному випадку судова колегія апеляційної інстанції констатує той факт, що стверджуючи про порушення позивачем податкового законодавства в сфері нарахування та сплати обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету відповідачем не наведено жодного доказу в обґрунтування зроблених ним висновків.
Натомість, позивачем, враховуючи необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, яка визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, де визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, було доведено та надано усі передбачені чинним законодавством первинні документи.
Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ВАТ "Старокостянтинівській спеціалізований кар'єр" та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № НОМЕР_1 від 20.05.2011 року.
З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_2
/підпис/ ОСОБА_3
З оригіналом згідно:
секретар