Дата документу 19.12.2017
Справа № 509/2722/16-к
1-кп/501/62/17
19 грудня 2017 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області кримінальне провадження № 12016160380001370, яке внесено в ЄРДР 15 червня 2016 року за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Великодолинське Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимості згідно ст.89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,
15 червня 2016 року в період часу приблизно з 18 годин 00 хвилин до 20 годин 00 хвилин, ОСОБА_9 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання на території подвір'я будинку АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкогольного напою з ОСОБА_10 , в ході сварки з останнім, з помсти, що виникла на ґрунті особистих стосунків, діючи з прямим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , взяв у руку кухонний ніж, який знаходився біля них на столі, та умисно наніс ним два удари в шию потерпілого, спричинивши два колото-різані поранення задньо-бокової поверхні шиї праворуч з пошкодженням правої сонної артерії і кореня язика справа. Внаслідок нанесення ударів, відломився клинок від руків'я ножа, що унеможливило подальше його використання для спричинення значних тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим, відразу після цього, ОСОБА_9 , продовжуючи здійснення злочинного наміру, спрямованого на позбавлення життя потерпілого, взяв у руку інший кухонний ніж, який також знаходився на столі, та умисно наніс ним три удари в шию ОСОБА_10 , спричинивши йому три колото-різані поранення задньо-бокової поверхні шиї ліворуч з пошкодженням яремної вени. Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень, смерть потерпілого ОСОБА_10 настала на місці події.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та показав суду, що 15 червня 2016 року приблизно об 11 годині повертаючись до дому, неподалік від свого будинку, виявив ОСОБА_10 , який лежав на землі, імовірно у нетверезому стані. Повернувшись до дому ОСОБА_11 спав приблизно до 19.00 годин, а коли вийшов у двір побачив, що прийшов ОСОБА_12 , який почав звинувачувати у тому, що зник його велосипед. Вийшла ОСОБА_13 , співмешканка ОСОБА_11 , та намагалася його заспокоювати. Коли вона пішла, ОСОБА_12 почав пити горілку, яку приніс з собою, та ображати його, погрожувати, що всю його родину потрібно вирізати та він цьому посприяє. Потім ОСОБА_12 схопив зі столу кухонний ніж направивши на нього. Враховуючи, що у лютому того року ОСОБА_12 вже наносив йому ножові поранення, з метою захисту, він перехопив руку ОСОБА_12 та вони удвох впали на землю. Він спробував відняти у ОСОБА_12 ніж, але не міг дотягнутися та 6-7 разів вдарив кулаком його по руці. Він щось схопив, що підвернулось під руку та вдарив цим ОСОБА_12 . Під час перших двох ударів він не думав, що попав у ОСОБА_12 та не розумів, що тримає у руці. Умислу вбити ОСОБА_12 він не мав, бажав тільки захистити свою сім'ю. Коли отямився, виявив в своєї руці ніж. Знаходячись у паніці випив горілці. Ніж, якій ОСОБА_12 , погрожуючи тримав у руці, з відбитками пальців останнього, не знайшли. Просив звернути увагу, що при первинному допиті його, у відсутності захисника ОСОБА_7 , не в змозі був самостійно забезпечити свій захист, що вплинуло на дачу зізнавальних показань у повному обсязі.
Винуватість ОСОБА_9 , у пред'явленому йому обвинуваченні підтверджується дослідженими судом доказами та матеріалами кримінального провадження:
показаннями свідка ОСОБА_14 , пасинка обвинуваченого ОСОБА_11 , який показав суду, що проживає разом з вітчимом та матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . 15 червня 2016 року приблизно о 21 годині його розбудила ОСОБА_13 та повідомила, що ОСОБА_11 вбив ОСОБА_12 . Вибігши у двір він побачив, що вбитий ОСОБА_12 лежить на землі, а ОСОБА_11 приблизно в 1-1,5 метрах стоїть поряд. ОСОБА_12 ще днем приходив та був п'яний;
показаннями свідка ОСОБА_15 , матері обвинуваченого ОСОБА_11 , яка показала суду, що ОСОБА_11 спокійна людина, якщо не давати йому вживати алкоголь;
показаннями свідка ОСОБА_16 , подружки ОСОБА_14 , пасинка обвинуваченого ОСОБА_11 , яка показала суду, що 15 червня 2016 року, знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , днем приходив ОСОБА_12 , кричав про велосипед який зник. Потім у вечорі ОСОБА_12 знов прийшов, вже нетверезому стані. Він зі ОСОБА_11 , знаходилися за столом у подвір'ї будинку. Вона приносила їм їжу та повертаючись у двір з кухні через десять хвилин, побачила, що ОСОБА_12 лежить вбитий на подвір'ї. ОСОБА_11 знаходився поряд з ним, але ножа в його руках вона не бачила;
показаннями свідка ОСОБА_17 , яка показала суду, що 15 червня 2016 року у вечорі, ОСОБА_12 проходив біля її подвір'я в напрямок будинку де мешкав ОСОБА_11 . ОСОБА_12 був нетверезий та агресивно поводив себе, задираючи собак;
показаннями свідка ОСОБА_18 , який показав суду, що 15 червня 2016 року був запрошений в якості понятого при здійсненні огляду місця події;
показаннями свідка ОСОБА_19 , який показав суду, що ОСОБА_11 заходив до нього як сусіда після вчинення злочину, вірогідно був у стані сп'яніння;
показаннями експерта ОСОБА_20 , який в судовому засіданні показав, що у висновку судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_10 від 26 липня 2017 року №224 допущено технічну описку щодо яких наслідків привели колото-різані поранення, з заміною викладення трьох та двох поранень;
витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 червня 2016 року, згідно якого зареєстровано зазначене кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч.1 ст.115 КК України та розпочато досудове розслідування (т.1,а.с.74);
заявою ОСОБА_13 від 15 червня 2017 року згідно якої вона надала дозвіл на огляд вказаного домоволодіння (т.1.а.с.149);
протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 15 червня 2016 року, відповідно до якого на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 був виявлений труп ОСОБА_12 з ознаками насильницької смерті та плями бурого кольору. На столі, поряд з яким лежав труп вбитого, виявлено та вилучено зламаний ніж, довжина ріжучої частини леза 8 см, ширина леза 2 см. Огляд проведено домоволодіння: будинок та прилягаюча земельна ділянка з подвір'ям (т.1, а.с.150-178);
висновком експерта судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_10 від 26 липня 2017 року №224, згідно якого смерть потерпілого настала в результаті колото-різаних поранень шиї з пошкодженням правої сонної артерії і лівої яремної вени, що ускладнилося гострою масивною крововтратою. Смерть ОСОБА_10 могла настати орієнтовно в період часу з 18 годин 00 хвилин до 20 годин 00 хвилин 15 червня 2016 року. При дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження у виді двох колото-різаних поранень задньо-бокової поверхні шиї праворуч з пошкодженням яремної вени та трьох колото-різаних поранень задньо-бокової поверхні шиї ліворуч з пошкодженням правої сонної артерії і кореня язика справа. Три колото-різані поранення задньо-бокової поверхні шиї ліворуч з пошкодженням яремної вени, які утворені плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа, що має гостре лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 3,6 см та два колото різані поранення задньо-бокової поверхні шиї праворуч з пошкодженням правої сонної артерії і кореня язика справа, які утворені плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2,2 см. Три колото-різані поранення задньо-бокової поверхні шиї ліворуч з пошкодженням яремної вени та два колото-різані поранення задньо-бокової поверхні шиї праворуч з пошкодженням правої сонної артерії і кореня язика справа, що ускладнилися гострою масивною крововтратою, згідно п.2.1.3. «п» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Між отриманими трьома колото-різаними пораненнями задньо-бокової поверхні шиї ліворуч з пошкодженням яремної вени та двома колото-різаними пораненнями задньо-бокової поверхні шиї праворуч з пошкодженням правої сонної артерії і кореня язика справа, що ускладнилося гострою масивною крововтратою, і смертю ОСОБА_10 , є прямий причинний зв'язок;
актом медичного огляду від 16 червня 2016 року № 86, згідно якого ОСОБА_9 16 червня 2016 року о 3.00 годині знаходився у стані алкогольного сп'яніння, взята сеча на дослідження (т.1.а.с.128);
дослідженням від 24 червня 2016 року № 707л в сечі ОСОБА_9 отриманої під час медичного огляду 16 червня 2016 року, виявлений етиловий спирт в концентрації 3,2‰ (т.1.а.с.129);
актом медичного дослідження від 16 червня 2016 року № 2682/224, згідно якого в при судово-токсилогічному дослідженні крові та сечі від трупу ОСОБА_10 , виявлений етиловий спирт у концентрації в крові - 3,3‰, в сечі - 2,95‰ (т.1,а.с.139);
актом судово-медичного дослідження від 08 липня 2016 року №328, згідно якого на клапті шкіри бічної поверхні шиї справа виявлено: колото-різана рана, утворена плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, що має обушок і лезо (визначити ширину зануреної частини клинка не представляється можливим через надмірно виражену різану компоненту); і колото-різана рана, утворена плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2,2см. На клапті шкіри задньої поверхнею шиї зліва виявлено: колото-різана рана, утворена плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини не більше 2,0 см; колото-різана рана, утворена плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2,1 см; колото-різана рана, утворена плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, що має гостре лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 3,6 см (т.1,а.с.141-145);
постановою від 16 липня 2016 року про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів: кухонний ніж, змиви речовини бурого кольору із приміщення веранди будинку, території подвір'я, з правої руки ОСОБА_9 , з лівої руки ОСОБА_9 , нігтьові пластинки з піднігтьовим вмістом ОСОБА_9 (т.1,а.с.147-148).
Свідок ОСОБА_13 , співмешканка обвинуваченого ОСОБА_9 , відмовилася надавати показання щодо обвинуваченого, як члена сім'ї, користуючись ст. 63 Конституції України.
Судом звернуто увагу на твердження ОСОБА_9 , що зізнавальні показання які надавалися їм під час досудового розслідування при первинному допиті, були здійсненні у відсутності захисника ОСОБА_7 , що порушило його право на захист.
Згідно ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, хоча основна мета статті 6 Конвенції стосовно розгляду кримінальних справ полягає в забезпеченні справедливого судового розгляду «судом», компетентним встановити обґрунтованість «будь-якого...кримінального обвинувачення», це не означає, що ця стаття не стосується досудового провадження. Таким чином, вимоги статті 6 Конвенції можуть також бути застосовними ще до того, як справу направлено на розгляд суду, якщо - і тією мірою, якою - недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості судового розгляду (див. рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року, п.52).
З цих підстав та забезпечення загальних засад кримінального провадження, зокрема, законності та забезпечення права на захист, тобто гарантій, які супроводжують оцінку допустимості та надійності відповідних доказів, суд дослідив протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_9 від 16 червня 2016 року (т.1.а.с.78-81). З протоколу вбачається, що ОСОБА_9 у присутності захисника ОСОБА_7 показав про обставини злочину, які не відрізняються від змісту пред'явленого йому подалі обвинувачення. Пояснення захисника ОСОБА_7 надані в судовому засіданні, що він прибув до слідчого по закінченню допиту ОСОБА_9 та підписав протокол допиту тільки за згодою останнього, який підтвердив, що зміст протоколу відповідає наданим показанням, суд оцінює критично, як такі, що нічим не підтверджується та як намагання захисника «сліпо» підтримати позицію обвинуваченого.
Досліджуючи протокол огляду місця події від 15 червня 2016 року судом звернуто увагу, що зазначена слідча дія була проведена без ухвали слідчого судді.
Згідно ч.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно ч.2 ст.8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно ч.1 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч.3 ст.233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
Згідно ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Згідно ч.2 ст.237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно чч.1,2 ст.234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Суд констатує, що при проведенні огляду мало місце втручання у здійснення права ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_9 на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла, та це втручання було необхідним у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для захисту прав і свобод інших осіб. Разом з тим, вказане втручання не було в повному обсязі за законом, а саме, в частині не звернення слідчого, прокурора у подальшому з клопотанням до слідчого судді, з метою отримання дозволу на вже проведений огляд, тобто проведений огляд не пройшов судового контролю.
Згідно ч. 3 ст. 17 КПК України підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Судом враховується наступна практика Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення у справі «Яременко проти України» (заява №32092/02, пп.75,76 12.06.2008р.) завдання Суду не полягає в тому, щоб принципово визначати, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був заявник справді винуватим. Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна «незаконність» і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (див., зокрема, «Хан проти Сполученого Королівства» (Khan v. the United Kingdom), № 35394/97, п. 34, ECHR 2000-V; «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.H. v. the United Kingdom), N 44787/98, п. 76, ECHR 2001-IX; і «Аллан проти Сполученого Королівства» (Allan v. the United Kingdom), N 48539/99 п. 42, ECHR 2002-IX). Визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (див., зокрема, згадані вище рішення у справах Хана, пп. 35, 37, та Аллана, п.43).
Згідно рішення у справі «Хан проти Сполученого королівства» (заява № 35394/97, пп.38-40, 04 травня 2000 року) головним у цієї справі є питання, чи провадження загалом було справедливим. У зв'язку з визнанням прийнятності оспорюваного магнітофонного запису. Суд зазначає, що, як в справі Шенка («Шенк проти Швейцарії», заява № 16437/04, п.43, 14 лютого 2008 року) заявник мав цілком достатню можливість оспорити автентичність, а використання запису на попередньому розгляді (voir dire), а потім в апеляційному суді та Палаті лордів. Суд зауважує, що на кожному рівні юрисдикції національного суди, спираючись на статтю 78 РАСЕ, оцінювали, як прийняття доказу позначалося на справедливості судового розгляду, і обговорювали, серед інших питань, незаконну підставу для стеження. Той факт, що заявник на кожному етапі програвав, не мав жодного значення. Суд хотів би додати, що безперечно, якби національні суди вважали, що визнання доказу може спричинити значну несправедливість, вони застосували б своє дискреційне повноваження і вилучили б доказ на підставі статті 78 РАСЕ. За таких обставин Суд визнає, що використання таємно записаного матеріалу не суперечить вимогам справедливості, гарантованої пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Згідно рішення у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04, п.43, 14 лютого 2008 року) суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Судом враховується, що наслідком проведення огляду місця події 15 червня 2016 року, стало, в тому числі виявлення трупу ОСОБА_10 та зламаного ножа. Труп є матеріальним об'єктом, який став наслідком вчинення злочину, зберіг на собі його сліди, містить інші відомості, які були використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто має ознаки речового доказу. Аналіз доказів свідчить про те, що у органу досудового розслідування були підстави для проведення негайного огляду місця події відповідно до ч.3 ст.233 КПК України.
Разом з тим, виявлення трупу ОСОБА_10 у подвір'ї саме після спілкування з ним ОСОБА_9 , є об'єктивним фактом, незалежно від проведення судового контролю. Цей факт не спростовується доказами по справі та нанесення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень ножем, який було знайдено, останнім не оспорюється. Сторона захисту мала можливість оспорити зазначений доказ (протокол огляду місця події) та навести належне обґрунтування, що і було реалізовано під час судового розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначений протокол огляду місця події, як процесуальне джерело доказів має дуже вагомий характер, відсутній ризик його недостовірності, з врахуванням гарантій, які супроводжували оцінку допустимості та надійності відповідних доказів, спосіб їх використання, не суперечить вимогам справедливого судового розгляду, якщо розглядати його в цілому, відповідає вимогам ч.1 ст.6 Конвенції. У зв'язку з цим, суд вважає можливим не визнавати цей протокол недопустимим, а також враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_9 переважливо ґрунтується на інших доказах по справі.
Судом враховується, що на місці злочину знайдено тільки один з ножів, яким ОСОБА_10 нанесені тілесні ушкодження.
З огляду на висновок судово-медичної експертизи від 26 липня 2017 року №224, як між пораненнями нанесеними одним ножем, так і між пораненнями нанесеними другим, не знайденим ножем, є прямий причинний зв'язок, зі смертю ОСОБА_10 , локалізація і спрямованість ушкодження свідчить про недоступність його спричинення власною рукою загиблого, суд вважає, що відсутність другого ножа не спростовує доказів того, що ОСОБА_9 нанесені ОСОБА_10 поранення, які привели до смерті останнього. З врахуванням цього, не має принципового значення твердження ОСОБА_9 , що ніж, який було втрачено, тримав в руці потерпілий коли вони у двох впали на землю.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого стосовного того, що загиблий ОСОБА_10 висловлював погрози на адресу його та сім'ї та намагався використати проти нього ножа, які в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Суд вважає, що кількість ударів, завданих обвинуваченим потерпілому, характер та тривалість їх нанесення, а також нанесення їх в життєво важливі органи, свідчать про умисел обвинуваченого на вбивство потерпілого.
Згідно ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Аналіз викладених доказів свідчить про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України доведена поза розумним сумнівом.
Таким чином, ОСОБА_9 своїми діями, що виразилися в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (вбивство), вчинив злочин, передбачений ст. 115 ч. 1 КК України.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він не має судимості згідно ст.89 КК України, характеризується позитивно, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває (т.1,а.с.181-186).
Згідно висновку стаціонарного комплексного судового психолого-психіатричного дослідження від 20 червня 2017 року № 60 експертна комісія дійшла до висновку, що ОСОБА_9 на період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, в яких він обвинувачується, на хронічний психічний розлад, недоумство, іншій, в тому числі тимчасовий розлад психічної діяльності, не страждав, був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 міг знаходитися у стані простого алкогольного сп'яніння, що не позбавляло його здатності у повному обсязі усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2,а.с.41-46).
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає знаходження на його утримання матері, пенсіонера, визнання вини у спричиненні смерті.
При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, та вважає, що йому має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі.
За тих самих підстав суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливі лише в ізоляції від суспільства, тому не знаходить підстав для застосування до нього ст. 75 КК України.
Судом враховується положення ст.72 ч.5 КК України, до якої було внесено зміни Законом України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», відповідно до яких зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до абзацу четвертого частини п'ятої статті 72 КК України у строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 фактично затриманий Овідіопольським ВП ГУНП в Одеській області 15 червня 2016 року (т.1,а.с.130-134), ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 червня 2016 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т.1,а.с.187). Подалі ОСОБА_9 під час досудового розслідування та судового розгляду утримувався в Одеському слідчому ізоляторі(т.1,а.с.129,т.3,а.с.69).
Таким чином, підлягає зарахуванню в строк відбування покарання засудженому час його попереднього ув'язнення та перебування під вартою з 15 червня 2016 року по 19 грудня 2017 року.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України,
Визнати ОСОБА_9 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді десяти років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення, з моменту його затримання та знаходження під вартою до ухвалення вироку суду, а саме, з 15 червня 2016 року по 19 грудня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою залишити до набуття чинності вироку.
Речові докази, які знаходяться на зберіганні в Овідіопольському ВП ГУНП в Одеській області: кухонний ніж, змиви речовини бурого кольору із приміщення веранди будинку, території подвір'я, з правої руки ОСОБА_9 , з лівої руки ОСОБА_9 , нігтьові пластинки з піднігтьовим вмістом ОСОБА_9 - знищити.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_21 ОСОБА_3