Справа № 744/956/17 Прізвище судді першої інстанції: Смага С.В.
19 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Семенівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, в якому просила: визнати рішення Новгород - Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області № 553 від 31.08.2017 року щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника протиправним; зобов'язати Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області призначити, нарахувати та виплатити їй з 21 серпня 2017 року пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повоідмолених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Новгород-Сіверському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого 10.10.2012 року.
29 жовтня 2014 року помер чоловік позивачки, ОСОБА_3, який мав статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та статус інваліда війни, мав інвалідність І групи.
Позивачка перебувала на утриманні померлого чоловіка, що підтверджується довідкою виконкому Семенівської міської ради від 04.09.2017 року.
Після смерті чоловіка вона отримала експертний висновок центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.02.2015 року № 725, відповідно до якого захворювання, що призвело до смерті чоловіка, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивачу було видано посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни та посвідчення дружини померлого громадянина з числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
21 лютого 2017 року ОСОБА_2 виповнилося 55 років.
21 серпня 2017 року позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначити їй пенсію в разі втрати годувальника.
Проте, листом Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області № 553/05 від 31.08.2017 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки вона не досягла 60 років (Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а також її чоловік не був військовослужбовцем та не належав до осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачка вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі - Закон №1058- ІV), Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (надалі - Закон №796-ХІІ) (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року (далі- Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За правилами частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до пенсійного органу з заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частина 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) визначає, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Згідно приписів п. г ч. 1 ст. 3 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.
Відповідно до ст. 29 вказаного Закону пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 вказаного Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Частина 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 отримував пенсію призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" та одночасно отримував певні види доплат (додаткову пенсію) відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів звертає увагу, що підстав для переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" діючим законодавством не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для призначення ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" немає, оскільки померлому чоловіку (ОСОБА_5) було призначено пенсію за іншим законом, а саме: Законом України "Про державну службу".
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, і, крім того, рішення суду не підписано, а отже зазначене рішення не можна вважати законним, а тому постанова Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області задовольнити частково.
Постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 20 грудня 2017 року.