18.12.2017 Справа № 920/582/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І.,
при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача 1 - не з'явився,
відповідача 2 - не з'явився,
прокурора - Луцик О.О.,
зарічногого ВДВС - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області
скаргу заступника прокурора Сумської області на дії (бездіяльність) державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області
у справі № 920/582/17
за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ
до 1) Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка, м. Суми, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми
про визнання недійсними додаткових угод до договору поставки,
встановив:
До господарського суду звернувся заступник прокурора Сумської області зі скаргою на дії (бездіяльність) Зарічногоо ВДВС м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області по виконанню наказу Господарського суд Сумської області від 08.09.2017 у справі № 920/582/17, мотивуючи свої вимоги ухиленням органом ДВС від виконання вимог діючого законодавства щодо необхідності відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суд Сумської області від 08.09.2017 у справі № 920/582/17.
У судовому засіданні прокурор скаргу підтримав у повному обсязі.
Представники позивача, відповідачів, органу ДВС у судове засідання не з'явились, про причини неявки належним чином суд не повідомили, в умовах належного їх повідомлення про час та місце розгляду скарги, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.
Відповідно до положень ч.2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Тому, суд дійшов висновку продовжити розгляд скарги по суті.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.08.2017 у справі №920/582/17 за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено позов прокурора та стягнуто з другого відповідача по справі на користь прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн.
На виконання рішення в цій частині Господарським судом Сумської області виданий наказ від 08.09.2017 у справі №920/582/17, який прокуратурою Сумської області разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2017 за №08-274вих17 спрямований до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області.
Згідно з повідомленням головного державного виконавця вказаного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 16.10.2017, наказ Господарського суду Сумської області від 08.09.2017 у справі №920/582/17 на підставі п.п.6, 8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто на адресу прокуратури області. Як вбачається зі змісту повідомлення, таке рішення державного виконавця обґрунтовано тим, що у виконавчому документі не зазначена дата народження боржника, що унеможливлює подальше виконання судового рішення, а також ненаданням підтвердження сплати авансового внеску.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають зокрема рішення на підставі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з п. п. З, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб),дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).
Таким чином, Законом визначено обов'язкову наявність у виконавчому документі інформації про дату народження боржника, у разі якщо боржником є фізична особа та не передбачено необхідність зазначення інформації про дату народження боржника - фізичної особи-підприємця.
Водночас, згідно з ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Як передбачено ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Поняття юридичної особи викладене у ст. 80 ЦК України, зокрема, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
В свою чергу, відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб -підприємців є відкритою.
Статтею 51 ЦК України визначеного до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 14.01.2011 правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. Фізична особа -підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. На підставі правила, встановленого у ст. 51 ЦК України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту викладеного, а також положень ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», в даному випадку відсутні підстави ототожнювати поняття фізичної особи та фізичної особи-підприємця.
Згідно з наказом Господарського суду Сумської області від 08.09.2017 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/582/17 боржником є саме фізична особа-підприємець ОСОБА_1, тобто суб'єкт господарювання, у зв'язку з чим дані про дату народження фізичної особи ОСОБА_1 не є обов'язковими до зазначення у наказі та, відповідно, сам наказ в повній мірі відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому у наказі, окрім іншого, згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено ідентифікаційний номер та адреса боржника, що дає можливість його ідентифікувати. Також п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
За таких обставин відсутність у вищевказаному судовому наказі інформації про дату народження фізичної особи ОСОБА_1 не є обставиною, що унеможливлює виконання рішення суду.
Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати авансового внеску, до яких також віднесені всі державні органи. Органи прокуратури, реалізуючи передбачене п. 2 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону право на звернення до державної виконавчої служби із заявою на примусове виконання судового рішення, звільняються від сплати авансового внеску.
Таким чином, вищезазначені рішення та дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є незаконними та призводять до безпідставного затягування виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Згідно ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення скарги прокурора у повному обсязі та зобов'язання органу ДВС повідомити суд і заявника про виконання даної ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ухвалив:
1. Скаргу задовольнити.
2. Визнати незаконними рішення, дії (бездіяльність) головного державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_3 від 16.10.2017 про повернення стягувану без прийняття до виконання наказу Господарського суду Сумської області від 08.09.2017 у справі № 920/582/17 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області витрат по сплаті судового збору в сумі 800,00 грн.
3. Зобов'язати Зарічний відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду Сумської області від 08.09.2017 у справі №920/582/17.
4. Зобов'язати Зарічний відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області повідомити суд і заявника про виконання даної ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дана ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення
Повний текст ухвали складено 20 грудня 2017 року.
Суддя П.І.Левченко