Справа №760/17311/16
№2/760/1824/17
08 грудня 2017 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого-судді Кушнір С.І.,
при секретарі Гаєвській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Позивач 10.10.2016 року звернулася до суду з даним позовом, у якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до ордера НОМЕР_1 від 03 червня 1986 року ОСОБА_2 було надано право на зайняття службового житлового приміщення двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Сім'я ОСОБА_2 в той період складалася з 3-х осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_3 (син).
Розпорядженням Залізничної районної державної адміністрації міста Києва від 28.12.1999 року №1236 ОСОБА_2 надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на родину із чотирьох осіб: він, колишня дружина - ОСОБА_1, син - ОСОБА_3, син колишньої дружини - ОСОБА_4. Також видано відповідний ордер на жиле приміщення НОМЕР_2 від 13.01.2000 року.
Рішенням Залізничного районного суду міста Києва від 18 жовтня 1992 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розлучення відповідач знову одружився та з цього часу фактично проживає з дружиною за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідач в добровільному порядку знятися з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 відмовляється, зазначеною квартирою не цікавиться та не несе витрат по оплаті комунальних послуг.
Факт не проживання відповідача в квартирі підтверджує актами Житлово-експлуатаційної дільниці №901 про не проживання особи за місцем реєстрації від 22.06.2016 року, 25.07.2016 року, 28.09.2016 року.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач не користується жилим приміщенням без поважних причин понад шість місяців, що дає підстави вважати його таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.
Ухвалою суду від 12.04.2017 року до участі в справі в якості 3-х осіб залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначив, що з 1993 року в квартирі не проживає, існують перешкоди у користуванні квартирою, в спірній квартирі зберігаються його речі, він отримує поштову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_1, направлену на його ім'я, до жовтня 2016 року надавав позивачу матеріальну допомогу для оплати комунальних послуг, відповідач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії користується пільгами, передбаченими чинним законодавством.
Додані до позовної заяви акти про не проживання відповідача є недопустимими доказами, оскільки особи, які їх підписали перебувають з ним у неприязних відносинах як з колишнім представником правоохоронних органів.
Третя особа ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовільнити, подав письмову заяву, в якій повідомив про те, що відповідач у квартирі АДРЕСА_1 протягом тривалого часу більше шести місяців не проживає, самою квартирою та її утриманням не цікавиться, особисті речі відповідача в спірній квартирі не зберігаються, особиста кореспонденція за адресою АДРЕСА_1 на ім'я відповідача не надходить, комунальні платежі за утримання квартири відповідачем не здійснюються. З питанням про вселення у цю квартиру відповідач до її мешканців не звертався, перешкоди у користуванні житловим приміщенням з боку позивача чи інших осіб відсутні.
Третя особа ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся, заяв чи заперечень проти задоволення позову до суду не надав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ордера НОМЕР_1 від 03.06.1986 року ОСОБА_2 було надано право на зайняття службового житлового приміщення двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною житловою площею 30,4 кв.м на сім'ю із трьох осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_3 (син).
Рішенням Залізничного районного суду міста Києва від 19.10.1992 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
15.05.1993 року у Відділі ЗАГС Залізничного району м. Києва відповідач - ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5
Розпорядженням Залізничної районної державної адміністрації міста Києва від 28.12.1999 року №1236 було виключено із складу службових житлових приміщень двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Надано гр. ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на родину чотири особи (він, колишня дружина - ОСОБА_1, син - ОСОБА_3, син колишньої дружини - ОСОБА_4).
14.01.2000 року ОСОБА_2 з сім'єю з чотирьох осіб видано Ордер на житлове приміщення НОМЕР_2 на право заняття жилого приміщення жилою площею 30,4 кв.м, яке складається з двох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1; склад сім'ї: ОСОБА_2, ОСОБА_1 (колишня дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син колишньої дружини).
Згідно з довідкою форма №3 від 10.10.2016 року №5135 та довідкою форма №3 від 20.03.2017 року №1603 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані 5 осіб: ОСОБА_1 (власник особистого рахунку), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_6 (онук), ОСОБА_2 (колишній чоловік).
Крім цього, судовим розглядом встановлено, що відповідач в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, не проживає з жовтня 1992 року, що підтверджується актами від 22.06.2016 року, 25.07.2017 року, 28.09.2016 року, складеними комісією Житлово-експлуатаційної дільниці №901.
Долученими до матеріалів справи копіями платіжних документів за період з січня 2015 року по січень 2017 року підтверджується, що оплата за житлово-комунальні та інші за платежі за квартиру АДРЕСА_1 здійснюється позивачем.
Листом №98-887/03 від 15.02.2017 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» повідомлено суд про відсутність заяв ОСОБА_2 про перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Згідно відповіді Солом»янського управління поліції ГУНП у м.Києві від 10.02.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 із заявами, щодо перешкоджання йому проживання та користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 не звертався.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили, що власноруч підписували акти від 22.06.2016 року, 25.07.2016 року, 28.09.2016 року, ОСОБА_2 в квартирі не проживає більше 20 років, оскільки одружився та переїхав жити до нової дружини, квартиру залишив добровільно та не намагався вселитись, двері та замки в квартирі позивача не змінювали. В квартирі відсутні речі відповідача, конфліктних ситуацій щодо вселення ОСОБА_2 до квартири не було, протягом останніх років трьох ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні не бачили, факт неприязних стосунків з ним заперечили.
Свідок ОСОБА_9 повідомила суд про відсутність у спірній квартирі особистих речей відповідача, заперечила створення позивачем перешкод у користуванні квартирою, існування з цього приводу суперечок чи конфліктів, оскільки протягом останніх років відповідача у спірному житловому приміщенні не бачила, особисто з відповідачем не знайома, що виключає можливість існування між ними неприязних стосунків.
Позивач, допитана за правилами допиту свідка, в судовому засіданні підтвердила, що протягом останніх більше 20-ти років відповідач у спірній квартирі не проживає, після розірвання шлюбу відповідач добровільно покинув спірне житлове приміщення, забрав особисті речі, з того часу проживає разом з дружиною ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3. Особистих речей відповідача у квартирі немає. Відповідач спірним житловим приміщенням не опікується, участі у оплаті комунальних платежів не бере, жодної матеріальної допомоги на сплату комунальних платежів чи інших витрат не надає. У відповідача залишилися ключі від вхідних дверей до квартири, замки на вхідних дверях не змінювались. Позивач, її сини чи треті особи перешкод у користуванні квартирою відповідачу ніколи не створювали. Із заявами, скаргами про усунення перешкод у користуванні квартирою відповідач не звертався. З відповідачем в неприязних стосунках не перебуває.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», що у справах визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.71, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців, не несе витрат по утриманню житла, доказів поважності причин відсутності більше шести місяців не надав, а тому вимога про визнання відповідача таким, що втратив право користування даною квартирою підлягає задоволенню.
Твердження відповідача про існування перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням не підтверджені. Відповідачем не надано суду доказів звернень до правоохоронних органів, ЖЕД 901 чи до суду з заявами про існування перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Суд ставиться критично до посилань відповідача на недопустимість долучених до матеріалів справи актів. Такі твердження відповідача спростовуються показами свідків. Акти належним чином оформлені, власноруч підписані особами, що їх склали, з зазначенням їхніх паспортних даних, адрес, засобів зв'язку, скріплені підписами уповноважених осіб та печаткою ЖЕД №901. Посилання відповідача на існування неприязних стосунків з особами, які складали акти про не проживання, спростовуються показами свідків.
Враховуючи, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад шість місяців, доказів поважності причин відсутності більше шести місяців не надав, судом встановлено наявність достатніх правових підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Кушнір С.І.