19.12.2017 Справа № 920/802/17
Господарський суд Сумської області, у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Резніченко О.Ю., судді Костенко Л.А. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/802/17
за позовом - Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ», м. Суми,
про стягнення 7218167,00 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2
В судовому засіданні, розпочатому об 11 год. 30 хв. 18.12.2017 року, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 09.12.2017 року.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 7218167,00 грн. заборгованості згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000236/П036 від 01.07.2015 року, укладеного між сторонами у справі, в тому числі: 6758721,46 грн. - борг щодо оплати наданих послуг протягом січня-червня 2017 року, 304871,38 грн. - пеня, 35777,36 грн. - 3 % річних та 118796,80 грн. - інфляційні втрати.
Представник позивача у заяві від 18.12.2017 року просить суд в частині заявленої суми основного боргу в розмірі 6758721,46 грн. закрити провадження у справі № 920/802/17 відповідно до пункту частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; задовольнити позовні вимоги ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» до ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» в частині стягнення 304871,38 грн. пені, трьох процентів річних від простроченої суми в сумі 35 777,36 грн. та інфляційних втрат в сумі 118796,80 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5650000,00 грн., посилаючись на часткову сплату основного боргу в цій частині, а також відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3819,23 грн пені, 83,48 грн - 3 % річних та 1398,89 грн. інфляційних втрат.
Представник відповідаа у клопотанні (вх. № 11074 від 18.12.2017) зазначає, що станом на 18.12.2017 року відповідачем сплачено суму основного боргу у повному обсязі, суму інфляційних втрат у розмірі 117397,91, 3 % річних - 35693,88 грн., пені - 210000,00 грн.
У клопотання від 15.12.2017 року про зменшення пені представник відповідача просить суд зменшити розмір пені до 210000,00 грн., посилаючись на те, що сплата пені в повному обсязі за рахунок власних коштів може спричинити вкрай негативні наслідки для відповідача, як-то: невиконання в повному обсязі зобов'язань по сплаті податків та обов'язкових платежів до бюджетів, невиплата заробітної плати працівникам відповідача.
Представник позивача у письмових запереченнях на заяву відповідача про зменшення пені звертає увагу суду на відсутність підстав для задоволення даної заяви відповідача та зазначає, що ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» надаючи послуги із транспортування та зі зберігання (закачування, відбору) природного газу здійснює підприємницьку діяльність, яка має на меті отримання прибутку за рахунок коштів замовників таких послуг, які останні зобов'язані сплачувати за отримані послуги. Позивач зобов'язаний щомісяця відраховувати значні суми, що підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є важливим елементом формування їх доходної частини, а також для виплати заробітної плати працівникам позивача. В рамках міжнародних угод, укладених між позивачем та іноземними банками, з метою модернізації газотранспортної системи України та впровадження сучасних технологій, позивачем були залучені для цього необхідні кредитні ресурси. Вказані обставини представник позивача просить суд врахувати при розгляді справи № 920/802/17.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Відповідно до укладеного між сторонами договору на транспортування природного магістральними трубопроводами № 1506000236/П036 від 01.07.2015 року (далі - договір), позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язувався сплатити за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у строки та у порядку, передбаченому умовами цього договору (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пyнкту 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що тарифи, визначенні в пункті 5.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.
Згідно абзацу 2 пункту 11.1 договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Пунктами 3.1 та 3.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються відповідачем і позивачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника (відповідача) з Газотранспортним підприємством (позивачем).
Згідно пункту 5.4 договору, вартість фактично наданих позивачем відповідачу послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.
Позивач зазначає, що факт надання ним протягом січня-червня 2017 року послуг відповідачу за договором підтверджується належно оформленими актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (ас. 31-35) на загальну суму 8502497,14 грн.
Пунктом 5.5 договору визначено, що оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані послуги у звітному місяці проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він виконуючи взяті на себе зобов'язання, протягом січня-червня 2017 року протнаспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 36883,989 тис. м3 на загальну суму 8502497,14 грн., а відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000236/П036 від 01.07.2015 року, несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв'язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до пункту 7.3 договору, інфляційні збитки та 3 % річних.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 цього ж Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 зазначеного Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
На момент звернення позивача до суду та на час порушення провадження у справі № 920/802/17 сума основного боргу за договором за послуги січня-грудня 2017 року складала 6758721,46 грн. Вже після порушення провадження у справі № 920/802/17 відповідачем була сплачена сума основного боргу в розмірі 6758721,46 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.
Зазначене є свідченням того, що предмет спору у вказаній справі в частині суми основного боргу в розмірі 6758721,46 грн. перестав існувати вже після порушення провадження у справі № 920/802/17, що є свідченням наявності підстав для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодекму України.
Щодо позовних вимог позивача відносно стягнення з відповідача на його користь 304871,38 грн. пені, 35777,36 грн. трьох процентів річних та 118796,80 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Враховуючи вищевикладене, атакож факт часткової сплати відповідачем суми інфляційних втрат у розмірі 117397,91 грн. та 3 % річних у ромірі 35693,88 грн., суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Зокрема, пунктом 7.3 договору встановлено відповідальність за порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 даного договору, відповідно до якого, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 даного договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені складає 35777,36 грн. нарахована за період з 31.01.2017 року по 15.11.2017 року, проте приймаючи до уваги факт часткової сплати відповідачем пені у сумі 210000,00 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 94871,58 грн., а в частині сплаченої відповідачем під час розгляду справи пені в сумі 210000,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю відповідно пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання відповідача про зменшення суми пені, яка підлягає стягненню, не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не довів суду наявність тих обставин, на які він посилається у клопотанні, а також враховуючи обґрунтовану позицію позивача, викладену у його письмових запереченнях на клопотання відповідача про зменшення пені.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі усього вищевикладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, ідентифікаційний код 39586236) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) інфляційні збитки в сумі 1398,91 грн., 3 % річних в сумі 79,48 грн., пеню в сумі 94871,38 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1445,25 грн.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 6758721,46 грн., пені в сумі 210000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 117397,91 грн., 3 % річних в сумі 35693,88 грн. провадження у справі закрити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 20 грудня 2017 року.
Головуючий суддя П.І. Левченко
Суддя О.Ю. Резніченко
Суддя Л.А. Костенко