Справа № 710/650/17
Провадження № 2/710/706/2017
20.12.2017 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Побережної Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Бараненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу
за позовом органу опіки та піклування Шполянської районної державної адміністрації в інтересах ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
30.06.2017 до суду надійшов даний позов, в якомуОрган опіки та піклування Шполянської районної державної адміністрації просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з урахуванням вимог чинного законодавства України, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь фізичної особи або установи, яка в подальшому буде утримувати дитину.
Свій позов позивач мотивує тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3. В шлюбі народився син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. 15.01.2003 шлюб розірвано. Пізніше ОСОБА_2 був депортований до Республіки Білорусь. ОСОБА_1 з 01.09.2009 навчається в Шполянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради, учень 9 класу. За повідомленням Шполянської спеціальної загальноосвітньої школи- інтернат 1-І І ступенів Черкаської обласної ради у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_3. Дитина залишилася безпіклування батьків, так як батько, ОСОБА_2, багато років не проживає з сином, не спілкується, вихованням сина не займається. При вивченні даного питання, службою у справах дітей надіслано запит за місцем фактичного проживання батька за адресою: АДРЕСА_1, щодо участі батька у вихованні сина. Відповіді до цього часу не отримано. Також, направлено лист до адміністрації Ленінського району м. Бреста щодо з'ясування питання про повернення сина на виховання в сім'ю батька або ж про доцільність позбавлення його батьківських прав. За інформацією адміністрації Ленінського району м. Бреста, ОСОБА_2, громадянин Республіки Білорусь, проживає за адресою: АДРЕСА_1, в сім'ї брата або сестри, власного житла не має, постійного місця проживання не має. Працює вантажником, зловживає спиртними напоями. ОСОБА_2 не підтримує зв'язків з сином, матеріально не допомагає, не виявив бажання забрати сина на виховання в свою сім'ю. Адміністрація Ленінського району дійшла висновку, що є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 Питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Шполянської районної державної адміністрації 18.05.2017 протокол №6. Діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою визначення правового статусу неповнолітнього, забезпечення захисту його прав та інтересів, орган опіки та піклування Шполянської районної державної адміністрації просить вирішити питання щодо позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1.
23.08.2017 в засіданні суду Ленінського району м. Бреста Республіки Білорусь було виконано доручення Шполянського районного суду Черкаської області щодо вручення судових документів та провадження окремих процесуальних дій стосовно ОСОБА_2. ОСОБА_2 вказав, що бажає брати участь в судовому засіданні Шполянського районного суду Черкаської області під час розгляду цивільної справи за позовом органу опіки та піклування Шполянської районної державної адміністрації в інтересах ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, проти задоволення позову заперечував, оскільки його неправомірно депортували, він п'ять діб йшов пішки, тому на даний час не проживає в Україні.
В судове засідання представник органу опіки та піклування Шполянської районної державної адміністрації не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказав що позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки до суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з п. 1, 3 ст. 32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, як регулює порядок надання правової допомоги а також правові відносини в сімейних справах між Україною та Республікою Білорусь, правовідносини батьків та дітей визначаються по законодавству Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти. У справах про правовідносини між батьками та дітьми компетентний суд Договірної Сторони, законодавство якої підлягає застосуванню відповідно до пунктів 1 та 2 цієї статті.
Таким чином для вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з громадянина Республіки Білорусь на користь дитини громадянина України підлягає застосуванню законодавство України.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.06.2000, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Шполянського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис №76 (а.с.9), та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00018048979 від 16.05.2017, наданим Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.10-11).
Відповідно до довідки №115 від 13.03.2017, виданої Шполянською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради, ОСОБА_1 дійсно навчається в 9-Б класі Шполянської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради з 01.09.2009 по даний час і не перебуває на повному державному утриманні (а.с.12).
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 01.03.2017, виданим Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис №55 (а.с.14).
Відповідно до клопотання Шполянської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради до начальника служби в справах дітей Шполянської районної державної адміністрації Григор'євої Г.В. №113 від 13.03.2017, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, мати учня школи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Батько дитини ОСОБА_2 15.01.2003 розлучився з ОСОБА_3. Пізніше був депортований в Республіку Білорусь. Зі слів сусідів ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1.Шполянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради просить посприяти у позбавлені батьківських прав ОСОБА_2 та визначення статусу ОСОБА_1.(а.с.13).
Згідно з довідкою №114 від 13.03.2017, виданою Шполянською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради, ОСОБА_2 життям і навчанням сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з часу перебування дитини в школі не цікавиться: не відвідує сина, не телефонує, листів не надсилає (а.с.15).
Відповідно до повідомлення служби в справах дітей Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області до адміністрації Ленінського району м. Бреста №124/01-11 від 17.03.2017 служба в справах дітей Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області повідомила, що у неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати, ОСОБА_3. В свідоцтві про народження ОСОБА_1 батьком записаний ОСОБА_2, який є громадянином Республіки Білорусь та проживає за адресою АДРЕСА_1. Служба в справах дітей Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області просила посприяти у вивченні питання щодо повернення сина ОСОБА_1 на виховання до батька, в іншому випадку просила посприяти в нотаріальному оформленні заяви батька про відмову від участі у вихованні сина (документ потрібен для подання документів до суду про позбавлення батька батьківських прав (а.с.16). Повідомлення про смерть матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3, а також прохання підтвердити місце проживання та повідомити про наміри стосовно ОСОБА_1 службою в справах дітей Шполянської районної державної адміністрації також було направлене ОСОБА_2 (повідомлення №125/01-11 від 17.03.2017) (а.с.17).
Згідно з повідомленням адміністрації Ленінського району м. Бреста до начальника служби в справах дітейШполянської районної державної адміністрації Черкаської області №1-15/11 від 27.04.2017 у відділі освіти спорту та туризму відбулася зустріч з ОСОБА_2, якого проінформували про те, що померла його колишня дружина та його син, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишився без законного представника. ОСОБА_2 пояснив, що йому також надійшов лист з України, однак він на нього не відповів. Мотивувати свою бездіяльність відмовився. Спеціалісти відділу уточнили в ОСОБА_2 бажання забрати сина до Республіки Білорусь для спільного проживання та виховання, на що він сказав, що можливості позитивно вирішити це питання в нього немає, оскільки він не має власного житла і періодично проживає в сім'ях брата та сестри за адресою АДРЕСА_1, На території Республіки Білорусь не зареєстрований. Встановлено, що ОСОБА_2 не підтримує з сином батьківських стосунків, матеріально не допомагає. Зі слів сусідів ОСОБА_2 зловживає алкоголем, однак на обліку в Брестському обласному наркологічному диспансері не перебуває. Постійного місця роботи не має, підробляє вантажником в ОДО ПКФ «Пульсон». ОСОБА_2 висловив намір відмовитися від сина, завірити свою відмову в нотаріальному порядку, але до цього дня відмову про участь у вихованні сина не написав та до нотаріальної контори не звертався. На підставі вищевикладеного, виходячи з інтересів неповнолітнього ОСОБА_1, враховуючи, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання і утримання сина, що виражається в його бездіяльності, відсутності батьківських стосунків, керуючись ст. 80 Кодексу Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю, відділ освіти спорту та туризму адміністрації Ленінського району м. Брест вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_1 (а.с.18-19).
Відповідно до акту обстеження умов життя батьків (одного з батьків) від 27.04.2017 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має середню спеціальну освіту, є громадянином Республіки Білорусь, працює вантажником в магазині №3 ОДО ПКФ «Пульсон». Дохід за минулий календарний рік склав 2400,00 рублів. Місце проживання: АДРЕСА_1. Загальна площа квартири 69 м2, житлова площа 41 м2. За вказаним місцем проживання зареєстровані сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_7, та племінник ОСОБА_2 - ОСОБА_8. ОСОБА_2 проживає за вказаною адресою без реєстрації, є наймачем квартири. За вказаною адресою також проживає брат ОСОБА_7 - ОСОБА_9. Житло впорядковане. Санітарно-гігієнічний стан задовільний. ОСОБА_2 відмовляється від виховання неповнолітнього сина, мотивуючи тим, що не знає його і йому немає куди забрати сина. Батько не виконує обов'язки щодо утримання дитини в повному обсязі. Батьківські зв'язки між батьком та сином втрачені. Таким чином, батько відмовляється від виховання неповнолітнього сина, не готовий до передачі дитин на виховання (а.с.20-21).
Згідно з довідкою № 67 від 22.06.2017, виданою ОДО ПКФ «Пульсон», ОСОБА_2 працює ватажником магазину №3 ОДО ПКФ «Пульсон» з 09.12.2013 по цей час (а.с.22).
Відповідно до довідки про займане в цьому населеному пункті житлове приміщення та про склад сім'ї №4958 від 11.05.2017, виданої комунальним унітарним підприємством «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління м. Брест», за адресою АДРЕСА_1, проживають ОСОБА_7 та її син ОСОБА_8 (а.с.23).
Згідно з витягом з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини №6 від 22.05.2017 було вирішено службі у справах дітей підготувати пакет документів до Шполянського районного суду Черкаської області щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 та готувати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина. (а.с.24).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько не забезпечує догляду за сином, не проявляє щодо нього батьківської турботи та піклування, не виховує та не утримує його. Не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкуються з сином в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання сина ОСОБА_1. Враховуючи викладене, діючи в інтересах ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою забезпечення захисту його прав та інтересів, орган опіки та піклування Шполянської районної державної адміністрації просить вирішити питання щодо позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 (а.с.20-21).
Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені вище фактичні дані свідчать про безпричинне, свідоме ухилення відповідача від виконання його обов'язку по вихованню дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є ухилення їх від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно п.п.15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87). В
Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини", N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини", [GC], N 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).
Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції", N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини", N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки", N 23499/06, N 57, від 21 червня 2007 року).
З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К. А. проти Фінляндії", N 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії", N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).
Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі", N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини", N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки", N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).
Згідно з наданими доказами та поясненнями позивача суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а тому суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_1, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров'я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Аргументи відповідача, що він був неправомірно депортований, а тому не проживає в Україні суд вважає такими, що жодним чином не пояснюють невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків стосовно його сина ОСОБА_1
Протягом усього часу розгляду справи по суті позивач не змінив підставу або предмет позову, не збільшив або не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Таким чином, з метою захисту прав і інтересів неповнолітньої дитини, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде вчинене в інтересах ОСОБА_1
Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів », за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути нижче чим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в редакції яка діяла до 08.07.2017.
При цьому, у зв'язку із набранням чинності 08.07.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років років з 1 січня 2017 року становить 1689 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»), аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не надав доказів щодо його непрацездатності, наявності інших утриманців, а тому суд задовольняє позов і стягує з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 08.07.2017 та з 08.07.2017 не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 30.06.2017 до повноліття дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 щомісячно.
Аліменти стягувати на користь фізичної особи або установи, яка в подальшому буде утримувати дитину.
З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дитини.
Згідно з ч.1 ст.190 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачів за один місяць підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України.
Оскільки позов задовольняється, суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1280,00 грн. на користь держави.
На підставі ст. 60 ЦК України, п.2 ч.1 ст. 164, ст. ст. 165, 166, 180-182, 191 СК України, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354, 430 ЦПК України,
суд
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Білорусь, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 11.04.1998, інші дані суду не відомі, батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Білорусь, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 11.04.1998, інші дані суду не відомі, аліменти на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 08.07.2017 та з 08.07.2017 не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 30.06.2017 до повноліття дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 щомісячно.
Аліменти стягувати на користь фізичної особи або установи, яка в подальшому буде утримувати дитину.
Стягнення аліментів розпочати з часу звернення позивача до суду, тобто з 30.06.2017 і до повноліття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішення в частині стягнення з відповідачів аліментів за один місяць в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку допустити до негайного виконання, в іншій частині рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Білорусь, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 11.04.1998, інші дані суду не відомі, судовий збір в розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання до Шполянського районного суду Черкаської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Шполянського
районного суду Н.П. Побережна