02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/18951/16-ц
провадження № 2/753/1780/17
"12" грудня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Даниленко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту майно та заборони вчиняти дії
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Мінкіна Стіва, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА, Комунального підприємства «Київблагоустрій» про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
11 грудня 2017 року позивачем, через канцелярію суду, подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту земельну ділянку за адресою : м. Київ, Дарницький район, вулиця 61 Садова, ділянка 144-А та заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно даної земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову не може бути спрямованим на безпідставне обмеження конституційних прав.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач не навів обґрунтованих доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, що свідчить про те, що наведені у заяві доводи ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладеними в обґрунтування відповідної ухвали.
Окрім того, у відповідності до змісту зазначеної Постанови Пленуму, забезпечення позову не може бути спрямованим на безпідставне обмеження конституційних прав як фізичних так і юридичних осіб, а відтак, врахувавши викладені у заяві про забезпечення позову вимоги, суд дійшов висновку, що заборона проводити визначені у ній дії може порушити встановлені законодавством конституційні права осіб і взагалі суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст. 151 ЦПК України, суддя
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту майно та заборони вчиняти дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ ДАНИЛЕНКО В.В.