18.12.2017
Справа № 720/1798/17
Провадження 3/720/773/17
18 грудня 2017 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, непрацюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 30 вересня 2017 року о 10 годині в с. Мамалига Новоселицького району керував транспортним засобом марки марки «Мазда СХ6», державний номерний знак іноземної держави LHR 28606 в стані алкогольного сп'яніння.
Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що у вечорі 29 вересня 2017 року він вживав алкогольні напої, однак вранці 30 вересня 2017 року під час вчинення ДТП він керував транспортним засобом в тверезому стані, та залишив місце події, оскільки розгубився. Крім цього, працівники поліції його не освідчували на предмет вживання алкогольних напоїв, так як він прийшов в поліцію через два дня після ДТП.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Так, згідно ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 130 ч.1 КУпАП відповідальність особи настає у разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп'яніння, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Таким чином, допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення від 21 листопада 2017 року, останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази підтверджуючі його стан сп'яніння.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів підтверджуючих стан сп'яніння ОСОБА_1, як того вимагає інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09 листопада 2015 року № 1452/735, з якої вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні знання з використанням спеціальних технічних засобів або у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Також не має акту медичного освідчення або висновків експертизи про те, що ОСОБА_1 перебував в стані сп'яніння.
З довідки Новоселицького ВП ГУНП в Чернівецькій області вбачається, що висновок про стан сп'яніння ОСОБА_1 робився з його слів, медичне освідчення останнього не проводилось.
За вказаних обставин, висновок працівників поліції, викладений у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння суперечить встановленим обставинам справи та зроблений на припущеннях, що відповідно до ст. 62 Конституції України є недопустимо.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Європейський суд з прав людини, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі дані та докази в їх сукупності, вважаю, що у справі відсутні вочевидь достатніх доказів для здійснення переконливих висновків, які поза розумним сумнівом доводять вину особи, у даному випадку ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із чим провадження по справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 130 ч.1, 247 п.1, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до апеляційного суду Чернівецької області в порядку передбаченому КАС України.
Суддя: