Справа № 462/2995/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.
Провадження № 33/783/973/17 Доповідач: Михалюк В. О.
09 листопада 2017 року м.Львів
Апеляційний суд Львівської області у складі :
Головуючого - судді Михалюка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, інженера НУ «Львівська Політехніка», проживаючого за адресою: м. Львів - Рудно, вул. П. Орлика, 13А
на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 25 липня 2017 року,
Постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 25 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правовопрушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. в дохід держави з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23 червня 2017 р., близько 20 год. 30 хв. керував автомобілем «Seat Toledo», номерний знак НОМЕР_1, по вул. Городоцька, 226 у м. Львові, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу «Drager Alcotest 6820» ARJL - 0247, тест № 267, результат тесту - 1.71 %, чим порушив, п. 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р.
Внаслідок перебування у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Seat Toledo», номерний знак НОМЕР_1, по вул. Городоцька, 226 у м. Львові, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, не дотримався безпечного інтервалу та виїхав за межі проїзної частини, здійснивши наїзд на перешкоду - огорожі проїзної частини та тротуару. При ДТП автомобіль отримав механічних пошкоджень, чим порушив, п. п. 1.5, 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.
Після цього ОСОБА_1, будучи учасником дорожньо - транспортної пригоди, не дочекавшись працівників поліції, залишив місце ДТП, чим порушив, п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.
Не погодившись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій покликається на те, що постанова судді є необґрунтованою та незаконною, не відповідає фактичним обставинам справи, винесення з порушенням норм закону. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви НУ «Львівська Політехніка» та не застосував положення ст. 21 КУпАП. Постанова судді прийнята без врахування пом'якшуючих обставин. Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано його матеріальний стан, інвалідність та те, що позбавлення права керування транспортним засобом вплине на виконання ним трудових обов'язків.
Покликається на те, що матеріали справи не містять жодних об'єктивних даних та доказів на підтвердження викладених у постанові обставинах, у зв'язку з чим просить дану постанову судді скасувати, провадження у справі закрити, а матеріали справи передати на розгляд колективу НУ «Львівська Політехніка» навчально-виробничого центру мережевих технологій для застосування заходів впливу.
При цьому, на адресу апеляційного суду Львівської області поступило клопотання трудового колективу Навчально технічного центру мережевих технологій ПУ «Львівська політехніка», в якому просять звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, передавши матеріали на розгляд трудовому колективу НТЦ МТ НУ ЛП для застосування заходів громадського впливу.
Апелянт ОСОБА_1 неодноразово викликався в судове засідання для розгляду вказаної апеляційної скарги останнього, однак вп'яте в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, при цьому подав чергове клопотання про перенесення судового засідання за його апеляцією у зв'язку з його зайнятістю, що суд розцінює як зловживання правом, та вважає що це не позбавляє суд можливості розгляду апеляційної скарги у його відсутності.
А тому, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обгрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії БР № 232723 від 23 червня 2017 року, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії БР № 232722 від 23 червня 2017 року, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії БР № 232721 від 23 червня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобвлем в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку з використанням тестера «Драгер», який встановив наявність у ОСОБА_1 1,71 % проміле алкоголю, схемою місця ДТП, поясненнями правопорушника ОСОБА_1 від 23 червня 2017 року, поясненням працівника поліції ОСОБА_2 від 23 червня 2017 року, рапортами працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 23 червня 2017 року, та іншими матеріалами справи.
Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що постанова суду винесена із значними порушеннями норм закону, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Що ж стосується клопотання трудового колективу Навчально технічного центру мережевих технологій ПУ «Львівська політехніка» про можливість передачі матеріалів справи про адміністративні правопорушення на розгляд такого для застосування заходів громадського впливу,то таке не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Однак, враховуючи характер вчинених правопорушень, а саме грубе порушення вимог ПДР України, особу правопорушника, який після скоєння даного правопорушення в порушення правил дорожнього руху України залишив місце дорожно-транспортної пригоди, до якої був причетний, ступінь його вини, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 21 КУпАП і звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП з передачею матеріалів на розгляд трудовому колективу Навчально технічного центру мережевих технологій ПУ «Львівська політехніка».
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції відносно останнього залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 25 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : В. Михалюк