Справа № 487/6027/17
Провадження № 3/487/2321/17
04.12.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., при секретарі Колісниченко В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління держпраці у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , генеральний директор ПАТ «Миколаївобленерго»,
за ч. 7 ст. 41 КУпАП, -
26 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.7 ст. 41 КУпАП, в якому зазначено: ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у ПАТ «Миколаївобленерго» розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська,40, виявлене 13.09.2017 року під час проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства України про працю, за що передбачена відповідальність ч.7 ст.41 КУпАП.
В порушення вимог ч.3 ст. 119 КЗпП України за працівниками ПАТ «Миколаївобленерго» (далі - Товариство) ОСОБА_2 , якого призвано на строкову військову службу, ОСОБА_3 , якого прийнято на військову службу за контрактом, ОСОБА_4 , який уклав контракт про проходження військової служби на особливий період до оголошення демобілізації, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які уклали контракт про проходження громадянами України військової служби, ОСОБА_8 , який призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, Товариством не збережені місце роботи, посада і середній заробіток.
Так, працівник Товариства ОСОБА_2 призваний на строкову військову службу (повістка № 16 Первомайського об'єднаного міського військового комісаріату). ОСОБА_2 звільнено з Товариства 13.10.2016 відповідно до наказу від 13.10.2016 №1460-к «Про припинення трудового договору» згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі повістки №16 Первомайського об'єднаного міського військового комісаріату. У вересні 2016 року працівнику проведено оплату за середнім заробітком (військові збори).
Працівник Товариства ОСОБА_3 прийнятий з 15.12.2016 у добровільному порядку на військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського та старшинського складу. Відповідно до п. 3 контракту він укладений на строк до закінчення особливого періоду. ОСОБА_3 звільнено з Товариства 28.12.2016 відповідно до наказу від 28.12.2016 №1897-к «Про припинення трудового договору» згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі витягу із наказу командира військової частини від 15.12.2016 №83- PC, контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 15.12.2016.
Працівник Товариства ОСОБА_4 28.03.2014 призваний на військову службу під час мобілізації. Його звільнено з Товариства 26.03.2014 наказом від 02.04.2014 № 512-к згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП на підставі повідомлення Центрально-Миколаївського об'єднаного військового комісаріату. Наказом від 30.04.2014 № 657-к ОСОБА_4 поновлено на роботі з 27.03.2014 та одночасно увільнено від роботи з 27.03.2014. Відповідно до листа військової частини від 19.03.2015 №300 ОСОБА_4 з 11.03.2015 уклав контракт про проходження військової служби на особливий період до оголошення демобілізації. Працівнику з березня 2014 року по вересень 2016 року проводилась оплата середнього заробітку.
ОСОБА_4 звільнено з Товариства 28.09.2016 наказом від 04.11.2016 №1567-к «Про припинення трудового договору» згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до п. 26 Указу Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення), контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахуванні: особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби. Відповідно до п. 34 Положення контракт припиняється (розривається), зокрема, у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. До дня фактичного звільнення працівникові нараховують та виплачують середній заробіток відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Згідно з Положенням громадяни, звільнені з військової служби у п'ятиденний строк після вилучення зі списків особового складу військової частини зобов'язані прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття їх на військовий облік. За ці дні середній заробіток працівникові також зберігається і нараховується з тієї самої середньої заробітної плати, за якою здійснювалася оплата періоду військової служби.
Працівник Товариства ОСОБА_5 25.03.2014 року призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Його звільнено з Товариства 24.03.2014 наказом від 02.04.2014 № 509-к на підставі повістки Центрально-Миколаївського об'єднаного військового комісаріату. Наказом Товариства від 30.04.2014 № 661-к працівника ОСОБА_5 поновлено на роботі з 25.03.2014 та одночасно увільнено від роботи з 25.03.2014. ОСОБА_5 з 24.03.2015 згідно з наказом від 25.03.2015 № 384-к приступив до роботи у Товаристві у зв'язку із закінченням військової служби за мобілізацією на особливий період. Працівнику з квітня 2014 року по березень 2015 року проводилась оплата середнього заробітку.
ОСОБА_5 з 28.04.2017 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського складу строком на 6 (шість) місяців (згідно витягу із наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 28.04.2017 № 111 з 28.04.2017). Його звільнено з Товариства 10.05.2017 наказом від 10.05.2017 № 680-к «Про припинення трудового договору» згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України, на підставі копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського складу від 28.04.2017.
Працівник Товариства ОСОБА_6 24.05.2016 року призваний на строкову військову службу (повістка ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та увільнений від роботи з 24.05.2016 згідно з наказом Товариства від 23.05.2016 № 696-к. Працівнику з травня 2016 року по квітень 2017 року проводилась оплата за середнім заробітком.
ОСОБА_6 з 27.04.2017 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 6 (шість) місяців (згідно з витягом з наказу командира 101 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ від 27.04.2017 № 61-РС з 27.04.2017 по 26.10.2017). Його звільнено з Товариства 17.05.2017 наказом від 17.05.2017 № 704-к «Про припинення трудового договору» згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України, на підставі копії Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 27.04.2017. Відповідно до наказу Товариства від 17.05.2017 № 704-к «Про припинення трудового договору» припинено виплату з 27.04.2017 середнього заробітку, передбаченого ст. 119 КЗпП України.
Працівник Товариства ОСОБА_7 19.03.2014 року призваний на військову службу за мобілізацією, в особливий період. Він звільнений 18.03.2014 згідно з наказом Товариства від 24.03.2014 № 441-к. Наказом Товариства від 30.04.2014 № 689-к, працівника поновлено на роботі з 19.03.2014 та одночасно увільнено від роботи, у зв'язку з проходженням військової служби. ОСОБА_7 з 11.03.2015 згідно з наказом від 11.03.2015 № 303-к приступив до роботи у Товаристві, у зв'язку із закінченням військової служби за мобілізацією, на особливий період. Працівнику з квітня 2014 по березень 2015 проводилась оплата за середнім заробітком.
ОСОБА_7 09.07.2015 року призваний на військову службу під час мобілізації та увільнений від роботи 09.07.2015 наказом Товариства від 10.07.2015 № 2082-к. З 01.11.2016 він згідно з наказом від 01.11.2016 № 1548-к приступив до роботи у Товаристві, у зв'язку із закінченням військової служби. Працівнику з липня 2015 року по жовтень 2016 року проводилась оплата за середнім заробітком.
З 29.06.2017 ОСОБА_7 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу (згідно з витягом з наказу командувача високо мобільних десантних військ ЗСУ від 12.06.2017 № 33 строком на 5 років). Звільнений з Товариства 03.07.2017 наказом від 03.07.2017 № 944-к «Про припинення трудового договору» згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України, на підставі витягу з наказу командира військової частини.
Працівник ОСОБА_8 призваний 19.06.2017 на військову службу в Збройні Сили України за призовом осіб офіцерського складу строком на 18 місяців відповідно до наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 15.06.2017 № 400.
Працівника ОСОБА_8 звільнено з Товариства 19.06.2017 наказом від 19.06.2017 № 864-к «Про припинення трудового договору» згідно з п. З ст. 36 КЗпП України на підставі повідомлення Очаківського РВК від 18.06.2017 №1460, витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 19.06.2017 №30.
Чим порушено умови ч.7 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину у скоєному не визнав, пояснив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 41 КУпАП, оскільки положень законодавства не порушував. Зазначив, що умовою застосування ч. 3 статті 119 КЗпП України, яка передбачає надання гарантій у вигляді збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві для працівників, які призвані або вступили на військову службу під час дії особливого періоду, є наявність особливого періоду на території України. Але у час звільнення працівників, в Україні не було оголошено не діяв особливий період, а тому відсутні підстави застосування роботодавцем ч. 3 ст. 119 КЗпП України. Також вказав, що за наслідками перевірки підприємства, йому було винесено припис 19.09.2017 р. яким зобов'язано забезпечити виконання вимог ст. 119 КЗпП України, але цей припис оскаржується до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Частиною 7 статті 41 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову службу) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. До дня фактичного звільнення працівникові нараховують та виплачують середній заробіток відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Частиною 3 статті 119 КЗпП України, передбачено, що «за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації…… у яких вони працювали на час призову.»
Отже, можливість збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за працівниками призваними на військову службу або прийнятими на військову службу за контрактом законодавець пов'язує виключно з настанням мобілізації чи особливого періоду.
За змістом статі 1 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Отже, в умовах відсутності вищевказаних рішень, особливий період не діє.
В судовому засіданні не встановлено наявності достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що під час звільнення призваних на прийняти на військову службу працівників ПАТ «Миколаївобленерго», діяв особливий період. За такого, судом не встановлено підстав для застосування гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП України, що свідчить про додержання ОСОБА_1 вимог законодавства про працю при звільнені цих працівників.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі вищенаведені обставини, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.7 ст. 41 КУпАП., справа про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною частиною статті підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247 п.1, 283,284 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.7 ст. 41 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня винесення та може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області у строк та порядку передбачені ст.294 КУпроАП.
Суддя: З.М. Сухаревич