14 грудня 2017 рокусправа № 203/3296/17(2-а/0203/179/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Іванова С.М.
судді: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року у справі № 203/3296/17 (2-а/0203/179/2017) за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача з припинення виплати призначеної пенсії за період з 01.04.2015 року по 25.04.2017 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити неправомірно утримані суми за період з 01.04.2015 року по 25.04.2017 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, обмеження виплати їй раніше призначеної пенсії здійснено всупереч абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним. При цьому за приписами чинного законодавства перерахунок пенсії органи пенсійного фонду можуть здійснювати лише за заявою застрахованої особи.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та з 16.05.1994 року по теперішній час отримує пенсію за віком, призначену їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після досягнення пенсійного віку та призначення відповідного виду пенсії позивач продовжує працювати по теперішній час.
Вказані обставини сторонами не заперечувались.
Згідно довідки МСЕК № 455526 від 14.02.2005 року вбачається, що з 10.02.2005 року ОСОБА_1 було встановленого ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково.
Відповідно до листа пенсійного органу від 11.07.2017 року № 2678/02/33 у період з 01.04.2015 року по 25.04.2017 року позивачу виплачувалась пенсія у розмірі 85 % призначеної пенсії у відповідності до приписів ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заява про внесення даних про інвалідність разом із довідкою серії МСЕ-ДНА-01 № 455526 від 14.02.2005 року була надана позивачем лише 26.04.2017 року (а.с. 9).
Визнання протиправними дії відповідача з припинення виплати призначеної пенсії за період з 01.04.2015 року по 25.04.2017 року у повному обсязі та зобов'язання здійснити нарахування та виплату неправомірно утриманих сум пенсії і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за приписами ст. ст. 44,45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме на позивача покладався обов'язок надання документів для призначення, перерахунку пенсії, а органи Пенсійного фонду в свою чергу наділені правом вимагати відповідні документи для оформлення пенсії, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Законів № 213-VIII від 02.03.2015 року, № 911-VIII від 24.12.2015 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, було встановлено, що тимчасово, в періоди з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, в 2016 році, а також по 30.09.2017 року:
- особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечується, в період з 01.04.2015 року по 25.04.2017 року включно, позивач не зверталась до відповідача з приводу безпідставного обмеження розміру виплачуваної їй пенсії у розмірі 85% та відповідну довідку МСЕК № 455526 від 14.02.2005 року надала до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі лише 26.04.2017 року.
Разом з тим, позивач наполягає на тому, що пенсійний орган не мав права здійснювати перерахунок пенсії на підставі приписів ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Законів № 213-VIII від 02.03.2015 року, № 911-VIII від 24.12.2015 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, при цьому ОСОБА_1 не зобов'язана була подавати відомості щодо встановлення їй групи інвалідності, в той час, як пенсійний орган не був позбавлений права самостійно з'ясувати наявність чи відсутність відповідних обставин.
Колегія суддів апеляційного суду вважає відповідні посилання безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, Додаток 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 року № 22-1, (пункт 4.1 розділу ІV) встановлено, що особа, заповнюючи відповідну заяву про призначення/перерахунок пенсії зобов'язується про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, зміну місця проживання, виїзд за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, зобов'язується своєчасно повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію, про що ставиться її підпис про ознайомлення із вказаними обставинами.
Таким чином, ОСОБА_2 при призначенні їй пенсії за віком фактично взяла на себе зобов'язання щодо повідомлення пенсійний орган при виникненні будь-яких обставин, які можуть вплинути на розмір її пенсійного забезпечення.
Разом з тим, в даному випадку такі дії позивачем вчинено не було з огляду на те, що остання розраховувала, що пенсійний орган може самостійно встановити такі обставини.
В той же час, приписами абз. 2 п. 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, на пенсійний орган покладається обов'язок щодо самостійного з'ясування всіх обставин, які можуть вплинути на пенсійне забезпечення особи, лише у випадку подання заяви пенсіонером про призначення, перерахунок, поновлення пенсії чи переведення на інший вид пенсії.
В даному випадку в силу приписів Закону відбулось тимчасове автоматичне обмеження розміру пенсійних виплат, при цьому Закони № 213-VIII від 02.03.2015 року, № 911-VIII від 24.12.2015 року, № 1774-VIII від 06.12.2016 року, якими було встановлено відповідні обмеження були у встановленому законом порядку оприлюднені та кожна особа мала право з ними ознайомитися, в тому числі, і позивач, і як наслідок подати пенсійному органу відповідні відомості про встановлення останній інвалідності.
Слід зазначити, що позивач фактично визнає факт того, що їй було відомо про встановлення відповідних обмежень щодо виплати пенсії, разом з тим, остання розраховувала, що відповідач не здійснить їй відповідного перерахунку, що додатково свідчить про те, що позивач з власної вини не виконала свого обов'язку щодо повідомлення пенсійного органу про обставини, які можуть вплинути на рівень її пенсійного забезпечення.
При цьому слід зазначити, що пенсійні виплати є періодичними, тобто, позивач кожного місяця отримувала пенсію з 01.04.2015 року у зменшеному на 15 % розмірі, проте фактично майже протягом двох років не зверталась до пенсійного органу із відповідною заявою для з'ясування таких обставин.
Таким чином, в діях пенсійного органу по обмеженню пенсійних виплат ОСОБА_1 відсутні ознаки протиправності, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року у справі № 203/3296/17 (2-а/0203/179/2017) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко