Справа № 826/25958/15 Суддя суду першої інстанції:
Літвінова А.В.
Іменем України
19 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Земляної Г.В.,
Ісаєнко Ю.А.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року, яка прийнята у м. Києві, у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 232 706,39 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача суму заборгованості у розмірі 231 498,85 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом сплив 2 жовтня 2015 року, однак до суду позивач звернувся лише 26 листопада 2015 року. Також відповідач наголошує на тому, що позивач мав право застосувати спрощену процедуру стягнення податкового боргу, що передбачена ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - КАС).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не оспорено, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надіслано відповідачу податкову вимогу від 24.12.2013 №5326-17, яка була отримана останнім 10.01.2014.
Відповідно до облікової картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 зі сплати податку на доходи фізичних осіб станом на 31.08.2015 у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 59 669,98 грн, з яких 59 454,57 грн - сума недоїмки та 215,41 грн. - пеня.
Також судом першої інстанції встановлена наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 171 828,87 грн з податку на додану вартість.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем підтверджена наявність у відповідача податкової заборгованості у розмірі 231 498,85 грн.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідач в апеляційній скарзі не заперечує встановлених судом першої інстанції обставин наявності податкового боргу, а лише стверджує про те, що позов подано поза межами встановленого законом строку в частині, що стосується стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 002001730 від 15.09.2011 у сумі 47 510,85 грн та № 0001991730 від 15.09.2011 у сумі 69 302 грн (основний платіж) та 17 325,5 грн (штрафні санкції).
З огляду на це суд апеляційної інстанції перевірятиме виключно питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом у зазначеній частині.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС (у редакції, чинній на час подання позову у даній справі) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. <…> Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, відповідач мав право на звернення до суду з даним позовом у межах 1095 календарних днів з дня виникнення у відповідача відповідних сум податкового боргу.
Як зазначено у позовній заяві та апеляційній скарзі, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві за результатами податкової перевірки позивача Були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.09.2011 № 0002001730 на загальну суму 47 810,85 грн (а.с. 139) та № 0001991730 на загальну суму 86 627,50 грн (а.с. 138).
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 54.3 ст. 54 ПК передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, що передбачені пп.пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК.
За змістом п. 56.1 ст. 56 ПК, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абз. 1, 4 п. 56.18 ст. 56 ПК, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Позивачем податкові повідомлення-рішення від 15.09.2011 № 0002001730 та № 0001991730 було оскаржено у судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2012 по справі №2а-1929/12/2670 у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС (у редакції, яка діяла на час розгляду судами адміністративної справи №2а-1929/12/2670) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
З огляду на те, що відповідачем було оскаржено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2012 по справі №2а-1929/12/2670 у апеляційному порядку, то вона набрала законної сили 28 березня 2013 року у зв'язку із прийняттям 28 березня 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом ухвали, якою апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року - без змін.
Таким чином, податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 15.09.2011 № 0002001730 та № 0001991730 набуло статусу узгодженого саме 28 березня 2013 року.
Згідно абз. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний податковий борг було сплачено відповідачем у встановлений законом строк.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 53.3 ст. 53 ПК передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, у випадку несплати у встановлені законом строки узгодженого податкового зобов'язання, у платника податків виникає податковий борг, а податковий орган при цьому приймає податкову вимогу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надіслано відповідачу податкову вимогу від 24.12.2013 №5326-17, яка була отримана останнім 10.01.2014.
За змістом пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що сума податкових зобов'язань податкових повідомленнях-рішеннях від 15.09.2011 № 0002001730 та № 0001991730 набула статусу податкового боргу 07.04.2013 (через десять днів після набрання законної сили судовим рішенням - узгодження визначеного податкового зобов'язання), а не 02.10.2012 як це зазначено в апеляційній скарзі, а тому, подаючи 26.11.2015 позов, що розглядається у даній справі, позивачем було дотримано 1095-денний строк звернення до адміністративного суду.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Ю.А. Ісаєнко
Повний текст постанови складений 20.12.2017.