Справа № 502/2288/17
11 грудня 2017 року м. Кілія
Кілійського районного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Манжос Н. В.,
за участю секретаря Припас А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
До Кілійського районного суду Одеської області 04.12.2017 року звернувся державний виконавець Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з поданням, в якому просить суд вирішити питання про можливість тимчасового обмеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань за виконавчим листом № 521/9812/16-ц, виданим Малиновським районним судом м. Одеси від 22.08.2016 року про відібрання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та повернення дитини матері, ОСОБА_5.
Державний виконавець Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Просив розглядати подання за його відсутності.
Розглянувши подання, надані матеріали, суд вважає в задоволенні вказаного подання слід відмовити на підставі наступного.
У провадженні Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження № 52058091 з примусового виконання виконавчого листа № 521/9812/16-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 22.08.2016 року про відібрання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та повернення дитини матері, ОСОБА_5.
29.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису.
В заяві державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області немає відомостей про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2016 року була направлена та отримана боржником.
Тобто, в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що державний виконавець направив, а боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та ухиляється від виконання зобов'язання в добровільному порядку.
Також до матеріалів справи додана довідка за вих. № 1455 від 05.09.2016 року якою встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою батька була зарахована на навчання до 1-Б класу Кілійського НВК ОСОБА_6 ступенів № 1 ліцей». Станом на 05.09.2016 року ОСОБА_2 навчальні заняття без поважних причин не пропускає, заклад відвідує систематично.
Зазначена довідка датована 05.09.2016 року, однак посадовою особою не надано доказів відсутності дитини у зазначеному закладі, станом на день звернення з поданням про обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Згідно п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч.3 ст.269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Питання про забезпечення виконання рішення суду шляхом тимчасового обмеження у виїзді за межі України регулюються Законами України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” та “Про виконавче провадження”. Розгляд зазначеного питання судом проводиться за правилами ст. 377-1 ЦПК.
Згідно з ст. 5 ЗУ “Про виконавче провадження”, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом та при здійснені виконавчого провадження має право звернутись до органу, який видав виконавчий документ з клопотанням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.
Керуючись ст. ст. 209, 210, 293, 377-1 ЦПК України, ст. ст 5, 11 ЗУ “Про виконавче провадження”, ст. 6 ЗУ “Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України”, суд,-
В задоволенні подання Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня винесення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_7