"14" грудня 2017 р.Справа № 804/340/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С. Ю.,
секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №804/340/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Євраз Дніпровський металургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач 12.01.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2017 року форми «П» №0000084201, форми «В4» №0000074201, форми «В1» №0000064201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС від 05.01.2017 року форми «П» №0000084201, форми «В4» №0000074201, форми «В1» №0000064201.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити
Представники позивача проти вимог апеляційної скарг заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 05393056), зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 27.02.1992 року року, перебуває на обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС з 30.07.1999 року (а.с.72-76 т.1).
Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС) є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС у період з 02.03.2016 року по 15.12.2016 року відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78. Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Євраз Дніпровський металургійний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 22.12.2016 року складено акт №6/28-01-42-05393056. (а.с.17- 36 т.1).
За висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення:
1) п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік на суму 301272075,00 грн.;
2) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит березня - грудня 2013 року на загальну суму 27388370,48 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1864948,90 грн., у тому числі: за серпень 2013 року на суму 3902,87 грн.; за вересень 2013 року на суму 397382,33 грн.; за листопад 2013 року на суму 1463663,70 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 25850439,55 грн., у тому числі: за березень 2013 року на суму 3024407,10 грн., за травень 2013 року на суму 10360684,47 грн., за червень 2013 року на суму 5486241,55 грн., за жовтень 2013 року на суму 3116647,44 грн., за листопад 2013 року на суму 3862459,00 грн.; заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 327017,98 грн., у тому числі: за грудень 2013 року на суму 327017,98 грн. Як наслідок, ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» порушено п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 19709384,48 грн., у тому числі за червень 2013 року на суму 10360684,47 грн., за липень 2013 року на суму 5030647,01 грн., за серпень 2013 року на суму 455594 грн., за грудень 2013 року на суму 3862459,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2013 року на суму 8006003,98 грн.
Не погодившись з висновками перевірки, товариство надало заперечення від 28.12.2016 року №7109 на вказаний акт перевірки. Проте вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.
На підставі зазначеного вище акту перевірки контролюючим органом 05.01.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- форми «В1» від №0000064201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 19709384,48 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 9854692,25 грн. (а.с.63, 64 т.1);
- форми «В4» №0000074201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7678986,00 грн. (а.с.65-66 т.1);
- форми «П»№0000084201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 301272075,00 грн. (а.с.62 т.1)
Позивач не погодився з такими рішеннями відповідача та оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що наданими під час перевірки та до матеріалів справи первинними документами підтверджується факт реальності поставки природного газу позивачу та його оплати за укладеним договором купівлі-продажу природного газу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Предметом доказування в даній адміністративній справі є встановлення правомірності чи протиправності прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Порядок призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем не оскаржується.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 «а» ст.198 Податкового кодексу України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Згідно з п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.
При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.
З акту перевірки вбачається, що податковим органом в ході перевірки були використані надані слідчим для перевірки та вилучені у ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» документи у повному обсязі.
У перевіряємий період ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» мав господарські відносини з ТОВ «Українська нафто-газова компанія».
Так, 28.02.2013 року між ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» (покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (продавець) укладено договір №ПН/13-373/523/2013 купівлі-продажу природного газу, за яким продавець зобов'язався передати покупцю природний газ (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (а.с.85-89 т.1).
Згідно п.1.2 вказаного договору, газ, що постачався, був призначений для використання покупцем виключно для власних потреб, використання газу для інших потреб покупцем не було предметом договору. Продавець зобов'язувався передати, а покупець оплатити та прийняти природний газ в 2013 році в об'ємах до 80700 тис.куб.м. З моменту підписання договору ціна природного газу становила 3509,00 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифа на природний газ 20 відсотків, що складає 715,84 грн., всього 42985,02 грн. Оплата за поставлений товар здійснювалась наступним чином: 30 відсотків до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, 35 відсотків до 10 числа місяця числа поставки, остаточний розрахунок за фактом споживання природного газу до 15 числі місяця наступного за місяцем споживання.
Крім того, до вказаного договору укладались додаткові угоди: №1 від 26.06.2013 року та №2 від 08.11.2013 року, щодо змін умов основного договору у п.4.1 та п.5.6, щодо ціни природного газу, податкових зобов'язань та порядку повернення частини отриманої передоплати відповідно (а.с.90, 91 т.1).
В ході перевірки встановлено, що розрахунки за вказаним договором здійснювались у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень.
В акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на п.135.1 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України зазначив, що ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» отримано природний газ безоплатно та від невстановленої особи, заборгованість за поставлений товар відсутня, а в обліку оприбуткування та розрахунки по ньому проведено на підставі паперових носіїв інформації, що не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів на загальну суму 164330222,94 грн. з наступним використанням у діяльності підприємства.
Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті;
- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного договору купівлі-продажу природного газу сторонами визначалась та уточнювалась ціна цього товару, порядок та строки його оплати, порядок повернення сум передоплати. Факт поставки газу та його оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем в акті перевірки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість
Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
З наведеного вище можно зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.
Статтею 9 вищевказаного Закону №969 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз вказаних норм показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Крім того, згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Факт використання отриманого товару (природного газу) від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період березень - серпень 2013 року та відповідно реальність виконання договорів сторонами, у власній виробничий діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами:
- договір купівлі-продажу природного газу №ПН/13-373/523/2013 від 28.02.2013 року, додаткових угод до нього, а саме: №1 від 26.06.2013 року, № 2 від 08.11.2013 року (а.с.85-89, 90,91 т.1),
- акти передачі-приймання природного газу від 31.03.2013 року, 30.04.2013 року, 31.05.2013 року, 30.06.2013 року, 31.07.2013 року, 31.08.2013 року (а.с.92-97 т.1),
- податкові накладні щодо визначення сум поставки природного газу з ПДВ (оплата з поточного рахунка) від 07.03.2013 року №79, 15.03.2013 року №196, 25.03.2013 року №367, 09.04.2013 року №74, 15.04.2013 року №136, 24.04.2013 року №294, 08.05.2013 року №33, 15.05.2013 року №69, 24.05.2013 року №126, 10.06.2013 року №44, 14.06.2013 року №72, 25.06.2013 року №126, 30.06.2013 року №172, 10.07.2013 року №58, 15.07.2013 року №91, 24.07.2013 року №180, 31.07.2013 року №380, 09.08.2013 року №52, 15.08.2013 року №110, 23.08.2013 року №187, 31.08.2013 року №286, 11.09.2013 року №78 та розрахунки №11 від 29.11.2013 року та №3 від 16.12.2013 року коригування кількісних та вартісних показників цієї податкової накладної, податкова накладна від 16.09.2013 року №91 та розрахунки №91 від 18.11.2013 року, №91 від 31.10.2013 року, №2 від 16.12.2013 року коригування кількісних та вартісних показників цієї податкової накладної, податкова накладна від 24.09.2013 року №95 та розрахунки №102 від 31.10.2013 року, №101 від 31.10.2013 року коригування кількісних та вартісних показників цієї податкової накладної, податкова накладна від 30.09.2013 року №101 (а.с.98-129 т.1),
- банківськи виписки, платіжні доручення (а.с.130-156 т.1).
Отриманий позивачем під час вказаної вище господарської операції природний газ використаний ним в подальшому в своїй господарський діяльності, що апелянтом не заперечується та не спростовується.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, на підтвердження використання природного газу у господарській діяльності позивачем надано договір №522/2013/Т-ПР-838/145095 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами), укладений 01.03.2013 року між ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» та газотранспортною компанією ПАТ «Дніпрогаз». На підтвердження виконання такого договору надані: додатки щодо пунктів призначення комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання, договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ на 2013 рік, розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі, технічної угоди на здійснення контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу, додаткові угоди від 16.12.2013 року, від 05.08.2014 року, копії актів приймання-передачі постачання газу, податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення за цим договором (а.с.157-198 т.1).
Також на підтвердження реальності взаємовідносин позивача з ТОВ «Українська нафто - газова компанія» в матеріалах справи наявні: реєстр суб'єктів господарювання, з якими позивач перебував у господарських відносинах в період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (додаток до акта перевірки № 682/28-01-42-03-05393056 від 12.12.2014 року), серед яких зазначено ТОВ «Українська нафто - газова компанія», реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, врахованих по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток товариства за 2012 рік (з урахуванням уточнених розрахунків), та перелік «сумнівних контрагентів», суми витрат по операціям з якими виключені зі складу витрат за податковим обліком, серед яких відсутнє ТОВ «Українська нафто - газова компанія» (а.с.199-294 т.1).
Крім того, поставка природного газу в період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року підтверджується паспортами фізико-хімічних параметрів природного газу протранспортованого філією УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» (а.с.105-110 т. 3).
Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких ним задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо).
Складені контрагентом податкові накладні у перевіряємий період відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем природний газ використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами перевірки та не спростовано відповідачем.
Апелянтом не заперечується та не спростовується той факт, що зазначені вище податкові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача є платником податку на додану вартість та сплачує його, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключений, податкову адресу не змінював.
Вся зазначена вище первинна документація містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання, виконавці, печатки, суми коштів, що сплачені на виконання угод та т.і..
В акті перевірки не зазначено про випадки ненадання підприємством під час перевірки на запити податкового органу первинних документів, як і не зазначено про витребування податковим органом у позивача під час перевірки будь-яких документів. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року №К/800/15312/13).
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період. Весь обсяг документів, наданих позивачем, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано у спірному періоді валові витрати під час здійснення фінансово-господарських операцій, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентом позивача та зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку. Зобов'язання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.
Судова практика Верховного суду України (постанови від 09.09.2008 року, справа №21-500во08, від 01.06.2010 року, справа №21-573во10) також свідчить, що у випадку не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, негативні наслідки та відповідальність щодо цього наступають саме для цієї особи. Та зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має усі необхідні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
В акті перевірки та в апеляційній скарзі контролюючий орган, посилаючись на кримінальні провадження відносно ТОВ «Фортеця Західбуд», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «БК Будінвест-Проект», ТОВ «Укренергоринок», зазначив, що ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» на порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено собівартість на загальну суму 136941852,46 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 136941852,46 грн., у зв'язку із включенням до їх складу витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Українська нафто-газова компанія», по яким у свою чергу встановлена відсутність реально вчинених господарських операцій та дефектність первинних документів.
Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта, оскільки ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» взагалі не здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Фортеця Західбуд», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «БК Будінвест-Проект», ТОВ «Укренергоринок», що підтверджується надавним в матеріалах справи реєстром суб'єктів господарювання, з якими ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» перебувало у господарських відносинах у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (додаток до акту перевірки № 682/28-01-42-03-05393056 від 12.12.2014 року) (а.с.199-202, 203-204 т.1).
Крім того, в матеріалах справи наявна копія акта №682/28-01-42-03-05393056 від 12.12.2014 року планової виїзної перевірки позивача (раніше назва була «Євраз - Дніпровський металургійний завод ім.Петровського») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року (а.с.1-132 т.2). Згідно вказаного акту податковим органом вже перевірялись взаємовідносини між ПАТ «Євраз - Дніпровський металургійний завод ім.Петровського» (позивач - «Євраз Дніпровський металургійний завод») та ТОВ «Українська нафто - газова компанія».
Так, у вище вказаному реєстрі суб'єктів господарювання, з якими позивач перебував у господарських відносинах з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, зазначене і ТОВ «Українська нафто - газова компанія», яке згідно вищевказаного акту перевірки не належало до «сумнівних контрагентів», що також підтверджується відповідним переліком «сумнівних контрагентів», суми витрат по операціям з якими виключені зі складу витрат за податковим обліком. Тож на момент проведення планової виїзної перевірки позивача за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, згідно з актом № 682/28-01-42-03-05393056 від 12.12.2014 року, СДПІ не було встановлено жодних порушень по господарським взаємовідносинам між ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» щодо поставки природного газу. А винесені на підставі вказаного акта перевірки податкові повідомлення-рішення від 29.12.2014 року (вісім штук) були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 року, справа №804/20858/14, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року, справа №804/20858/14, ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 року) (а.с.205-227 т.1).
Крім того, відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, згідно якої ОСОБА_5 (керівник та головний бухгалтер ТОВ «Українська нафто-газова компанія») визнана винуватою у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України (а.с.228-233 т.1).
Проте, з вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_5 була звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
З даної ухвали вбачається, що кримінальне провадження стосовно громадянки ОСОБА_5 розслідувалось за фактом перереєстрації на неї у березні 2012 року підприємства ТОВ «Українська нафто-газова компанія» без мети здійснення нею передбаченої законом підприємницької діяльності (фіктивне підприємництво).
Отже, ОСОБА_5 звільнено судом від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке не пов'язано з фінансово-господарськими операціями, проведеними між ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, які виступають предметом спірних правовідносин у цій справі.
Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
В даному випадку, обставини, встановлені ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з позивачем за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, а отже, не мають преюдиційного значення для даної справи.
Посилання апелянта як на дефектність первинних документів, виданих ТОВ «Українська нафто-газова компанія» на наявність висновків почеркознавчої експертизи щодо підписів іншої особи, а не ОСОБА_5, колегією суддів також до уваги не приймається, оскільки вказана експертиза була проведена в рамках іншої справи та висновки експертизи не покладені в основу вироку чи постанови суду.
Крім того, апелянт посилається на акти про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання «ТОВ «Українська нафто - газова компанія» від 12.08.2014 року №1137/20-38-23-01-04/37764888 (за період з 01.10.2012 року по 16.01.2014 року) та №1175/20-38-22-01-04/37764888 від 27.08.2014 року (за період з 01.06.2012 року по 16.01.2014 року), якими зазначено, що за результатами проведення звірок встановлені порушення ведення податкового обліку за період з 01.06.2012 року по 16.01.2014 року з податку на додану вартість: п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та з податку на прибуток п.135.1, п.135.2, п.135.3, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.3, п.137.4 ст.137, п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України. У зв'язку із цим, згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок», податковим органом було встановлене завищення податкового кредиту по ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період взаємовідносин березень - вересень 2013 року на загальну суму 27388370,48 грн..
Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання відповідача, оскільки актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки.
Так, додатком 6 до Методичних рекомендацій чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено надання висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій, а висновки, в тому числі для з'ясування реальності господарських відносин та повноти відображення їх в обліку платника податків можуть бути зроблені та викладені в довідці за результатами проведення зустрічних звірок лише у випадку співставлення первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. До тогож, наказ Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165 втратив чинність.
Крім того, з метою встановлення правомірності чи протиправності висновків відповідача, викладених в акті перевірки, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі призначена судово-економічна експертиза.
Згідно висновків експертів №1215/1216-17 від 27.04.2017 року за результатами комісійної судово-економічної експертизи за результатами проведених досліджень документально не підтверджуються висновки акту перевірки №6/28-01-42-05393056 від 22.12.2016 року СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС щодо:
- завищення ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік на суму 301272075,00 грн., в тому числі заниження доходів на суму 164330222,94 грн.; завищення витрат на суму 136941852,46 грн. внаслідок порушення ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України по операціям з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (сторінки 20 - 26 акту);
- завищення ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» податкового кредиту березня - грудня 2013 року по операціям з ТОВ «Українська нафто газова компанія» (сторінки 26 - 30 акту) на загальну суму 27388370,48 грн., внаслідок порушення ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України;
- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1864948,90 грн. (сторінки 26 - 30 акту), в тому числі: за серпень 2013 року на суму 3902,87 грн.; за вересень 2013 року на суму 397382,33 грн.; за листопад 2013 року на суму 1463663,70 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язанняі податкового кредиту на 25850439,55 грн., у тому числі за березень 2013 року на суму 3024407,10 грн.; за травень 2013 року на суму 10360684,47 грн.; за червень 2013 року на суму 5486241,55 грн.; за жовтень 2013 року на суму 3116647,44 грн.; за листопад 2013 року на суму 3862459 грн.; заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту на 327017,98 грн., у тому числі за грудень 2013 року на суму 327017,98 грн.;
- по операціям з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (сторінки 29 - 31 акту) в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 19709384,48 грн., у тому числі за червень 2013 року на суму 10360684,47 грн.; за липень 2013 року на суму 5030647,01 грн.; за серпень 2013 року на суму 455594 грн.; за грудень 2013 року на суму 3862459 грн.; щодо порушення ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України та завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2013 року на суму 8006003,98 грн. (а.с.204-226 т.2).
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведені вище докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про навність обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги адміністративного позову та їх доведеність.
Натомість, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (який є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №804/340/17 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №804/340/17 залишити без змін.
Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5000000 (п'ять міліонів) гривен 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 15 грудня 2017 року.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: С.Ю. Чумак