Справа № 479/909/17
2-а/479/19/17
12 грудня 2017 рок Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Микитей Л.Л.,
при секретарі судового засідання Шумській Т.С.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Криве Озеро в порядку адміністративного судочинства адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в перерахунку розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, зобов'язання вчинити певні дії,
08 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Врадіївського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом, який в подальшому передено в Кривоозерський районний суд Миколаївської області та змінено позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо відмови в перерахунку розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 156/0/15-17 від 31 січня 2017 року, 09 лютого 2017 року позивача було звільнено з посади судді Врадіївського районного суду Миколаївської області у відставку.
31 березня 2017 року рішенням № 93 ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України йому призначене з 10 лютого 2017 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
03 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на те, що його стаж роботи, який дав право звільнитися у відставку та отримати щомісячне довічне грошове утримання складає 24 роки 7 місяців, в тому числі на посаді судді 14 років 2 місяці 25 днів, на посаді слідчого 6 років 10 місяців 8 днів, строкова військова служба 2 роки, та 1 рік 6 місяців половина терміну навчання в Київському інституті внутрішніх справ, а тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці мав би складати 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, в зв'язку з чим просив здійснити перерахунок.
07.08.2017 року листом № 1376/03 йому відмовлено у здійсненні перерахунку,
посилаючись, що позивачу при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховано лише період роботи на посаді судді - 14 років, періоди роботи на посаді слідчого, навчання, служба в армії зараховуються до стажу роботи судді, що лише дає право на відставку, у зв'язку з чим правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання не має.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що позивачу визначено розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці , відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддвів" № 1402-УІІІ від 02.06.2016 (далі Закон № 1402-УІІІ) 80 відсотків, враховуючи стаж роботи на посаді судді 14 років. Застосувати положення згаданого Закону щодо збільшення щомісячного довічного грошового утримання на 2 відсотки заробітку за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, не має підстав, оскільки такого стажу позивач не має.
Вказала, що зазначений загальний стаж на посаді судді 24 роки 7 місяців 2 дні, відповідно до розрахунку, виданого позивачу ОСОБА_4 управлінням Державної судової адміністрації в Миколаївській області , куди ввійшов крім стажу судді також стаж на посаді слідчого, строкова військова служба , половина строку навчання на юридичному факультеті дав право лише на вихід позивача у відставку, тому підстави перерахувати розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці позивачу з 80 відсотків на 88, - відсутні.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного.
Згідно приписів ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Права і свободи людини з невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.ст. 21, 22 Конституції України).
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-УІІІ від 02.06.2016 року, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 7 ст. 48 Закону).
Частинами 1-3 ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні
2
адміністративної справи керуєьться принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом їі загальними принципами міжнарождного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 15 листопада 2002 року працював суддею Врадіївського районного суду Миколаївської області.
Відповідно до рішенням Вищої ради правосуддя № 156/0/15-17 від 31 січня 2017 року (а.с. 4), наказом голови Врадіївського районного суду Миколаївської області № 15-ок позивача з 09 лютого 2017 року звільнено з посади судді у відставку.
20 березня 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_3 об'єднаного управляння Пенсійного фонду України Миколаївської області з заявою про призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши розрахунок стажу судді, який дає право на відставу виданий ОСОБА_4 управлінням Державної судової адміністрації в Миколаївській області ( а.с. 8), відповідно до якого стаж позивача на посаді судді становить 24 роки 7 місяців 2 дні, в тому числі до стажу судді Тихоненку М.І. зараховано 2 роки строкової військової служби ( з 12.11.1982 року по 19.11.1984 року), 1 рік 6 місяців половина періоду навчання (з 1992 року по липень 1995 року) в Київському інституті внутрішніх справ за спеціальністю правознавство, 6 років 10 місяців 8 днів роботи на посаді слідчого Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області (з 24.08.1995 року по 14.11.2002 року), робота суддею Врадіївського районного суду Миколаївської області ( з 15.11.2002 року по 09 .02.2017 року), що підтверджується копіями протоколу 93 від 31.03.2017 року (а.с. 49), військового квитка НО № 3881159, (а.с. 54), диплома спеціаліста КЛ № 002441 та додатку до нього, (а.с. 55-57), трудової книжки УКР № 2198438, ( а.с. 5-6).
31 липня 2017 року, на письмову заяву позивача, ним отримано лист № 1325/03 (а.с. 9), зі змісту якого вбачається, що рішенням № 93 від 31.03.2017 року Врадіївським відділом обслуговування громадян ОСОБА_3 ОУПФУ , йому з 10 лютого 2017 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, що працює на відповідній посаді.
3
02 серпня 2017 року позивач звернувся із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 80 на 88 відсотків, враховуючи стаж судді 24 роки 7 місяців 2 дні, на що листом № 1376/03 від 07 серпня 2017 року , відповідач відмовив у перерахунку, зіславшись, що у позивача стаж судді складає 14 років 2 місяці 26 днів, що не дає підстав зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, при нарахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач до стажу судді відніс лише фактичну роботу на посаді судді, не зарахувавши стаж 6 років 10 місяців 8 днів на посаді слідчого, 2 роки строкової військової служби , 1 рік 6 місяців половина навчання в Київському інституті внутрішніх справ.
Такі дії відповідача, суд вважає протиправними з огляду на наступне.
На час звернення ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення з посади судді у відставку та призначення йому щомісячного довічного
грошового утримання судді у відставці , з 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ , (далі Закон № 1402-УІІІ ), відповідно до положень якого суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку (стаття 116).
За приписами стаття 137 Закону№ 1402-УІІІ, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 34 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-УІІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За приписами пункту 25 Розділу XII Закону № 1402-УІІІ , передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік
4
роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
ОСОБА_2 призначений на посаду судді до набрання чинності цим Законом, кваліфікаційне оцінювання не пройшов, тому спірні правовідносини щодо обчислення стажу судді та нарахування щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VI).
За правилами частини першої статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 131 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку,
тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - постанова № 865) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина
5
строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Конституційний Суд України в своїх рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, № 4-рп/20016 від 08 червня 2016 року неодноразово зазначав , що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, невід'ємним елементом їх статусу та необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Враховуючи зазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно не враховано позивачу до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової війської служби 2 роки, та 6 років 10 місяців 8 днів на посаді слідчого, що разом із роботою на посаді судді - 14 років 2 місяці 25 днів, складає 23 роки 1 місяць 20 днів, що дає право на призначення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді місцевого суду без обмеження граничного розміру.
Разом з тим, із досліджених в судовому засіданні письмових доказів, співставивши копію трудової книжки позивача, (а.с. 5-6), де відсутній запис про припинення роботи у зв'язку із навчанням, копії диплома КЛ № 002441, додатку до нього , (а.с. 55-57), не прослідковується навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі на юридичному факультеті, тому підстав для зарахування половини строку навчання, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158, 160, 161, 163, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_2.
Зобов'язати Кривоозерське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат починаючи з 10 лютого 2017 року в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді місцевого суду без обмеження граничного розміру, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби - 2 роки та час роботи на посаді слідчого - 6 років 10 місяців 8 дні.
6
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Понесені ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн. компенсувати за рахунок держави.
Постанова в частині виплати грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя Кривоозерського Л.Л. Микитей
районного суду