Справа № 752/8439/15-к
Провадження №: 1-кп/752/48/17
11 грудня 2017 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в cкладі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100030000698 по обвинуваченню
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.02.2014 року за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 347 КК України,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянин України, з неповною середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29.03.2013 року за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного кожному з них майна, звільненого 11.06.2014 року за ухвалою Апеляційного суду м. Києва на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію", обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 377, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345, КК України, -
встановив:
20.01.2015 року приблизно о 14:25, ОСОБА_15 перебуваючи в залі судового засідання № 2 Деснянського районного суду м. Києва, що розташований за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 5 в, із застосуванням нецензерної лексики виразив на адресу судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_3 під час відправляння нею правосуддя в кримінальному провадження по обвинуваченню ОСОБА_16 погрози вбивства, а також застосування щодо неї та її чоловіка фізичного насильства, що виразилось у погрозах відкрутити голови потерпілій ОСОБА_3 та її чоловікові після чого їм прийде кінець, іншим фізичним насильством, які суддя ОСОБА_3 сприйняла реально.
Обвинувачений ОСОБА_15 свою вину у вчиненні цього інкримінованого злочину заперечив та пояснив, що на початку 2015 року прийшов до Деснянського районного суду м. Києва в судове засідання відносно свого товариша ОСОБА_16 , коли підійшов разом із іншими особами до зали судового засідання, де стояли працівники поліції, яким він пред'явив свій паспорт для того щоб його пропустили, проте останні не давали їм пройти до залу судового засідання, та повідомили, що їм не дозволено туди заходити та не повідомили жодних причин. Через 15 хвилин почув крик матері товариша, яка була у залі судового засідання, та відштовхнувши працівників міліції зайшли з друзями до залу судового засідання, де побачив, що ОСОБА_16 порізав собі живіт та викликали йому швидку допомогу. Зазначив, що не погрожував суддям, казав лише, що за таке відношення їх необхідно люструвати та кидати до сміттєвих баків, оскільки бачив, що так роблять по телевізору. Одночасно, звернув увагу, що не знав, що судове засідання було закритим, оскільки всі судові засідання які проводились раніше були відкритими.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини, вина його, як встановлено судом, доведена із урахуванням наступних доказів.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що працює суддею Деснянського районного суду м. Києва та знайома з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , оскільки тривалий час розглядала в суді справу відносно ОСОБА_16 , та до суду регулярно приходила група підтримки разом із раніше засудженим нею ОСОБА_15 та іншими особами, які під час судових засідань в суді влаштовували безлади, в яких приймав участь також ОСОБА_15 . При цьому, вони вривались в зали судових засідань, ображали, та погрожували. 20.01.15 року о 14.00 год., колегія суду вийшла до залу судового засідання та планувався допит свідка в закритому судовому засіданні за допомогою відеоконференц зв'язку та коли налаштовували зв'язок, обвинувачений ОСОБА_16 став кричати, лезом порізав собі живіт, та в цей час увірвалась група молодих людей у кількості приблизно 15 осіб, в тому числі обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_15 почали голосно кричати, ображати, та погрожували. Зазначила, що ОСОБА_15 погрожував їй та її чоловіку насильством, а саме казав що поб'є, відірве їй голову, закине у сміттєвий бак, крім того жбурляв предмети, а саме: запальнички, ручки та інші речі. Погрози ОСОБА_15 сприйняла реально, оскільки ОСОБА_15 поводив себе зухвало, вибивав двері та був агресивним, а також, раніше був судимим за вчинення аналогічних дій та знав де працює та проживає ОСОБА_3 із сім'єю.
Крім того, судом було безпосередньо допитано таких свідків сторони обвинувачення.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює у конвойній службі м. Києва та знаходився у Деснянському районному суді м. Києва. Точної дати не пам'ятає, забезпечував безпеку у судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи. Зазначив, що знаходився на вході до залу судового засідання, коли почув крики, зайшов до залу та за ним до залу зайшли 15-20 чоловік, та почали кричати. Зазначив, що намагався зупинити людей які ввірвались в судове засідання, проте зупинити їх не вдалось та вони зірвали судове засідання. Після чого ОСОБА_15 підійшов до судді та почав нецензурно виражатись на підвищених тонах вони почали сперечатись. Через декілька хвилин судді вийшли із зали судового засідання. Зазначив, що чув, що в залі судового засідання лунала нецензурна лайка, проте погроз суддям не чув. На уточнююче питання суду, щодо чи чув свідок погрози на адресу судді пояснив, що погроз він не пам'ятає, проте суддя після спілкування із ОСОБА_15 мала схвильований вигляд.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що перебуває на посаді старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва та підтримувала державне обвинувачення у Деснянському районному суді м. Києва у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_16 . Під час закритого судового засідання в 20-х числах січня 2015 року в якому ОСОБА_16 почав кричати та порізав собі живіт, після чого до залу увірвалися люди, в тому числі ОСОБА_15 , який почав нецензурно виражатись, кричати, щоб не робили "безпредел", що будуть люструвати суддю ОСОБА_3 її чоловіка, посадять до сміттєвих баків та поламає чи скрутить їм голови. Одночасно, звернула увагу, що в цей час ОСОБА_15 перебував поруч із суддями, на відстані близько 2 метрів, при цьому працівників міліції чи конвойної служби поруч не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомила, що перебуває на посаді судді Деснянського районного суду м. Києва та на початку 2015 року, приймала участь у розгляді кримінального провадження під головуванням суді ОСОБА_3 . Під час судового засідання до залу ввірвалась група невідомих осіб чисельністю приблизно 10-15 чоловік, після чого засідання було зірвано. Серед осіб які ввірвались до залу судового засідання був ОСОБА_15 який виражався нецензурною лайкою та погрожував судді ОСОБА_3 та її чоловікові, зокрема, фізичною розправою, та що їм прийде кінець, одночасно кричав ,що кине її до сміттєвого баку та знає де живе ОСОБА_3 із родиною.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що він колишній співробітник міліції, та знаходився в Деснянському районному суді м. Києва для підтримання порядку. В самому засіданні не був, зайшов у зал тоді коли приїхала швидка. Біля зали бачив обвинувачених, до залу судового засідання зайшов із лікарями. Зазначив, що до його обов'язку входило здійснювати охорону громадського порядку, та у той день була штовханина у коридорі суду, про погрози судді нічого не чув, та не пам'ятає чи бачив ОСОБА_15 в залі судового засідання.
Одночасно, допитаний судом свідок сторони захисту ОСОБА_21 , повідомив, що здійснював захист ОСОБА_16 та точної дати та часу судового засідання не пам'ятає, коли, в Деснянському районному суді, до залу зайшли ОСОБА_15 та інші особи. ОСОБА_16 порізав собі живіт і в цей час до залу зайшла група людей приблизно 10 чоловік, та казали що будуть проводити люстрацію. Точно хто, та що говорив сказати не може, оскільки був зайнятим своїм підзахисним ОСОБА_16 , який лежав на підлозі із порізаним животом. Приблизно зайшло в зал засідання 5-10 чоловік. Судді не виражали занепокоєння, просто вийшли. Зазначив, що погроз в бік суддів та членів їх родини не чув.
Суд, заслухавши свідків, приходить до такого висновку.
Так, покази свідків ОСОБА_21 ОСОБА_20 та ОСОБА_17 суд визнає не неналежними доказами сторони обвинувачення, оскільки вони у своїх показах жодним чином не підтвердили існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Вказані свідки у своїх поясненнях, на уточнення суду зазначили, що перебували на значній відстані від колегії суддів, а тому, крім лайки у залі судового засідання, не чули, про що спілкуються із суддями. Те що ОСОБА_20 та ОСОБА_17 не знаходились поруч із потерпілою підтвердила свідок ОСОБА_18 . Одночасно свідок захисту ОСОБА_21 так само зазначив, що не слідкував за ОСОБА_15 , оскільки займався своїм підзахисним.
Покази свідка ОСОБА_21 є одночасно й недопустимим доказом, оскільки стороною захисту не надано до суду підтвердження про попереднє відкриття матеріалів допиту цього свідка протилежній стороні, а тому вони судом не можуть бути прийняті.
Інші покази свідків суд вважає належними та допустимими та такими, що в своїй сукупності доводять обвинувачення інкриміноване ОСОБА_15 в цій частині.
Дії ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 377 КК України, як погроза вбивством, насильством щодо судді, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя кваліфіковані вірно.
Крім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_15 спільно із ОСОБА_14 та невстановленим органом досудового розслідування особами, в кількості приблизно 15 чоловік, 18.02.2015 року, приблизно о 17:00 годині, знаходячись у приміщенні зали судових засідань № 2 Голосіївського районного суду м. Києва, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14 а, де відбувалось судове засідання, щодо розгляду клопотання слідчого слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_22 у кримінальному провадженні № 12015100000000047, перебували в залі суду для моральної підтримки підозрюваного ОСОБА_22 та після видалення судді до нарадчої кімнати, діючи умисно, з мотивів помсти слідчому ОСОБА_4 , у зв'язку із здійсненням ним досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_22 та з метою перешкодити здійсненню ним досудового розслідування, групою осіб без попередньої змови здійснили вплив на слідчого з метою перешкодити виконанню ним свої службових обов'язків, пов'язаних із розслідуванням кримінального провадження, що виразилось у погрозах фізичною розправою, образами нецензурною лайкою, що принижує честь та гідність працівника правоохоронного органу, та нанесенні йому побоїв та пошкодженню його майна.
Вказані дії ОСОБА_15 та ОСОБА_14 кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 343 КК України, як вплив на працівника правоохоронного органу шляхом погроз фізичною розправою, образою нецензурною лайкою, нанесенні побоїв та пошкодження майна з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків, групою осіб без попередньої змови.
Крім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_15 спільно із ОСОБА_14 та невстановленим органом досудового розслідування особами, в кількості приблизно 15 чоловік, 18.02.2015 року, приблизно о 17:00 годині, знаходячись у приміщенні зали судових засідань № 2 Голосіївського районного суду м. Києва, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14 а, де відбувалось судове засідання, щодо розгляду клопотання слідчого слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_22 у кримінальному провадженні № 12015100000000047, перебували в залі суду для моральної підтримки підозрюваного ОСОБА_22 здійснюючи вплив на слідчого слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 у зв'язку із виконанням ним своїх службових обов'язків пов'язаних із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100000000047 за підозрою ОСОБА_22 , діючи умисно, групою осіб без попередньої змови, з мотивів помсти слідчому та перешкодити здійсненню ним досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, нанесли слідчому ОСОБА_4 удари по ногах, тулубу та голові, заподіявши тим самим тілесні ушкодження у вигляді синців - на повіках лівого ока з переходом на підочну ділянку, по задній поверхні лівого плеча в верхній третині, в лівій підлопатковій ділянці, по задній поверхні шиї зліва в верхній третині, зовнішній поверхні лівої гомілки в середній третині, садна - в лівій вилицевій ділянці, які згідно із висновку експерта № 469 від 19.02.2015 року відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Вказані дії ОСОБА_15 та ОСОБА_14 кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України, як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, групою осіб без попередньої змови.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 повідомив, що 18 лютого 2015 року, прийшов у судове засідання до Голосіївського районного суду м. Києва до свого товариша, відносно якого суд обирав запобіжний захід. Під час судового засідання біля прокурора на лавці сидів чоловік у цивільному та щось підказував прокурору. Після судового засідання запитав, хто він та чому він, щось говорить прокуророві, на що останній у грубій формі відповів, що яка тобі різниця та, що таких громадян, як ОСОБА_15 потрібно саджати у тюрму, після чого обізвав непристойними словами. Після цього почалась словесна перепалка, в ході якої, ОСОБА_4 вибив з рук мобільний телефон, яким його намагались знімати, а ОСОБА_15 , плюнув йому у обличчя та почав кричати на ОСОБА_4 . В подальшому, працівники міліції вивели ОСОБА_4 із зали судового засідання. Про те, що це був слідчий, ОСОБА_15 стало відомо лише після затримання. Зазначив, що жодних ударів нікому не наносив, особисто слідчому не погрожував та не бачив щоб його хтось бив. Одночасно, що робив ОСОБА_14 він не бачив. Звернув увагу, що ОСОБА_4 в судовому засідання був одягнутий в цивільний одяг, офіційно участі в судовому засіданні не брав, жодних службових обов'язків не здійснював, а був таким самими вільним слухачем, як і ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , проте в ході проведення судового засідання щось підказував прокуророві.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 пояснив, що прийшов разом із друзями до Голосіївського районного суду м. Києва, на розгляд справи відносно свого товариша ОСОБА_22 та після судового засідання виникла словесна перепалка з раніше невідомою особою, як потім дізнався, це був слідчий ОСОБА_4 . Під час словесної перепалки ОСОБА_4 вибив у когось з рук мобільний телефон та почався конфлікт. Усі присутні говорили щоб ОСОБА_4 добровільно вийшов з зали судового засідання, та він не хотів йти. ОСОБА_14 просив ОСОБА_4 вийти, щоб не продовжувати конфлікт, потягнув його за куртку, а саме за рукав, та в той самий час ОСОБА_4 різко вихопив рукав від чого він надірвався від куртки. Повідомив, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не наносив, та останній вийшов із зали судового засідання. Про те, що ОСОБА_4 був слідчим дізнався вже після затримання, коли був в судовому засіданні йому про це не було відомо, оскільки в залі знаходилось велика кількість людей, та ніхто не представив ОСОБА_4 як слідчого та в судовому засіданні йому ніхто не давав слова. Конфлікт відбувся після засідання, тому, що ОСОБА_4 не сподобалось, що його знімали на телефон. Одночасно, мети якимось чином перешкодити діяльності слідчого та вплинути на нього не було оскільки на той час не знав що він слідчий і жодних службових обов'язків він в залі суду не вчиняв. Зазначив, що може відшкодувавши завдані збитки ОСОБА_4 .
Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованих їм злочинах, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що працює слідчим СВ ГУМВС України у м. Києві та приблизно 05.02.2015 року йому в провадження надійшли матеріали за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_22 18.02.2015 року було призначено до розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_22 та він прибув до зали судових засідань Голосіївського районного суду для розгляду цього клопотання. При вході до суду побачив близько 20-30 осіб агресивно налаштованих та одягнутих в камуфляжний одяг з шитками. Під час судового засідання один з невідомих, як з'ясувалося ОСОБА_15 намагався виказати агресію відносно ОСОБА_4 та прокурора. Після виступу захисника, який зазначив, що слідчий знаходиться в залі, на адресу ОСОБА_4 невідомі почали висловлювати погрози щодо розправи. Після закінчення судового засідання і направлення судді в нарадчу кімнату, сидів з прокурором в залі, натовп обійшли стіл з усіх сторін і почали висловлюватись нецензурною лайкою, погрозами, при цьому ОСОБА_15 та ОСОБА_14 почали плювати йому в обличчя, погрожувати розправою, після чого почали штовхати та наносити удари, від яких він вдарився спиною та головою об стіну. ОСОБА_14 схопив за рукав лівої руки і тягнув в середину натовпу, вириваючись, він відірвав рукав. Крім того коли вибігав із зали судового засідання, то також наносились удари по ногам та по тілу. ОСОБА_15 та ОСОБА_14 особисто погрожували фізичною розправою, що поріжуть, закопають живцем, знімуть шкуру, після чого ОСОБА_4 перебіг на 2-й поверх і викликав працівників міліції. Зазначив що точно пам'ятає, як ОСОБА_15 рукою ударив його в область тулуба а ОСОБА_14 ударив в область лівого плеча та відірвав йому рукав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що 17.02.2015 року у залі судового засідання Голосіївського районного суду м. Києва розглядалось питання стосовно продовження запобіжного заходу підозрюваного ОСОБА_22 . Разом із ним був слідчий ОСОБА_4 . Після засідання, адвокат вказав і показав на слідчого ОСОБА_4 , після чого група осіб підійшла до стола та почали нецензурно виражатись. Один з вільних слухачів штовхав лавку так, що вона вперлась у ногу співробітнику ОСОБА_24 . Його та ОСОБА_4 прижали столом до лавки, потім почалась штовханина, коли повернувся побачив, що слідчому ОСОБА_4 відірвали рукав. До столу підійшли 5-6 чоловік в тому числі і ОСОБА_14 та ОСОБА_15 кожен з них плюнув у нього. Співробітники ОСОБА_24 створили коридор та вони вийшли із залу судового засіданні. Крім того повідомив, що йому ніхто не погрожував та не наносив жодних ударів, та він перебуваючи поруч із ОСОБА_4 не бачив щоб йому наносились удари, а бачив лише, що у нього відірваний рукав на куртці. Одночасно зазначив, що ОСОБА_4 не падав, і він не чув, щоб його хтось бив.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_25 пояснив, що складав протокол від 18.02.2015 року, та був старшим слідчим групи. На місце правопорушення до Голосіївського районного суду м. Києва, а саме зали № 2 виїздила 1 група. Крім огляду місця події була оглянута куртка та допитані свідки. Заявником був чоловік 30-35 років ОСОБА_4 , який їм представився. Особисто він документів та стан ОСОБА_4 не перевіряв, проте пам'ятає, що останній скаржився, що йому завдали тілесних ушкоджень. Не пам'ятає чи встановлювалось місце роботи ОСОБА_4 . Зазначив, що не пам'ятає чи були бірки на куртці, вона була знята, та знаходилась на столі. ОСОБА_4 повідомив що це саме його куртка. За допомогою ультрафіолетових ламп куртку не оглядали. Бренд куртки не був вказаний, тому що на ній не було емблем. Під час огляду куртка була вилучена та поміщена до чорного пакету, після чого було прошито горловину пакету. Крім того, в судовому засіданні оголосив протокол огляду місця події від 18.02.2015 року.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що її залучав слідчий, щоб бути понятим, в залі № 2 Голосіївського районного суду м. Києва. Вона бачила на столі куртку. При цьому, був лише слідчий та вона. Куртка лежала, її ніхто не показував. Зазначила що куртка була темного кольору, та не пам'ятає чоловіча чи жіноча, та для якого сезону. Власника куртки у залі судового засідання не було. Слідчий записав її прізвище та адресу. Повідомила, що їй не повідомляли її прав, та викликали для огляду куртки. Крім того зазначила, що при ній фото і відео фіксація не здійснювалась та куртку не запечатували.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_27 пояснила що працює в київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи. На підставі постанови старшого слідчого Голосіївського РУГУ від 20.02.2015 року, була призначена експертиза. 23.03.2015 року було розпочата, об'єктом дослідження була спортивна чоловіча куртка синього кольору, після чого 08.04.2015 року були надані біологічні зразки ОСОБА_4 для проведення експертизи. З наданої на дослідження куртки під контролем випромінювача було здійснено вирізки та виділено 6 об'єктів, які були перевірені на наявність крові, слини та сперми для визначення групової належності, після чого вирізки були передані на зберігання до архіву. Відповідно до висновку були надані відповіді на поставленні запитання. Зазначила, при виконанні експертизи керувалась правом експертної ініціативи, яка визначена наказом № 6 від 1995 року МОЗ України та, що експертна ініціатива є правом самого експерта.
Окрім показів потерпілих та свідків, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_14 та ОСОБА_15 серед іншого, надано наступні документи:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2015 року, відповідно до якого відібрано заяву від ОСОБА_3 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 впізнав ОСОБА_14 , як того, хто погрожував фізичною розправою слідчому та порвав йому куртку;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.02.2015 року, відповідно до якого відібрано заяву від ОСОБА_4 ;
- протокол огляду предмету від 12.05.2015 року, відповідно до якого оглянуто чоловічу куртку;
- висновок судово-медичної експертизи від 19.02.2015 року № 469, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців - на повіках лівого ока з переходом на підочну ділянку, по задній поверхні лівого плеча в верхній третині, в лівій підлопатковій ділянці, по задній поверхні шиї зліва в верхній третині, зовнішній поверхні лівої гомілки в середній третині, садна - в лівій вилицевій ділянці, які могли утворитись 18.02.2015 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_14 , як того, хто погрожував фізичною розправою та спричинив тілесні ушкодження;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_15 , як того, хто погрожував фізичною розправою та спричинив тілесні ушкодження;
- висновок судово-медичної цитологічної експертизи від 17.04.2015 року № 50/ц, відповідно до якої кров на куртці не виявлено, а виявлено слину, походження якої можливе від ОСОБА_14 ;
- протокол огляду від 18.02.2015 року, відповідно до якого оглянуто сайт "youtube" та збережено на компакт диск відеофайл під назвою "драка в Голосеевском суде" та переглянуто цей відеозапис;
- компакт диск, який містить відеофайл, який переглянуто в судовому засідання та з якого вбачається, що на відео записано конфліктну ситуацію, участь в якій, серед інших приймає ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Крім них, на записі є свідок ОСОБА_23 , який знаходиться поруч із ОСОБА_4 . Одночасно в залі присутні ще й інші особи та працівники міліції. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та іншими присутніми у залі відбувається словесний конфлікт, в ході якого із залу на адресу ОСОБА_4 висловлювались образи, нецензурна лайка та погрози фізичної розправи. Одночасно, фактів нанесення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . ОСОБА_4 тілесних ушкоджень встановлених висновком судово-медичної експертизи, побоїв, відеозапис не містить;
- протокол огляду місця події від 18.02.2015 року, відповідно до якого оглянуто зал судового засідання № 2 Голосіївського районного суду м. Києва та вилучено чоловічу куртку;
- протоколи про здійснення перегляду та вивчення знятої інформації від 21.02.2015 року та від 18.02.2015 року, відповідно до якого переглянуто відеозапис з компакт диску;
Одночасно стороною захисту подана копія заяви від потерпілого ОСОБА_4 про відсутність моральних та матеріальних претензій до підозрюваних ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Суд заслухавши потерпілого, свідків, допитавши обвинувачених та дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до такого висновку.
Так, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 впізнав ОСОБА_14 суд до уваги не бере та визнає цей доказ не допустимим, оскільки стороною обвинувачення не забезпечено участь цього свідка для безпосереднього його допиту. Суд враховує приписи ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, а тому, суд надходить висновку, що свідок не з'явився та не підтвердив свої покази, надані під час досудового розслідування.
Твердження сторони захисту, про недопустимість доказу, а саме відеозапису події, що мала місце 18.02.2015 року, суд не вважає таким, що тягне за собою визнання доказу недопустимим, оскільки вказаний доказ отриманий в законний спосіб, та не порушує правила розповсюдження відеозаписів та авторського права, оскільки не використовується для подальшого комерційного відтворення, а навпаки, містить інформацію необхідну для встановлення обставин по справі, а тому є належним та допустимим доказом.
Крім того, суд визнає неналежним доказом висновок судово-медичної цитологічної експертизи від 17.04.2015 року № 50/ц, оскільки обвинуваченим не висунуто обвинувачення в частині того, що вони плювали на потерпілого, а тому, враховуючі межі судового розгляду, вказаний висновок не підтвержує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Інші докази суд визнає належними та допустимими та бере їх до уваги для прийняття рішення по справ.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).
Відповідно до ч. 1 ст. 343 КК України, передбачено кримінальну відповідальність за вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а також близького родича державного виконавця або приватного виконавця з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконного рішення.
Під впливом у цьому випадку слід розуміти умовляння, шантажування потерпілого, погрози відмовити у наданні законних благ, а також у будь якій іншій формі. Одночасно, якщо вплив на працівника правоохоронного органу здійснюється шляхом погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо самого працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, застосування насильства підлягає додатковій кримінально-правовій оцінці за відповідними статтями Особливої частини КК (зокрема, ст. ст. 342, 345, 348).
Згідно із ч. 2 ст. 345 КК України кримінальна відповідальність настає за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Одночасно, дії обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно до пред'явленого їм обвинувачення в обвинувальному акті фактично описані одні й ті самі, що за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 343 КК України, що за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України та двічі кваліфіковані за різними статтями Кримінального кодексу України.
Більше того, під час інкримінування дій обвинувачених, слідчим не дотримано розмежування в частині встановлення вини кожного з обвинувачених. Так, обвинувальний акт містить лише формальні посилання на те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 погрожували насильством та наносили побої та легкі тілесні ушкодження. Хто саме з обвинувачених які погрози висловлював та хто з обвинувачених які саме тілесні ушкодження та побої наносив в обвинувальному акті не зазначено, а тому обвинувачення є неконкретним в цій частині.
Суд же, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, а тому додаткове встановлення обставин кримінального провадження, а саме встановлення конкретності дій обвинувачених та їх подальше розмежування між ними, на переконання суду, не відноситься до повноважень суду. Крім того, є очевидним неможливим в межах судового розгляду встановити хто саме із залу судового засідання висловлює погрози та образи на адресу ОСОБА_4 .
Одночасно, суд вважає не висунутим обвинувачення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України в частині погроз насильством щодо працівника правоохоронного органу, оскільки відповідальність за ці дії передбачено окремим складом ч. 1 ст. 345 КК України, а ч. 2 ст. 345 КК України не охоплює саме погрози. Обвинувальний акт же не містить окремої кваліфікації дій обвинувачених за ч. 1 ст. 345 КК України.
При цьому посилання сторони захисту, зокрема обвинувачених на те, що їм було не відомо, що ОСОБА_4 є слідчим суд до уваги не бере, оскільки з переглянутого відео вбачається, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 звертаються до нього саме як до слідчого, а тому, суд надходить до висновку, що обвинувачені були обізнані про посаду яку обіймає ОСОБА_4 , а покази в судовому засіданні дали такі, що спростовують їх вину.
Одночасно, стороною обвинувачення не конкретизовано які саме службові обов'язки виконував ОСОБА_4 в судовому засіданні, оскільки, як вказувала сторона захисту, участі в засіданні він не брав і ці твердження прокурором не спростовано та не надано жодного доказу на підтвердження обвинувачення в цій частині. Більше того, окрім встановленої судом обставини, що обвинувачені були обізнані про посаду ОСОБА_4 , обвинуваченням не надано жодного доказу про наявність умислу на перешкоджання ОСОБА_4 на здійснення ним службових обов'язків, оскільки не конкретизовано та не доведено, яку саме мету переслідували обвинувачені
Одночасно не доведеним лишається й нанесення обвинуваченими ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Так, з переглянутого відеозапису не вбачається, щоб обвинувачені били ОСОБА_4 , а тому, суд приходить до висновку, що встановлені експертизою ушкодження утворились не від дій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Крім того, свідок ОСОБА_23 зазначив, що перебував поруч із ОСОБА_4 в момент конфлікту та не бачив, щоб його хтось бив. Покази свідка в цій частині підтверджуються відеозаписом. Одночасно, з переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_14 замахується рукою в сторону ОСОБА_4 та намагається вдарити його в той час, як той йшов із зали судового засідання, проте враховуючи значну відстань між ними, а також наявність перешкод у вигляді інших осіб між ними, впевнено стверджувати, що ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_4 , що потягло за собою хоча б одне із встановлених тілесних ушкоджень не можна. В подальшому, як стверджував сам потерпілий, що його били в той час, як він покидав залу судового засідання, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вже перебували на значній відстані від нього, та не могли б дотягнутись до ОСОБА_4 та і не робили цього. А тому, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Будь-яких інших достатніх та переконливих доказів, які би підтверджували обвинувачення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України, суду не надано, а надані докази, які взяті судом до уваги, як вважає суд, є недостатніми для визнання винуватості обвинувачених.
Тому, суд приходить до висновку про необхідність виправдання обвинувачених у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 343 КК України у зв'язку із відсутністю складу злочину в діях обвинувачених.
Крім того, суд, не ставлячи під сумнів наявність у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, приходить до висновку про необхідність виправдання обвинувачених у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України у зв'язку із недоведеністю, що злочин вчинили саме обвинувачені.
Таким чином, винуватість ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованих їм цих злочинах злочинах не доведена з дотриманням при цьому принципу «поза розумним сумнівом» зміст якого сформульовано у п.43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих чітких та узгоджених між собою, що в даному випадку стороною обвинувачення дотримано не було.
Що стосуються пред'явленого ОСОБА_14 обвинувачення за ч. 1 ст. 347 КК України, то суд, вважає встановленим та доведеним, що ОСОБА_14 , 18.02.2015 року, приблизно о 17:00 годині, знаходячись у приміщенні зали судових засідань № 2 Голосіївського районного суду м. Києва, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14 а, де відбувалось судове засідання, щодо розгляду клопотання слідчого слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_22 у кримінальному провадженні № 12015100000000047, умисно, з мотивів помсти слідчому, руками відірвав рукав куртки, вартістю 1400 грн., у яку був одягнений слідчий ОСОБА_4 ,
Так, суд з урахуванням встановлених обставин, зокрема, допитаного свідка ОСОБА_23 , потерпілого ОСОБА_4 , які вказали, як ОСОБА_14 відірвав рукав від куртки в ході конфлікту та переглянутого відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_14 був обізнаний що ОСОБА_4 є слідчим та та обставина, з якою силою ОСОБА_14 тягнув за рукав куртки ОСОБА_4 та в подальшому смикав, не свідчить про те, що обвинувачений не бажав пошкодити одяг ОСОБА_4 , а тому, суд не бере до уваги покази ОСОБА_14 в цій частині і сприймає їх як такі, що надані ним з метою спростування його вини в цій частині.
Дії ОСОБА_14 за ч. 1 ст. 347 КК України, як умисне пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків кваліфіковані вірно.
Таким чином, завершивши судовий розгляд, при призначенні ОСОБА_15 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутність обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_15 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 377 КК України.
З огляду на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_15 якому після затримання 27.02.2015 року, ухвалою суду було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та в подальшому продовжено, зарахування строку попереднього ув'язнення, починаючи з 27.02.2015 року по 22.04.2016 року, враховуючи необхідність засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадити з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно ч. 5 ст. 72 КК України.
На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_14 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо, раніше судимий вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.02.2014 року за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, відсутність обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Одночасно, судом враховується, що згідно із висновком судово-психіатричного експерта від 03.11.2015 року № 264, ОСОБА_14 у період правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується та на цей час виявляв та виявляє ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості та за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. Епізоди агресивної поведінки можуть бути як проявом емоційно-вольових порушень, характерних для наявного в нього розладу особистості, так і його реакціями на зовнішні подразники, для виникнення яких наявний у нього розлад особистості є сприятливим фоном.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_14 необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 347 КК України.
Керуючись правилами передбаченими ч. 1 ст.71, ст. 72 КК України, вирок від 27.02.2014 року Козелецького районного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 286 КК України, яким ОСОБА_14 засуджено до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, як такий, що складанню з іншими видами покарання не підлягає, - виконувати самостійно.
На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
визнати ОСОБА_15 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк покарання ОСОБА_15 рахувати з 27.02.2015 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 27.02.2015 року (день затримання), по 22.04.2016 року, включно.
Враховуючи те, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, ОСОБА_15 є таким, що фактично відбув призначене судом основне покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Визнати ОСОБА_14 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 347 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень в дохід держави.
За правилами передбаченими ч. 1 ст.71, ст. 72 КК України, вирок від 27.02.2014 року Козелецького районного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 286 КК України, яким ОСОБА_14 засуджено до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, як такий, що складанню з іншими видами покарання не підлягає, - виконувати самостійно.
ОСОБА_15 , визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 343 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_15 , визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
ОСОБА_14 , визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 343 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_14 , визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Згідно ст.100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
-лезо від бритви в спец пакеті Xsl 349975, який поміщено до паперового конверту - знищити;
-СД-диск з відео файлом під назвою «video-Cb589fbae086dbb367d9750726fedca957e50ff4fe9f95ce359d379d72cf9131-V», формату MP4, розміром 14,5 Мб, загальною тривалістю 2 хвилини 42 секунди, який поміщено до паперового Конверту, опечатаного паперовою біркою з відтиском печатки «Для пакетів Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві» - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
-чоловічу куртку синього кольору з капюшоном, яка поміщена до поліетиленового пакету, опечатаного паперовою біркою з відтиском печатки «Для пакетів Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві», яка передана на зберігання до камери схову Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві - повернути власнику за належністю.
-гаманець коричневого кольору в якому знаходяться грошові кошти в сумі 9 грн., Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_14 , аркуші паперу з рукописним текстом, дисконтну картку магазину «Фора», візитку таксі «Автоекспрес», дисконтну картку магазину «Watsons», банківську картку «Альфа-Банк», візитну картку кафе «Борщ», візитну картку ломбарду «Благо», дисконтну картку автозаправки «KLO», мобільний телефон «Nokia 2330с-2» чорно- сірого кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою «МТС» та чохлом темно-коричневого кольору (пін-код 0000), мобільний телефон «Lenovo А369І» ІМЕІ: НОМЕР_2 ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора «МТС» та чохлом чорного кольору (пін- код 0000), мобільний телефон «Gsmart Rio R1» ІМЕІ: НОМЕР_4 ІМЕІ2: НОМЕР_5 з сім-картами мобільних операторів «Life» та «Київстар», ключі від автомобіля, залишені на відповідальне зберігання ОСОБА_30 - повернути власнику за належністю.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1