Провадження № 11-кп/793/721/17 Справа № 699/268/15-к Категорія: ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
14 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
перекладача ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року про повернення прокурору прокуратури Черкаської області обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 22014250000000027 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2014 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м.Добрянка Пермської області Російської Федерації, громадянина України,
з вищою освітою, одруженого, працюючого директором ТОВ «Колоріт»,
зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, разом із доданими до нього матеріалами, для усунення недоліків через невідповідність обвинувального акту і додатків до нього вимогам КПК України,
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, повернуто прокурору прокуратури Черкаської області, для усунення виявлених недоліків, посилаючись на те, що обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам ст.ст. 291, 109 КПК України.
Суд прийшов до висновку, що в порушення вимог ст.42 КПК України обвинуваченому ОСОБА_8 пред'явлене не конкретне обвинувачення, не вказані спосіб, конкретні дії обвинуваченого, що входять в об'єктивну сторону інкримінованого йому складу злочину (участь, сприяння - конкретні форми та способи їх реалізації), в т.ч. що стосується дій з приводу участі в терористичній організації та сприяння діяльності терористичної організації (з врахуванням того, згідно обвинувального акту злочин вчинено терористичною організацією, яка є стійким ієрархічним об'єднанням). Тобто під час формулювання обвинувачення слідчим не враховані положення ст.91 КПК України, щодо обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні з врахуванням особливостей об?єктивної сторони складу злочину, що передбачений відповідною статтею КК України - ч.1 ст.258-3 КК України. Отже, суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_8 - фактично не викладене.
Крім того, в порушення вимог ст.109 КПК України доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про всі процесуальні дії з участю підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема відсутні дані про повідомлення підозрюваному про його права та вручення відповідної пам'ятки, про здійснені слідчим запити документів, не у всіх випадках вказано на процесуальний статус осіб, з якими проводились певні процесуальні дії, не зазначено номер та найменування такої процесуальної дії при проведенні досудового розслідування, як складання обвинувального акту, який відповідно до ч.4 ст.110 КПК України є процесуальним рішенням. Окрім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить інформації про визнання певних об'єктів речовими доказами з посиланням на конкретні об'єкти та їх перелік, при цьому в реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано про призначення та проведення експертиз, під час проведення досудового розслідування.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, прокурор, який приймав участь у кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.08.2017 року у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України та винести нову ухвалу, якою направити кримінальне провадження для розгляду в суді першої інстанції. Свої апеляційні вимоги прокурор мотивував тим, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст.291 КПК України. В ньому зазначені фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України із зазначенням часу, місця скоєння кримінальних правопорушень із зазначенням кваліфікації кримінальних правопорушень з посиланням на положення Кримінального кодексу України. Зазначив, що суд в порушення діючого кримінального процесуального законодавства вдався до оцінки фактичних обставин справи посилаючись на те, що злочин вчинено терористичною організацією та не розписано об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_8 складу злочину, при цьому не дослідивши докази по справі, не отримавши для цього матеріали кримінального провадження.
На думку прокурора, посилання суду на не зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування про повідомлення підозрюваному про його права та вручення відповідної пам'ятки, та те, що не у всіх випадках вказано на процесуальний статус осіб з якими проводились певні процесуальні дії не може бути причиною повернення обвинувального акту та перешкодою для призначення справи до судового розгляду.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , від 05.10.2017 року, що надійшли до апеляційного суду 06.10.2017 року, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 зазначено, що він та його підзахисний ОСОБА_8 вважають, що апеляційна скарга підлягає відхиленню у зв'язку з тим, що в обвинувальному акті не встановлено способу, часу та місця придбання, носіння і зберігання без передбаченого законом дозволу боєприпасів ОСОБА_8 . Окрім того, обвинувальний акт не містить інформації часу та способу переробки вогнепальної зброї, яка була вилучена у ОСОБА_8 , а потім на невизначений час оглядалась слідчим відносно якого за даним фактом внесені відомості до ЄРДР. Зазначає, що участь в терористичній організації і сприяння діяльності терористичної організації не підтверджена змістом обвинувачення, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання організацій терористичними (№1840)» був проголосований ВРУ 27.01.2015 року, а події охоплені обвинувальним актом з травня по 5 серпня 2014 року, таким чином юридичного визнання існування терористичної організації не підтверджено у законний спосіб, а в обвинувальному акті не вказано жодного іншого члена згаданої терористичної організації, та не визначено роль обвинуваченого в ній. Вказує, що досудовим слідством пред'явлено не конкретне обвинувачення - не вказані спосіб, конкретні дії обвинуваченого, що входять в об'єктивну сторону інкримінованого йому складу злочину, в тому числі дій з приводу участі у терористичній організації та сприяння діяльності терористичній організації. В порушення ч.9 ст. 290 КПК України додатки до обвинувального акту не містять розписку захисника ОСОБА_7 про вручення йому обвинувального акту та протоколу про відкриття матеріалів кримінального провадження, що фактично позбавило обвинуваченого ОСОБА_8 права на захист, оскільки ч.1 ст.52 КПК України закріплено обов'язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, а згідно ч.5 ст.12 КК України злочин передбачений ч.1 ст.258-3 КК України в якому обвинувачується ОСОБА_8 є особливо тяжким.
Вважає, що викладені в апеляційній скарзі мотиви є повністю необґрунтованими, відповідно до ч.1 ст.415 КПК України вони не є підставою для скасування ухвали суду і призначення нового розгляду справи.
Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 16.11.2017 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 та продовжено застосування обвинуваченому ОСОБА_8 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів тобто до 16 січня 2018 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурор про підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Зі змісту цієї норми закону чітко слідує, що єдиною передбаченою законом підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність цього акту вимогам КПК України.
Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний був обґрунтувати таке рішення, однак місцевий суд такого обґрунтування не навів, а виніс рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору, оскільки він відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказані дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини, мотив та інші обставини, та достатньо повно сформульовано обвинувачення щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до диспозиції ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України.
Зокрема, аналізуючи виклад фактичних обставин вчиненого злочину ОСОБА_8 та формулювання йому обвинувачення встановлено, що вказані обставини викладено у відповідності до відомостей отриманих в ході досудового розслідування, викладені чітко та відповідно до вимог КК та КПК України. Так, у обвинувальному акті наведено, що ОСОБА_8 в період з травня по 5 серпня 2014 року діючи умисно на території м.Артемівськ Донецької області, смт. Холми Крюківського району Чернігівської області і в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, за власною ініціативою приймав участь у діяльності та сприяв діяльності самопроголошеної «Донецької народної республіки» (далі «ДНР») утвореної в квітні 2014 року в м.Донецьку, яка у відповідності до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, основними завданнями якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку встановленому Конституцією України, вчинення на території України актів тероризму із застосуванням вогнепальної зброї, залякування населення, вбивство громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та вчинення інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. Вказана терористична організація є стійким ієрархічним об'єднанням більше трьох осіб, складається з політичного та силового блоків, має чітку структуру та розподіл функцій між її учасниками на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.
На керівників зазначених блоків покладається організація, керівництво та контроль за діями підлеглих їм співучасників за допомогою нижчестоящих керівників цих блоків. На керівників та учасників силового блоку покладається обов'язок забезпечення стійкості терористичної організації шляхом чинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, чим також забезпечують існування вказаної терористичної організації
Так, ОСОБА_8 в першій половині 2014 року, перебуваючи на території Донецької області, будучи радикально налаштованою особою, яка не сприймає державну владу в України та прихильником протиправної діяльності «ДНР», підтримуючи злочинні дії, скоєні учасниками даної терористичної організації, вирішив протидіяти діяльності органів державної владита місцевого самоврядування в Україні та стати представником політичного блоку терористичної організації «ДНР», обравши собі позитивний «Чекіст». В травні 2014 року він, перебуваючи в складі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і діючи від її імені, організував незаконне припинення на території м.Артемівська і Артемівського району Донецької області трансляції низки телеканалів українського телебачення та заміну мовлення українських телеканалів на російських.
Крім того ОСОБА_8 в червні і липні 2014 року збирав інформацію про місця знаходження (дислокацію) і пересування важкої військової техніки і особового складу Збройних Сил України, що приймали участь в проведенні АТО на території Донецької області та передавав її представникам «ДНР», які використовували цю інформацію, для здійснення протидії АТО.
Збір зазначеної інформації військового характеру ОСОБА_8 здійснював через своїх інформаторів - жителів м.Артемівськ і інших міст Донецької області, використовуючи при цьому мобільні телефони з різними абонентськими номерами.
В оскаржуваній ухвалі місцевого суду зазначено, що суперечності в обвинувальному акті є істотними та виключають можливість визначення судом меж пред'явленого обвинувачення. Тобто обвинувачення ОСОБА_8 в розумінні ст.3 КПК України, як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, передбаченому КПК України - фактично не доведене.
Однак, на думку колегії суддів суперечності про які зазначено в ухвалі місцевого суду можливо усунути у ході судового розгляду і це не є перепоною для призначення справи до розгляду. У разі, коли під час судового розгляду буде встановлено, що обвинувачення необхідно змінити, прокурор відповідно до вимог ч.2 ст.337 КПК України має право змінити обвинувачення.
Окрім того, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції при проведенні підготовчого судового засідання в порушення діючого кримінального процесуального законодавства вдався до оцінки обставин справи, зокрема посилаючись на те, що злочин вчинено терористичною організацією та не розписано об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_8 складу злочину, безпосередньо не дослідивши докази по справі, не отримавши для цього необхідні матеріали, що суперечить вимогам ст.ст.314-315 КПК України в яких визначено вичерпний перелік питань, які вирішуються під час підготовчого провадження.
Суд може повернути обвинувальний акт лише якщо у обвинувальному акті та додатках до нього документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки. Крім того, якщо під час підготовчого судового засідання буде з'ясовано, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не були вручені обвинуваченим, суд повертає їх прокурору.
Вказана позиція зазначена і в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне із рішень передбачених ст.314 КПК України, а саме повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, якщо вони не відповідають вимогам ст.ст.291,292 КПК України: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом документи.
Крім того, суд першої інстанції в ухвалі вказав, що доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, оскільки в ньому відсутні дані про усі процесуальні рішення, прийняті під час даного кримінального провадження та не зазначено номер і найменування такої процесуальної дії при проведенні досудового розслідування, як складання обвинувального акту.
Відповідно до кримінального процесуального кодексу України, повернення прокурору обвинувального акту по кримінальному провадженню з причин невідповідності доданого до нього реєстру вимогам ст. 109 КПК України не є самостійною підставою для такого повернення.
Окрім того, колегія суддів, вважає, що твердження адвоката ОСОБА_7 , зазначені в його запереченнях на апеляційну скаргу, про відсутність його розписки в отриманні обвинувального акту спростовуються наявністю в матеріалах кримінального провадження копії поштового відправлення про направлення на ім?я ОСОБА_7 обвинувального акту по кримінальному провадженні №22014250000000027 та реєстру матеріалів до обвинувального акту (том 5 а.с.33).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що викладені в ухвалі суду недоліки, які на переконання суду, стали підставою для повернення обвинувального акту прокурору, не містять грубих порушень, які відповідно до ч.3 п.3 ст.314 КПК України є такими, що перешкоджають подальшому його судовому розгляді.
Колегія суддів вважає, що оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а при винесенні рішення були допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тому ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції .
Керуючись ст.ст.404, 405, п.6 ч.1 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року про повернення прокурору прокуратури Черкаської області обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 22014250000000027 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2014 року відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, як такого що не відповідає вимогам КПК України - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вимоги ОСОБА_8 , викладені в його заявах від 27 жовтня 2017 року, 21 листопада 2017 року та 14 грудня 2017 року про незаконне, на його думку, тримання під вартою залишити без задоволення, оскільки він утримується під вартою згідно відповідних процесуальних документів, які є в матеріалах кримінального провадження, і такий строк згідно останньої ухвали від 16 листопада 2017 року, закінчується 16 січня 2018 року.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :