Справа № 487/5052/16-ц
Провадження № 2/487/2157/17
07.12.2017 року.
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., при секретарі Табунщик К.С., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
07.10.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 02.03.2017 року, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ОСОБА_4.
У своєму позові позивач зазначила, що 28.06.2013 року між її батьком ОСОБА_5 та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого, останньому була передана сума у розмірі 3 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 77 730,00 грн., зі строком повернення до 01.08.2013 року, про що була дана йому розписка.
Також, 17.02.2015 року відповідач від ОСОБА_5 отримав грошові кошти в сумі 400 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 10 364,00 грн., про що також власноручно була написана боргова розписка відповідачем ОСОБА_3 зі строком повернення до 01.06.2015 року.
31.07.2015 року помер ОСОБА_5. Після його смерті вона в установлений законом строк прийняла спадщину та дізналася про існування написаних відповідачем ОСОБА_3 боргових розписок.
Посилаючись на вищенаведене, просила стягнути з ОСОБА_3 загальну суму основного боргу за розписками у розмірі 88 094,00 грн., три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 7798,91 грн. та витрати по сплаті судового збору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив відмовити в задоволені позивних вимог, щодо стягнення 3 процентів річних та просив застосувати строк позовної давності відповідно до позовних вимог щодо стягнення суми боргу за розпискою від 28.06.2013 року.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_5 28.06.2013 року було передано відповідачу суму у розмірі 3 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 77 730,00 грн.
Факт передачі вказаної суми підтверджується написаною власноручно відповідачем ОСОБА_3 розпискою.
Згідно вказаної розписки, відповідач повинен був повернути вказану суму боргу до 01.08.2013 року.
Крім того, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_5 17.02.2015 року було передано відповідачу суму у розмірі 400 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 10 364,00 грн.
Факт передачі вказаної суми підтверджується також, написаною власноручно відповідачем ОСОБА_3 розпискою.
Згідно вказаної розписки, відповідач повинен був повернути вказану суму боргу до 01.06.2015 року.
Також у судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть 31.07.2015 року помер ОСОБА_5.
Відповідно до ст.1268 ЦК України позивач ОСОБА_2, після смерті свого батька ОСОБА_5 прийняла спадщину у встановлений законом строк, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26.01.2016 за № 42754907.
Так, під час прийняття спадщини позивач дізналася про існування написаних відповідачем ОСОБА_3 боргових розписок, по яким заборгованість відповідачем не повернута.
Крім того, на адресу відповідача ОСОБА_3, позивачем ОСОБА_2 була направлена заява вимога про повернення заборгованості за борговими розписками на загальну суму 3400 доларів США, але до теперішнього часу ніяких сум в рахунок повернення боргу позивачу не виплачено.
Зазначені розписки недійсними у встановленому законом порядку не визначені.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій , що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики так його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень частини 1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Згідно із п.1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Пунктом 5 цієї ж статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається із тексту розписки від 28.06.2013 року строк виконання встановлено до 01.08.2013 року, а відтак строки позовної давності по даному стягненню боргу пропущено, оскільки з позовом позивач ОСОБА_2 звернулася 07.10.2016 року.
Відповідно до ст.262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України передбаченого, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 10364 грн., що еквівалентно 400 доларів США.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.
Але, як встановлено в судовому засіданні, відповідно до наданої суду розписці від 17.02.2015 року, ОСОБА_5 передав в борг ОСОБА_3 суму еквівалентну в доларах США, а положення ст.625 ЦК України визначає стягнення лише за борговим зобов'язанням в грошовому еквіваленті, то такі вимоги позивача ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст.ст.10,60, 213-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 10364 грн. ,що еквівалентно 400 доларів США.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів після його проголошення. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м.Миколаєва в порядку ст.294 ЦПК України.
Суддя: Павлова Ж.П.