печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38540/17-к
11.12.2017 Печерський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду начальника автомобільної служби військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , у військовому званні молодший лейтенант, 14 квітня 2017 року, в умовах особливого періоду, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1993 та ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, самовільно, без дозволу командування, без поважних причин залишив місце розташування підрозділу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , який дислокується у Миколаївській області на полігоні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та направився до місця свого проживання у АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, доки 20 червня 2017 року, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, прибув до військової прокуратури Київського гарнізон) (01014, м. Київ. Печерський район, вул. Петра Болбочана, 8а) і заявив про себе, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
В судовому засіданні обвинувачений винним себе в інкримінованому діянні визнав повністю, підтвердив показання, які надані ним під час досудового провадження, розповів про обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до пред'явленого обвинувачення.
Дійсно, він, за наведених обставин, залишив військову частину,вказав, що кається у скоєному, зробив для себе відповідні висновки.
В судовому засіданні ухвалою головуючого визнано недоцільним дослідження доказів у провадженні стосовно обставин самовільного залишення військової частини, зокрема, стосовно місця, часу вчинення діяння, мотивів, способу, проти чого не заперечували учасники судового розгляду, з урахуванням зрозумілості змісту цих обставин і добровільності відповідної позиції.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність пред'явленого обвинувачення на підставі належних достатніх даних (доказів) у провадженні.
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у самовільному залишенні військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), суд кваліфікує за ч.4 ст.407 КК України.
При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що він є тяжким злочином, характеризується позитивно.
У відповідності до ст.66 КК України обставини, що пом'якшують покарання, обвинуваченого - є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
У відповідності до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, - судом не встановлено.
Виходячи з наведеного та враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 діяння, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, раніше не судимий, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що останньому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, відповідно до ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 відповідно до матеріалів кримінального провадження має статус учасника бойових дій, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».
Цивільний позов по справі не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.373, 374 КПК України, ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення, копія вироку вручається обвинуваченому та прокурору негайно.
СУДДЯ ОСОБА_1