Справа № 757/3839/17-к
Провадження №: 1-кп/752/1483/17
підготовчого судового засідання
20.12.2017 року м. Київ
Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
провівши підготовче судове засідання за кримінальним провадженням № 12016100120001032 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Росії, громадянина України, з освітою середньою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого за ч. 1 ст. 263; ст. 348; ч. 1 ст. 121 КК України,
з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ;
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
перекладача ОСОБА_11
До Голосіївського районного суду м. Києва передано обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 263; ст. 348; ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурор відмітив необхідність призначити судовий розгляд та звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду та вчинити інші злочини.
Адвокат відмітила, що вважає за можливе призначити судовий розгляд, однак заперечує щодо продовження строку тримання під вартою. Ризики відсутні, обвинуваченому можна змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений просив обвинувальний акт повернути прокурору. Зазначив, що в обвинуваченні не зазначено мотив вчинення злочину, умисел та інші обставини, на які уже неодноразово посилалися суди повертаючи обвинувальний акт. Просив змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Ознайомившись з обвинувальним актом та додатками до нього, вислухавши сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувальний акт в черговий раз слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК.
Так, згідно пункту 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 5, ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
В той же час, як вважає колегія суддів, обвинуваченому ОСОБА_7 висунуто неконкретне обвинувачення.
Так, як видно з обвинувального акта, наряду з іншим, ОСОБА_7 обвинувачується за ст. 348 КК України, тобто замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цими працівником службових обов'язків. По суті, обвинувачення за зазначеною статтею зводиться до опису перебігу події. Із змісту формулювання обвинувачення є незрозумілим, на кого саме з працівників міліції мав місце замах на вбивство, - чи на командира взводу ОСОБА_10 , на якого направив пістолет ОСОБА_7 , чи на працівника міліції ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , які намагалися обеззброїти ОСОБА_7 і як наслідок ОСОБА_9 отримав вогнепальні поранення, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Із змісту формулювання обвинувачення, в якому також не відображено мотиви злочину, зважаючи на зазначення того, що ОСОБА_7 вчиняв супротив працівникам поліції, можна прийти до висновку, що замах мав місце на двох працівників поліції, та інспектора загону оперативного контролю структурного підрозділу «Служба воєнізованої охорони» КП «Київський метрополітен» ОСОБА_9 , хоча в обвинувальному акті відмічено лише двох потерпілих, що по суті свідчить про можливість надання додаткової правової кваліфікації діям обвинуваченого, однак про це у обвинуваченні не зазначено. Не конкретизуючи обвинувачення за зазначеною статтею, та не деталізуючи умисел обвинуваченого, тобто суб'єктивну сторону злочину, не зазначаючи мотиви, орган досудового розслідування по суті поклав цей обов'язок на суд, при цьому порушивши право на захист обвинуваченого, який повинен чітко знати від якого об'єму обвинувачення захищатися.
Більше того, у формулюванні обвинувачення не відображено з яких причин злочин не було доведено до кінця, що є обов'язковим враховуючи що дії кваліфіковані як замах на вбивство.
Слід також відмітити, що при спробі обеззброїти ОСОБА_7 , як уже відмічалося вище, тяжкі тілесні ушкодження отримав ОСОБА_9 , інспектор загону оперативного контролю структурного підрозділу «Служба воєнізованої охорони» КП «Київський метрополітен», однак є незрозумілим його статус. Не зазначено, чи він відноситься до працівників правоохоронних органів або членів громадського формування з охорони громадського порядку, про які зазначено у диспозиції статті, чи ні, виконував він службові чи громадські обов'язки, без з'ясування та висвітлення зазначених обставин по суті неможливо визначитися з точною правовою кваліфікацією дій обвинуваченого.
Такі недоліки обвинувального акта виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду, і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст. 314 КПК України, тобто обвинувальний акт слід повернути прокурору.
Також, як вважає колегія суддів, відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121; ч. 1 ст. 263; ст. 348 КК України, а тому, з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні злочинів, дає колегії суддів достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування, суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи викладене, колегія вважає за необхідне обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін та вважати продовженим до 17.02.2018 року, включно. Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , розмір застави не визначати.
Керуючись ст.ст.314-317 КПК України, колегія суддів
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 263; ст. 348; ч. 1 ст. 121 КК України, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №7.
Обраний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в подальшому продовжений судом, запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін та вважати продовженим до 17.02.2018 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Судді: _________ __________ _________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3