Справа № 493/1467/17
Провадження № 2/493/826/17
20 грудня 2017 року
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1,
за участю секретаря ТИХОНОВОЇ Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати встановленим факт прийняття ним спадщини після смерті його тітки ОСОБА_4, померлої 19 лютого 2009 року в м. Балті Одеської області, визнати за ним, як за спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті його тітки ОСОБА_4, померлої 19 лютого 2009 року, та після смерті його баби ОСОБА_5, померлої 22 травня 1989 року, право власності на цілий житловий будинок (на плані позначено літ. А) загальною площею 46,9 м. кв., житловою площею 28,6 м. кв. з верандами (літ. а, а1), господарськими будівлями, а саме - вбиральнею (літ. Б), сараями (літ. Г, г, Д, Е), погребом (літ. а2), розташований на земельній ділянці площею 307 м. кв. по вулиці Толбухіна,32 в м. Балті Одеської області, стверджуючи, що його тітці ОСОБА_4 та його бабі ОСОБА_5 належали по ? частині вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями.
22 травня 1989 року баба позивача ОСОБА_5 померла, а 19 лютого 2009 року померла і тітка позивача ОСОБА_4 Після їх смерті позивач, як спадкоємець п'ятої черги за законом, фактично прийняв спадщину у вигляді цілого вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, так як поховав тітку, проживає в житловому будинку, підтримує його, господарські будівлі у належному стані, користується речами, предметами домашнього вжитку покійних, в нього знаходиться технічна документація на будинок, крім позивача інших спадкоємців першої - п'ятої черг за законом, які б претендували на спадщину, немає, позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але, позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по причині відсутності в нього правовстановлюючого документа на житловий будинок і рекомендовано звернутися з позовом до суду.
Вказані вище обставини позбавили позивача ОСОБА_2 права в повній мірі володіти, користуватися, розпоряджатися спадковим майном, з приводу чого він змушений звернутися до суду з позовом, надав суду заяву, в якій свої заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладену між ним та відповідачем ОСОБА_2, дійсною, такою, що відбулася, та визнати за ним право власності на житловий будинок (на плані позначено літ. А) загальною площею 46,9 м. кв., житловою площею 28,6 м. кв. з верандами (літ. а, а1), господарськими будівлями, а саме - вбиральнею (літ. Б), сараями (літ. Г, г, Д, Е), погребом (літ. а2), розташований на земельній ділянці площею 307 м. кв. по вулиці Толбухіна,32 в м. Балті Одеської області, стверджуючи, що 20.05.2017 року він уклав з відповідачем ОСОБА_2 угоду купівлі-продажу вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, згідно якої сплатив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 30000 грн., про що складена відповідна розписка, а відповідач ОСОБА_2 передав йому технічний паспорт на житловий будинок, сам житловий будинок з господарськими будівлями, відповідач ОСОБА_2 пообіцяв з'явитися до нотаріальної контори для оформлення угоди купівлі-продажу, але, до теперішнього часу відповідач ухиляється від належного оформлення угоди, до нотаріальної контори не з'являється.
Вказані вище обставини позбавили позивача ОСОБА_3 права в повній мірі володіти, користуватися, розпоряджатися придбаним ним нерухомим майном, з приводу чого позивач ОСОБА_3 змушений звернутися до суду із зустрічним позовом, надав суду заяву, в якій свої заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача - Балтської міської ради Одеської області, до судового засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить розглянути справу без його участі у відповідності із вимогами чинного законодавства України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що тітці позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 та його бабі ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно договору дарування від 20 квітня 1979 року, реєстр № 1084, посвідченого державним нотаріусом Балтської нотаріальної контори Одеської області, належали по ? частині житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці площею 307 м. кв. по вулиці Толбухіна,32 в м. Балті Одеської області, після смерті ОСОБА_5, померлої 22 травня 1989 року спадщину прийняла її дочка ОСОБА_4, але, спадщину встановленим порядком вона не оформила і померла 19 лютого 2009 року, після її смерті, спадщину у вигляді цілого вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, як спадкоємець п'ятої черги за законом, фактично прийняв її племінник позивач ОСОБА_2, так як поховав тітку, проживає в житловому будинку, підтримує його, господарські будівлі у належному стані, користується речами, предметами домашнього вжитку покійних, в нього знаходиться технічна документація на будинок, крім позивача інших спадкоємців першої - п'ятої черг за законом, які б претендували на спадщину, судом не встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по причині відсутності в нього правовстановлюючого документа на житловий будинок і рекомендовано звернутися до суду, оскільки згідно із гл. 7 Закону України «Про нотаріат» та у відповідності до п.п.4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 року №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Надані позивачем ОСОБА_2 письмові докази вказують на те, що він, як спадкоємець п'ятої черги за законом, фактично прийняв спадщину у вигляді цілого житлового будинку з господарськими будівлями, але, 20 травня 2017 року він уклав з ОСОБА_3 угоду купівлі-продажу і продав йому успадкований вище вказаний житловий будинок з господарськими будівлями.
Судом з'ясовано, що відповідно до ст. 657 ЦК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1878-VI (1878-17) від 11.02.2010, № 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010 договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Що стосується визнання права власності на нерухоме майно, то згідно ч.3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Нині діючі та діючі на момент укладання договору купівлі-продажу між сторонами статті 334, 640, 657 ЦК України вимог щодо обов'язкової державної реєстрації таких правочинів не містять та не пов'язують момент вчинення таких правочинів з державною реєстрацією.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлена державна реєстрація саме речових прав на нерухоме майно, а не самих правочинів, з яких набувається це право, а ст. 19 цього ж Закону договори та рішення суду зазначає лише як підставу для реєстрації прав, а не як об'єкт державної реєстрації.
В даному випадку не можна застосовувати положення ч.1 ст.210 ЦК України, так як вимоги державної реєстрації укладеного між сторонами договору купівлі-продажу законодавство України не передбачає, хоча раніше (до моменту укладення цього договору купівлі-продажу) таку вимогу містили положення ст.ст. 334, 557, 640 ЦК України, які пов'язували момент вчинення таких правочинів з державною реєстрацією, та про які йдеться мова в п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», однак ці положення є вже недіючі у зв'язку зі змінами, внесеними із Законами України № 1878-VІ (1878-17) від 11.02.2010 року, № 2756-VІ (2756-17) від 02.12.2010 року.
Суд констатує, що вирішуючи спори про визнання правочинів дійсними, судам необхідно враховувати, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким ч.3 ст.640 ЦК викладено в новій редакції, а саме: «договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення», і таким чином, до правочинів, укладених після 1 січня 2013 року абзац 3 п.13 ППВСУ №9 у прямому своєму розумінні не може бути застосований.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В судовому засіданні встановлено, що неможливо посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, оскільки відповідач не з'являється до нотаріуса для посвідчення вище вказаного договору, а відтак, втрачена можливість посвідчення вище вказаного договору у нотаріуса, також встановлено, що інших підстав нікчемності правочину в даному випадку немає.
За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин між сторонами вимог ч.2 ст.220 ЦК України, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання умов договору, тому суд може визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_6
Згідно ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч.2 ст.377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Таким чином, вище зазначені норми законів приводять суд до висновку про те, що земельна ділянка, на якій розташований вище вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, повинна перебувати у власності відчужувача цього житлового будинку і лише в цьому випадку власник земельної ділянки зобов'язаний отримувати її кадастровий номер, тобто позивач повинен був бути власником земельної ділянки, на якій розміщений будинок. Позивач власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, не є, а тому, на думку суду, він не повинен вживати заходів до отримання кадастрового номеру, що його право користування земельною ділянкою переходить разом із правом власності на житловий будинок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 334, 640, 657, 1216, 1218, 1258, 1265, 1268 ЦК України, ч.1 ст.120 Земельного Кодексу України, ст. ст. 10-13, 259, 263 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати встановленим факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті його тітки ОСОБА_4, померлої 19 лютого 2009 року в м. Балті Одеської області.
В частині інших позовних вимог відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.
Визнати дійсною і такою, що відбулася угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці площею 307 м. кв. по вулиці Толбухіна,32 в м. Балті Одеської області, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на цілий житловий будинок (на плані позначено літ. А) загальною площею 46,9 м. кв., житловою площею 28,6 м. кв. з верандами (літ. а, а1), господарськими будівлями, а саме - вбиральнею (літ. Б), сараями (літ. Г, г, Д, Е), погребом (літ. а2), розташований на земельній ділянці площею 307 м. кв. по вулиці Толбухіна,32 в м. Балті Одеської області, який раніше на праві приватної власності в рівних частках, тобто по ? частині за кожною, належав ОСОБА_5, померлій 22 травня 1989 року, та ОСОБА_4, померлій 19 лютого 2009 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції в 30-денний строк з дня проголошення рішення.