Справа № 761/15606/17
Провадження № 2/761/5028/2017
12 травня 2017 року Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Малинников О.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним
В травні 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі виявлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
При зверненні до суду такий документ позивачем до позову доданий не був.
При цьому позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» згідно якого, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Разом з цим, суд вважає, що таке посилання є безпідставним, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Однак згідно Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» в редакції від 01.09.2015 року, щодо об'єктів справляння судового збору визначено до ст. 5, що споживачі при зверненні до суду від сплати судового збору не звільняються.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.
Виходячи з цього, двох законів, що мають однакову юридичну силу / Закон України «Про захист прав споживачів» та Закон України «Про судовий збір» / вимоги Закону України «Про судовий збір» у редакції від 01.09.2015 року є пріорітетнішими.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Отже, позиваче необхідно сплатити судовий збір відповідно до п. 2. Ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», в якій зазначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру , яка подана фізичною особою ставка судового збору становить
0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що у разі не виправлення недоліків в зазначений строк позовна заява вважатиметься не поданою та буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ф. Малинников.