Справа № 703/2455/17
2/703/1383/17
18 грудня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Прилуцького В.О.
з секретарем судового засідання Бондаренко А.І.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
і позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з 2 липня 2002 року по 17 травня 2017 року працював в ПАТ «Черкасиобленерго» на посаді диспетчера району електричних мереж.
Оскільки повний розрахунок після звільнення з ним було проведено лише 25 липня 2017 року, ОСОБА_2 проси стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням термінів її виплати та 20373 грн. 83 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, остаточно просив стягнути лише середній заробіток.
Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що вина товариства у несвоєчасній виплаті розрахунку при звільненні відсутня. Зазначив, що на даний час порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго». Одночасно було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Не заперечував проти розрахунку позивача щодо визначення суми середнього заробітку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з наказу № 19-к від 1 липня 2002 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу у Смілянський МРЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» з 2 липня 2002 року.
Наказом № 16-п/тз від 17 травня 2017 року його було звільнено із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням, в зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору).
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу у день звільнення належних звільненому працівникові сум, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічні норми містяться і в Постанові Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", у відповідності з п. 20 якої установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У відповідності з письмовим розрахунком відповідача і що не заперечується сторонами, повний розрахунок із ОСОБА_2 було проведено 25 липня 2017 року.
Проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють правовідносини, які склались між сторонами та вивчивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено строки розрахунку із позивачем при його звільненні, а саме розрахунок було виплачено більше ніж через 2 місяці після звільнення позивача. За таких обставин з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку із позивачем.
У відповідності з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оскільки ОСОБА_2 просить стягнути середній заробіток в сумі 20373 грн. 83 коп. і ця сума не заперечується відповідачем, з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь позивача середній заробіток в межах заявлених позивачем вимог за період з 18 травня по 24 липня 2017 року включно.
При цьому, суд враховує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 грудня 2017 року ПАТ «Черкасиобленерго» не перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство, санації чи припиненні.
Тому в цій частині суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки вони є необґрунтованими.
Так як позивач при зверненні до суду з позовом про захист порушеного трудового права звільнений від сплати судових витрат, суд згідно вимог ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне відшкодувати ці витрати за рахунок відповідача.
На підставі наведеного та ст. 117 КЗпП України, керуючись ст. 5, 12, 13, 141, 223, 258-259 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволити повністю.
Стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго», місцезнаходженням якого є м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 00032945, на користь ОСОБА_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20373 грн. 83 коп.
Стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь держави 640 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо в цей суд в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, тобто з 19 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький