Номер провадження 2/754/4099/17
Справа №754/5153/17
Іменем України
12 грудня 2017 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Таран Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Двірко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, -
В квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В процесі розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких останній просив: розірвати шлюб між ним та відповідачем. Зобов'язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 та затвердити наступний графік спілкування та порядок прийняття участі позивача у вихованні дитини:
-з п'ятниці по неділю, два рази на місяць, через тиждень (з ночівлями в позивача вдома за адресою: АДРЕСА_1 та/або АДРЕСА_2;
-раз на тиждень, по буднях, у тому числі для відвідування, дитячих заходів, розважальних установ;
-під час відпустки на строк від 7 до 21 дня, з правом виїзду за межі країни на оздоровлення, відпочинок та екскурсії;
-половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул;
-у свята: дні народження (самої дитини, батька, діда, бабусі), Новий рік (парні календарні роки), Різдво (не парні календарні роки), Великдень (парні календарні роки);
-період хвороби безперешкодне відвідування дитини за місцем її фактичного знаходження (проживання).
В обґрунтування вказаного позову позивач вказував на те, що зареєстрував шлюб з відповідачем. Від вказаного шлюбу у сторін є син ОСОБА_3, 2010 року народження. Однак спільне життя між сторонами по справі не склалось, сумісне проживання припинили з 2016 року і тому позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Згідно попередніх домовленостей з відповідачем малолітній син має проживати з матір'ю, і на даний час фактично проживає разом із відповідачкою, з якою позивач, в свою чергу, дійшов згоди про можливість виховання та спілкування з дитиною.
Зокрема згідно спільної домовленості, син має проводити з позивачем певний час щотижня у вихідні, а також в певні святкові дні. Фактично з самого моменту припинення спільного проживання з відповідачем, почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідача, стосовно неможливості нормального спілкування із сином. Всі намагання, з моменту припинення спільного проживання з відповідачем, нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає та не бажає присутності позивача та штучно створює такі обставини, через які він не можу нормально зустрічатися з сином. Весь цей час позивач намагається налагодити нормальний зв'язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Права позивача, як батька на сьогодні є порушеними. Позивач вважає, що виховання дитини належить до найважливіших обов'язків батьків. Свій обов'язок, щодо виховання сина, він має можливість повноцінно виконати лише за умови безпосереднього спілкування з ним щотижня, протягом декількох днів. Посилаючи на вищевикладене просить позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачем та зобов'язати відповідача усунути перешкоди йому у спілкуванні та у вихованні дитини та визначити способи участі у вихованні дитини шляхом періодичності чи систематичності побачень, відвідування дитиною місця його проживання. Також суду суд пояснив, що не спору щодо визначення місця проживання дитини між ним та відповідачем не існує, оскільки дитина проживає з матір'ю та його батьками за адресою його реєстрації. Також вказував на те, що відповідач наразі безперешкодно надає йому бачитись з сином але він бажає, щоб саме судом був встановлений спосіб його участі у спілкуванні з дитиною.
Відповідачка в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала частково. Зокрема, не заперечувала щодо вимог про розірвання шлюбу. Щодо вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, то вони є необґрунтованими, оскільки вона не перешкоджає у спілкуванні позивача з дитиною, однак оскільки позивач на даний час проживає з іншою родиною в орендованій квартирі, вона побоюється, що позивач та його теперішня дружина негативно вплинуть на дитину, оскільки після відвідувань батька дитина виражається нецензурною лексикою. Також відповідача обурює той факт, що коли батько забирає сина, він не приділяє достатньої уваги дитини, зокрема зі школи дитину забирають малолітні діти його співмешканки. Також наголошувала на тому, що для дитини вкрай важливо, щоб батько налагодив з ним саме психологічні стосунки.
Представник служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надав висновок Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини. Відповідно до заяви просив розглядати справу за відсутності представника третьої особи та прийняти рішення з урахування інтересів малолітньої дитини.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з вимогами ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 05.09.2009 року в Відділі реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №604 (а.с.6).
Від вказаного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).
Як вбачається з поданої позовної заяви та наданих пояснень сторін в судовому засіданні, подружнє життя не склалось, причиною розірвання шлюбних відносин стало те, що шлюбні стосунки сторони фактично не підтримують, спільне господарство не ведуть, при цьому зберегти сім'ю та відновити свої стосунки як позивач, так і відповідач не бажають.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалась та зберегти її неможливо, оскільки збереження сім'ї призведе до порушення інтересів позивачки, тому є підстави для задоволення позовних вимог щодо розірвання шлюбу.
З наданих пояснень сторін по справі та матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу малолітній син ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2 залишився проживати разом з матір'ю - ОСОБА_2
Як вказував позивач в судовому засідання, він не заперечує щодо проживання сина разом з матір'ю за адресою його реєстрації, для дитини створені задовільні умови для проживання та розвитку та спору щодо визначення місця проживання дитини між позивачем та відповідачем наразі немає. Відповідач наразі безперешкодно надає йому бачитись з сином але він бажає, щоб саме судовим рішенням був встановлений спосіб його участі у спілкуванні з дитиною та він дитину забирати в свою нову сімю.
У відповідності до ч.ч. 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до ч. 1 ст. 152 СК України встановлене право дитини на належне батьківське виховання, яке забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
У відповідності до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Таким чином, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини та право, зокрема, бабусі та дідуся на спілкування з онуком та право приймати участь у його вихованні.
У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
При встановленні способу спілкування, необхідно дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків (а також бабусі та дідуся) у вихованні дитини.
Крім того, відповідно до частин 4 та 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З'ясувавши фактичні взаємовідносини, які склались між сторонами по справі, суд дійшов висновку що між ними склались неприязні стосунки, відповідач не перешкоджає спілкуванню позивача з сином без її участі але вважає за потрібне проводити таке спілкування за певних умов.
Відповідно до Висновку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини від 21.11.2017 року №102/03/31-10411 Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування вважає за доцільне встановити наступний графік спілкування батька, ОСОБА_1, з малолітнім сином, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: кожного середи з 18.00 год. до 20.00 год., без присутності матері дитини; кожної неділі з 12.00 год. до 18.00 год., без присутності матері дитини (а.с.).
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивач має право спілкуватись з малолітнім ОСОБА_3, оскільки він є його батьком, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, та не погоджується з графіком побачень, визначених позивачем та вважає за доцільне враховуючи вік дитини, інтереси дитини, позивача, відповідача та встановлені в судовому засіданні факти погодитись з висновком Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1, про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною підлягають задоволенню частково.
На підставі ст.ст. 21, 24, 110, 111, 112, 157, 158, 159, 263 СК України, керуючись ст.ст. 14, 60, 62, 88, 212-214 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 05.09.2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 604 - розірвати.
Встановити наступний графік спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: кожної середи з 18.00 год. до 20.00 год., без присутності матері; кожної неділі з 12.00 год. до 18.00 год., без присутності матері.
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 14.12.2017 року.
Суддя: Н.Г. Таран