Справа № 22-ц/793/2007/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 47 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
18 грудня 2017 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
суддів Новікова О.М.
ОСОБА_3, ОСОБА_4
при секретарі Чуйко А.В.
У квітні 2017 року ТОВ «Силікат-1» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 та ТОВ «Зелена Нива 2013» про визнання недійсним договору оренди землі. У позові вказало, що 11 березня 2004 року між ТОВ «Силікат-1» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 2,46 га, кадастровий номер 7125155100:04:000:3073 на строк 10 років з 01.01.2004 року по 31.12.2013 року. Даний договір був зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК у 2004 року №771.
На час укладення договору від 11.03.2004 року власником земельної ділянки був ОСОБА_6
Після закінчення дії договору, ТОВ «Силікат-1» продовжували користуватися вказаною земельною ділянкою протягом 2 місяців. Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору орендодавець не звернувся до ТОВ «Силікат-1» з запереченнями щодо поновлення договору. Тому договір оренди землі був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Проте, під час дії вказаного договору оренди землі, а саме 10.06.2013 року, орендодавець ОСОБА_6 уклав з ТОВ «Зелена Нива 2013» договір оренди спірної земельної ділянки, який був зареєстрований 04.03.2014 року Чорнобаївським районним управлінням юстиції Черкаської області.
Таким чином, укладення спірного договору оренди створило позивачу перешкоди в реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Крім того земельна ділянка була передана в оренду в той час, коли вже перебувала в оренді у первісного орендаря, що недопустимо.
Вважаючи укладений договір між ОСОБА_6П та ТОВ «Зелена Нива 2013» незаконним та таким, що порушує права орендаря, ТОВ «Силікат-1», на користування землею згідно умов договору, останній звернувся до суду для захисту своїх прав. Просив суд визнати недійсним договір оренди землі між ОСОБА_6 та ТОВ «Зелена Нива 2013».
15.01.2015 року ОСОБА_6 помер. Спірна земельна ділянка перейшла у спадок його дружині ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину №1032 від 13.11.2015 року.
Під час розгляду справи районним судом, позивач дізнався, що ОСОБА_5 15.03.2017 року уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «Лєтол».
Тому, ТОВ «Силікат-1» уточнюючою позовною заявою просило з тих же підстав визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Лєтол» від 15 березня 2017 року.
Ухвалою від 07 червня 2017 року клопотання позивача задоволено, замінено відповідача ТОВ «Зелена Нива 2013» на ТОВ «Лєтол».
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Силікат-1» просить рішення суду скасувати як таке, що порушує норми матеріального та процесуального права та не відповідає обставинам справи та ухвалити нове, яким задовольнити уточнені позовні вимоги.
Обґрунтування апеляційної скарги зводиться до того, що договір оренди землі між ОСОБА_6 та ТОВ «Зелена Нива 2013», підписаний 10.06.2013 року, зареєстрований 04.03.2014 року, порушує переважне право позивача на укладення нового договору оренди. Під час розгляду справи, апелянту стало відомо, що 12 квітня 2017 року зареєстровано договір оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_5 та ТОВ «Лєтол», засновником якого є ОСОБА_7, що є рідним сином засновника ТОВ «Зелена Нива 2013». Крім того, спірний договір оренди з ТОВ «Лєтол» укладений під час дії договору оренди з ТОВ «Зелена Нива 2013». Перереєстрація даного договору відбулася з метою уникнення відповідальності та небажання повернути земельну ділянку.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому суд апеляційної інстанції спирається лише на докази, які маються в матеріалах справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо визнати недійсним договір оренди, укладений 15.03.2017 року між ТОВ «Лєтол» та ОСОБА_5, з підстав, викладених в первісному позові щодо порушення переважного права позивача на продовження дії договору оренди.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду.
Як вбачається з матеріалів справи 11.03.2004 року між ТОВ «Силікат-1» та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі, за яким орендодавець передав в оренду позивачу належну йому земельну ділянку строком на 10 років з 11.03.2004 року по 31.12.2013 року (а.с. 4).
Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 11.03.2004 року ОСОБА_6 передав ТОВ "Силікат-1" земельну ділянку за договором оренди землі. (а.с. 5).
Договір зареєстровано за № 771 у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок районного відділу Черкаської регіональної філії Центру ДЗК.
В період дії основного договору оренди землі з ТОВ «Силікат-1», а саме 10.06.2013 року, ОСОБА_6 уклав договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншою юридичною особою - ТОВ «Зелена Нива 2013», який був зареєстрований 04.03.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Термін дії договору - 5 років. (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 03.11.2015 року вказану земельну ділянку відповідачка успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_6 (а.с. 7)
Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 є власницею земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4649 га, розташована в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7125155100:04:000:3073 (а.с.10).
Частиною 4 статті 32 Закону України № 161-XІV від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі» (в редакції на час отримання права на спадщину) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
З Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 16.05.2017 року вбачається, що 15.03.2017 року між ТОВ «ЛЄТОЛ» та ОСОБА_5 було укладено договір оренди належної останній на праві власності земельної ділянки. (а.с. 20-21)
У первісному позові ТОВ «Силікат-1» просило визнати недійсним договір між ОСОБА_6 та ТОВ «Зелена Нива 2013» від 10.06.2013 року, посилаючись на порушення переважного права на укладення договору оренди на новий строк а також неприпустимість перебування земельної ділянки одночасно у двох орендарів.
Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Силікат-1», не змінюючи підстав та предмет позову, просив замінити відповідача ТОВ «Зелена Нива 2013» на ТОВ «Лєтол», дату укладення оспорюваного договору просив вважати 15.03.2017 року, а дату реєстрації - 12.04.2017 року.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, як спадкоємиця після смерті ОСОБА_6 і власниця земельної ділянки, достовірно знаючи про перебування своєї земельної ділянки в оренді з 2013 року у ТОВ «Золота Нива 2013», уклала новий договір оренди цієї ж ділянки з ТОВ «Лєтол».
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України № 161-XІV орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
За вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, приймаючи до уваги, що договір оренди землі, укладений 10.06.2013 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Зелена Нива 2013» і який був зареєстрований 04.03.2014 не розірваний та не визнаний недійсним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про незаконність перебування земельної ділянки в оренді одразу у двох орендарів. Орендодавець не вправі був укладати договір оренди земельної ділянки, яка вже перебувала в оренді іншого орендаря.
На цю обставину вказував позивач при обґрунтуванні позову і на це не звернув уваги районний суд.
Отже, на підставі приведених вище доводів, враховуючи позицію самої власниці земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку про недійсність договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.03.2017 року між ТОВ «ЛЄТОЛ» та ОСОБА_5
Що стосується порушення прав ТОВ «Силікат-1» оспореним договором оренди, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Як видно з матеріалів справи, приводом звернення до суду було бажання ТОВ «Силікат-1» захистити своє переважне право на поновлення договору оренди цієї земельної ділянки на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України № 161-XІV. Про те, що спірна земельна ділянка знову передана в оренду іншому орендарю позивач не знав, тому обрав такий спосіб захисту свого порушеного права, який передбачений законом і дає можливість позивачу продовжити захист своїх інтересів в судовому порядку.
Таким чином, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин,що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 35, 374, 376, 381 - 383 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1» - задовольнити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1» до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєтол» від 15 березня 2017 року, право оренди зареєстроване 12 квітня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1» судові витрати в розмірі 3 360 грн. 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
судді: