Справа № 520/10753/16-ц
Провадження № 2/520/7705/17
14.12.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді Огренич І.В.
при секретарі - Бусленко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа: Суворовський відділ державної виконавчої служби міста Одеси про звільнення майна з-під арешту, -
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом та просить зняти арешт з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, накладений 14 вересня 2011 року постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження В-9/985, ВП №28694429 Другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ, держаний виконавець ОСОБА_2, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №11608615 від 15 вересня 2011 року. При цьому позивач посилається на те, що 28 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ODMLGA00000516, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 вересня 2027 року. В забезпечення умов виконання зазначеного договору, 28 вересня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 50,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Постановою Другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ від 14 вересня 2011 року було накладено арешт на спірну квартиру. Позивач зазначив, що 28 вересня 2007 року договір іпотеки зареєстровано в реєстрі за №4722, а також зареєстрована заборона за №4723, а постанова про накладення арешту буда винесена 14 вересня 2011 року, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки. Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року було ухвалено рішення про звернення стягнення на спірну квартиру, проте вказаний арешт унеможливлює виконання рішення суду. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1378 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задоволнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі.
3-я особа: представник Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Вислухавши сторонни, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, 28 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ODMLGA00000516, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 вересня 2027 року.
28 вересня 2007 року, в забезпечення умов виконання зазначеного договору між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 50,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
21.04.2011 року рішенням Київського райсуду м.Одеси позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк”в особі філії “Южне головне регіональне управління” ПАК КБ “ПриватБанк”до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача суму у розмірі 74 965,72 доларів США, що еквівалентно 595 235,32 гривень та судові витрати. (справа №2-1951/11).
На виконання виконавчого листа по вищезазначеній справі, згідно заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», 14 вересня 2011 року постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП №28694429 Другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ, держаний виконавець ОСОБА_2, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №11608615 від 15 вересня 2011 року, було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Статтею 57 ЦПК України закріплено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивачем не надано доказів в підтвердження того, чи виконано рішення рішенням Київського райсуду м.Одеси 21.04.2011 року, а також доказів того, чи приймалась державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Доводи представника позивача про те, що арешт на квартиру, загальною площею 50,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в подальшому буде порушувати права ПАТ КБ «ПриватБанк» при виконанні рішення Київського райсуду м.Одеси від 21.04.2015 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечне майно, не приймаються судом до уваги, так як рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розгляд справи та прийняття рішення на майбутнє, приймаючи за наявне неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України.
При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10,11,60,88,158,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа: Суворовський відділ державної виконавчої служби міста Одеси про звільнення майна з-під арешту - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Огренич І. В.