08.12.2017 Справа № 756/9580/17
Ун.№756/9580/17
Пр.№2-а/756/321/17
06 грудня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Майбоженко А.М.
при секретарі - Ковган О.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Ілюченко Ольги Володимирівни, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови,
18 липня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР №420115 від 02.07.2017 року, яка винесена відповідачем відносно нього за порушення ч.1 ст.126 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає вказану постанову незаконною та не обґрунтованою, просить її скасувати, посилаючись на те, що відповідач виніс оскаржувану постанову на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням органу - Управління Національної поліції в м. Херсоні, та не зазначив жодних доказів вини позивача. Крім того, про дану постанову позивачу стало відомо лише тоді, коли вона прийшла йому поштою, а тому відомості про те, що він відмовився від підпису про отримання копії даної постанова є неправдивими. Посилаючись на відсутність доказів вини та порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, просить визнати дії інспектора протиправними та скасувати оскаржувану постанову.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, пояснив також, що він мав при собі посвідчення водія та інспектор його бачила.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав. Враховуючи викладене, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи положення ч.2 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
02 липня 2017 року відповідачем, роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Ілюченко Ольги Володимирівни, було складено постанову АР №42115 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, ОСОБА_1, за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02.07.2017 року о 00 год. 35 хв. ОСОБА_1, в м. Києві по проспекту Степана Бандери, 32, керував автомобілем НОМЕР_1, не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху України.
Відповідно до Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року з наступними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме п.2.1«а», водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає, зокрема, у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії..
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (статті 126 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції
Діяльність співробітників поліції щодо виявлення адміністративних правопорушень, притягнення осіб, винних у їх вчиненні до адміністративної відповідальності регулюється КУпАП, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справи України №1376 від 06.11.2015 року, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року.
У випадках, передбачених частинами 1 та 2 ст.258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395, визначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 року, а саме про те, що відповідач не мав повноважень для розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення, суд враховує наступне.
Після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та, зокрема, ст. 258, зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч.4 ст.258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху (ст.126 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
При цьому, положення КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення та на які посилається позивач (зокрема ст. 279), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актам, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу .
Згідно з ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.31, 40 Закону України „Про Національну поліцію", Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, поліція використовує технічні засоби - нагрудні відеокамери (відеореєстратори).
Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції (п. 1.3 Розділу І Інструкції).
Відповідно до п.3.3. Розділу III вищенаведеної Інструкції нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.
Відповідно до ст. 71 КАС України, яка регламентує питання доказування у адміністративному процесі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що доказами винності позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП є лише постанова у справі про адміністративне правопорушення. В той час, як відповідачем не залучено жодного свідка та іншого учасника дорожнього руху, не надано відеозапис, на якому було б відображено момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чи будь-яких інших доказів передбачених ст.251 КУпАП.
Статтею 283 КУпАП закріплені вимоги до постанови про адміністративне правопорушення, так, в постанові, крім іншого, повинні бути зазначені докази на підставі яких базується висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення та вказати мотиви відхилення інших доказів, однак оскаржувана постанова не містить посилань на докази та мотивів відхилення інших доказів, а в ній зазначена лише констатація факту, що ставить під сумнів факт вчинення правопорушення позивачем.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, до відсутності будь-яких доказів про це, являється безпідставним, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
З огляду на вимоги ст.293 КУпАП, суд приймає рішення про надіслання справи на повторний розгляд до уповноваженого органу.
На підставі викладеного, керуючись ст.126, 258, 276, 283, 293 КУпАП, ст.4-9, 12-14, 71, 86, 158-163, 171-2 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Ілюченко Ольги Володимирівни, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії АР №420115 від 02.07.2017 року інспектора роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Ілюченко Ольги Володимирівни про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.М.Майбоженко