20 грудня 2017 року справа №408/2767/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2017 року в справі № 408/2767/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеної особі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 19.09.2016 по 18.03.2017 у встановленому законодавством розмірі.
Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_1, визнано неправомірним та скасовано рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від № 20 від 16 листопада 2016 року, зобов'язано Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 19 вересня 2016 року по 18 березня 2017 року.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 є співвласником домогосподарства за адресою: вул. Дубова, 3, с. Геївка, Станично-Луганський район, Луганська область. Відповідно до п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг цей факт є підставою для відмови в призначенні такої допомоги.
За таких обставин, апелянт наголошує, що Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області прийняло рішення від 16.11.2016 № 20 у межах наданих повноважень та із дотриманням вимог чинного законодавства.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) на підставі довідки від 19.09.2016 № 905005678, яка підтверджує його статус внутрішньо переміщеної особи, було взято на облік Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА, орган соціального захисту населення).
Реалізуючи своє право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивач звернувся до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою про призначення такої допомоги. Допомогу було призначено та виплачено з 17.03.2016 по 09.09.2016.
ОСОБА_1 19.09.2016 звернувся до відповідача за продовженням виплати адресної допомоги, проте орган соціального захисту населення відмовив у призначенні такої допомоги рішенням від 16.11.2016 № 20 на підставі того, що позивач є співвласником домогосподарства за адресою: вул. Дубова, 3, с. Геївка, Станично-Луганський район, Луганська область.
Вважаючи, що рішення УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято із порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок призначення та виплати грошової допомоги, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
02 вересня 2014 року був прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), яким були визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Додатково гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII.
З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб.
Також 01.10.2014 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).
Згідно з п. 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до п. 3 Порядку № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884,00 грн на одну особу (члена сім'ї); для працездатних осіб - 442,00 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400,00 грн.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 Порядку № 505) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
За приписами п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли:
- будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції;
- у володінні сім'ї є два або більше транспортних засобів (механізмів), що підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції (автобусів, вантажних та легкових автомобілів). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані чи придбані на пільгових умовах через уповноважені органи, а також транспортні засоби вітчизняного виробництва, які перебувають в експлуатації протягом більш як 10 років з дати випуску, та інші транспортні засоби, що перебувають в експлуатації протягом більш як 15 років з дати випуску;
- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
За приписами ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, с. Геївка Станично-Луганського району Луганської області.
05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено с. Геївка Станично-Луганського району Луганської області.
Окрім цього, відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р цей населений пункт розташований на лінії зіткнення.
Тобто ОСОБА_1 є співвласником домовладіння, розташованого в районі проведення антитерористичної операції на лінії зіткнення.
За таких обставин, колегія суддів спростовує доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Враховуючи наведене та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній постанові висновок щодо протиправності рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 16.11.2016 № 20 про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послу, ОСОБА_1 Тому порушене право особи підлягає відновленню шляхом скасування цього рішення та призначення такої допомоги на період з 19.09.2016 по 18.03.2017.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2017 року в справі № 408/2767/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеної особі - залишити без задоволення.
Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2017 року в справі № 408/2767/17 - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст.ст. 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів М. Г. Сухарьок
ОСОБА_2
ОСОБА_3