Справа: № 826/11281/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
14 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Київської міської державної адміністрації, треті особи: Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ "Київцентраеро", Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) про зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою звернулась Державна авіаційна служба України до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Київської міської державної адміністрації треті особи Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ «Київцентраеро», Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) про зобов'язання вчинити дії
Також позивачем заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони продовження будівництва КП «Спец Житловофнд» за адресами: м. Київ вул. Булгакова, 13 та вул. Теремківська, 3.
Клопотання обґрунтоване тим, що здійснення самочинного будівництва без відповідного погодження уповноваженого органу з питань цивільної авіації унеможливлює здійснення належного контролю приаеродромної території. У зв'язку з цим існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Державіаслужби, яка зокрема полягає у неможливості здійснення Державіаслужбою належного контролю за приаеродромною територією, що порушує умови забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки, а також безпеки авіації в цілому.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі Державіаслужба наголошує на тому, що відмова у вжитті заходів забезпечення позову призводить до того, що за цей проміжок часу самочинне будівництво буде введеним в експлуатацію, в нього заселять людей, що стане наслідком застосування значних зусиль та витрат по відновленню прав, свобод та інтересів Державіаслужби, а ще гірше призведе до значних людських жертв від авіаційних подій на приаеродромній території внаслідок неконтрольованого будівництва.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування клопотання та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході перевірки приаеродромних територій аеродрому «Київ» )Жуляни) були встановлені будівництва не погоджені з КП МА «Київ» (Жуляни) та Державіаслужбою за наступними адресами: м. Київ вул. Булгакова, 13 та вул. Теремківська, 3.
У даній адміністративній справі судом буде надаватися оцінка правомірності зазначеного будівництва і як можливий наслідок позовні вимоги можуть бути задоволені. За таких обставин у Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" не буде правових підстави для продовження будівництва.
Таким чином, на думку суду, у разі введення спірного будівництва в експлуатацію до ухвалення судом відповідного рішення, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів Державіаслужби знадобиться застосування значних зусиль та витрат.
За таких підстав, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання позивача, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам як позивача, так і третіх осіб, інтереси яких будуть зачіпатися внаслідок введення в експлуатацію спірного будівництва. Невжиття заходів до забезпечення позову в подальшому може ускладнити чи зробити неможливим виконанням рішення суду.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне забезпечити адміністративний позов шляхом заборони продовження будівництва КП «Спец житлофонд» за адресами: м. Київ, вул. Булгакова, 13 та вул. Теремківська, 3 до вирішення цієї справи по суті.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року - скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою клопотання Державної авіаційної служби України про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
Заборонити продовження будівництва КП «Спец житлофонд» за адресами: м. Київ, вул. Булгакова, 13 та вул. Теремківська, 3 до вирішення цієї справи по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2017.
.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.