Справа № 602/463/17
Провадження № 2/602/189/2017
"11" грудня 2017 р. м.Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді - Костів Л.І.,
секретар - Домчук В.І.,
з участю:
представника позивача- Драпак Г.В.,
відповідача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ланівці цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені,-
ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення умов договору відновлювальної кредитної лінії №3 від 07 травня 2007 року в розмірі 17595.51грн.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 07 травня 2007 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір відновлювальної кредитної лінії №3, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 7500.00 дол.США зі сплатою 15 % річних. Згідно умов кредитного договору відповідач зобов'язався точно в строки, обумовлені цим договором, повернути кредит в сумі 7 500.00 дол.США, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору - сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, що визначені цим договором та відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях.
Підпунктом 6.5. кредитного договору сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобов'язань позичальника. ОСОБА_1 станом на 20 червня 2017 року повністю погасив заборгованість за кредитом та відсотками. Останній платіж по основному боргу здійснено 30 квітня 2015 року у сумі 27.91 грн. Станом на 20 червня 2016 року Банком нараховано відповідачу пеню, а саме: за період з 16 травня 2014 року по 16 травня 2017 року в сумі 2657.30 дол. США, що еквівалентно 17595.51 грн. Просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17595.51 грн. та судові витрати, понесені ними.
В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити в зв»язку із пропуском строку позовної давності та заявив клопотання про стягнення з позивача на його користь судових витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а також необґрунтованістю позовних вимог, подавши суду письмове заперечення на позов та заяву про застосування позовної давності. В запереченні та заяві представник позивача вказує, що згідно умов договору відновлювальної кредитної лінії №3 від 07 травня 2007 року кінцевим терміном повернення кредиту (виконання основного зобов'язання) сторони визначили 04 травня 2012 року. Також, укладаючи цей договір, сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобов'язань позичальника. Виходячи із того, що строк виконання основного зобов'язання за договором настав 04 травня 2012 року, перебіг позовної давності до усіх вимог, які випливають з цього договору, розпочався 05 травня 2012 року. Позивач 28 серпня 2012 року (в межах строку позовної давності) звернувся до Лановецького районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, рішенням якого від 18 жовтня 2012 року у справі №1910/993/2012 з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» було стягнуто заборгованість в розмірі 7 775.16 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 62 146.85 грн. та судовий збір в сумі 634.33 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно ОСОБА_1 згідно договору іпотеки №991 від 08 травня 2007 року. Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили. У зв'язку із цим, згідно ст.264 ЦК України 28 серпня 2012 року позовна давність до вимог позивача перервалась і 29 серпня 2012 року розпочала свій перебіг заново. Таким чином, позовна давність до усіх вимог позивача, які випливають з договору відновлювальної кредитної лінії №3 від 07 травня 2007 року сплила 29 серпня 2015 року, а позовна заява датована 21 червня 2017 року. Крім цього, ОСОБА_1 рішення Лановецького районного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №1910/993/2012 було виконано добровільно і в повному обсязі, у тому числі, із дотриманням графіка погашення суми стягнення, який був визначений ухвалою Лановецького районного суду від 27 листопада 2012 року у справі №1910/1324/12. На підтвердження обґрунтованості своїх вимог про стягнення пені позивачем до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення основної суми боргу згідно з кредитним договором №3 від 07 червня 2007 року ОСОБА_1 за період з 16 травня 2014 року до 16 травня 2017 року. Однак, ознайомившись із даним розрахунком, було виявлено, що відомості, які у ньому вказані, жодним чином не підтверджують обставин, вказаних у позовній заяві позивача і навіть спростовують їх.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, з'ясував наступні обставини.
Відкрите Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України» після проведених 07 червня 2011 року змін до Статуту банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 року №502, перейменовано на Публічне Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України».
07 травня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем було укладено договір відновлюваної кредитної лінії №3 згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 7500.00 доларів США зі сплатою 13.5 % річних.
Згідно із п.п.1.2 кредитного договору, остаточним терміном повернення кредиту є 04 травня 2012 року.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається в момент, коли у кредитора (Позивача) виникло право пред'явити вимогу про виконання основного зобов'язання.
Підпунктом 6.5. кредитного договору сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобов'язань позичальника..
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2011 року позов ПАТ «Державний ощадний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в розмірі 7775.16 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України складає 62146.85 грн., (з них 7197.91 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України складає 57532.89 грн. - загальна заборгованість по кредиту; 535.46 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України складає 4279.93 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 41.79 долар США, що згідно курсу Національного Банку України складає 334.02 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів) та судовий збір в сумі 634.33 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно ОСОБА_1 згідно договору іпотеки №991 від 08 травня 2007 року - житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в с.Нападівка по вул.Лесі України, буд.6 Лановецького району Тернопільської області загальною площею 47.70 кв.м. та житловою площею 40.50 кв.м., що належить іпотекодавцю згідно договору купівлі-продажу від 31 серпня 1991 року, посвідченого виконавчим комітетом Борсуківської сільської ради народних депутатів Лановецького району Тернопільської області по реєстру за номером 96, який зареєстрований Лановецьким бюро технічної інвентаризації 19 квітня 2001 року в реєстрову книгу за реєстровим номером 243; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0.07 га (кадастровий номер земельної ділянки 6123880600040010118), що знаходиться на території Борсуківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, що належить іпотекодавцю згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 028221, виданого Борсуківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області 16 вересня 2004 року на підставі рішення сесії Борсуківської сільської ради від 25 серпня 2004 року за № 125 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010465200980.
З даним позовом позивач звернувся до Лановецького районного суду в межах позовної давності - 28 серпня 2012 року.
Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивача.
Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
В силу вимог ст.264 ЦК України 28 серпня 2012 року позовна давність до вимог позивача перевалась та почала свій перебіг заново 29 серпня 2012 року.
Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2012 року розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду від 18 жовтня 2012 року за позовом ПАТ «Державний ощадний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки (штрафу, пені), накладення стягнення на заставлене майно, тощо).
В даному випадку позовна давність до вимог позивача, встановлена умовами договору, перебіг якої розпочався 05 травня 2012 року, була перервана та розпочала свій перебіг заново по усіх вимогах, що випливають з цього договору 29 серпня 2012 року і 29 серпня 2015 року закінчився строк пред'явлення позивачем позову про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи, що позовна давність по усіх грошових зобов'язаннях позичальника була за домовленістю сторін збільшена до трьох років, позовна давність як до основної вимоги, так і до усіх додаткових вимог, в тому числі і до вимог про стягнення пені, закінчилася 29 серпня 2015 року, а позов пред»явлено 23 червня 2017 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,
Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено 3-х річний строк позовної давності, встановлений ст.ст.257, 258 ЦК України для пред'явлення позову про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором від 07 травня 2007 року договору відновлювальної кредитної лінії №3, в зв»язку із чим на підставі ч.4 ст.267 ЦК України в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, на підставі ст.88 ЦПК України судові витрати, сплачені за подання позову, відшкодуванню не підлягають.
Відповідачем також заявлені вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6400.00 грн.
Згідно ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.
На підтвердження витрат на правову допомогу відповідачем суду надано акт виконаних робіт (наданих юридичних послуг) від 11 вересня 2017 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №11/09/17 від 11 вересня 2017 року, згідно яких вартість послуг становить 6400.00 грн.
Відповідно до п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 90 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12, 42,56 ЦПК).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Згідно п.48 вищезазначеної Постанови Пленуму ВССУ підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Крім того, ч.2 ст.84 ЦПК України визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Як вбачається з свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №476, виданого 05 жовтня 2007 року Головою Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ОСОБА_2 на підставі рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право на заняття адвокатською діяльністю та 05 серпня 2017 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 38,39).
На підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено наступний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2017 року - 1 600 грн. 00 коп.
Згідно акту виконаних робіт (наданих юридичних послуг) від 11 вересня 2017 року адвокатом затрачено 5 год. на надання правової допомоги.
За таких обставин, підлягають відшкодуванню відповідачу витрати на правову допомогу за рахунок відповідача в сумі 3200.00 грн. (1600 грн. * 40% * 5 год. = 3200.00 грн.)
Керуючись ст.ст.257, 258, 264, 266, 267, 1054 ЦК України, ст.ст.88, 110, 212-218, 224 ЦПК України, Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» в користь ОСОБА_1 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп судових витрат за надання правової допомоги.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_4